Постанова № 41949176, 16.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р.Справа № 923/1280/14Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Лисенко В.А., Савицького Я.Ф.

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

Від позивача - Ювченко Т.І., за довіреністю № 07/2600-14 від 27.12.2013 р.;

Від третьої особи - ОСОБА_2, за довіреністю № 1075 від 22.07.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Херсонської області від 14.10.2014р.

у справі № 923/1280/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії,

Встановив:

В серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (Далі - ПАТ „ЕК „Херсонобленерго") звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (Далі - ФОП ОСОБА_3О.) про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії № 4844 від 06.10.2011 р. в редакції додаткової угоди від 25.12.2013 р. (а.с. 2 - 4).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що 06.10.2011 р. між ним та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір "Про постачання електричної енергії" № 4844, згідно п.1 якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 85,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (а.с. 19 - 37).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

09.12.2013 р. ФОП ОСОБА_3 звернувся до ПАТ „ЕК „Херсонобленерго" із заявою про продовження терміну дії Договору на об'єкт "розважальний комплекс", який розташований за адресою: АДРЕСА_2 строком дії до 20.02.2013 р. (а.с. 38).

Разом із заявою, відповідач надав постачальнику копію договору оренди (найму) об'єкту, посвідченого приватним нотаріусом 22.02.2013 р., згідно якого, ОСОБА_5 надав в оренду ОСОБА_3 належну йому 1/2 частину розважального комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 40).

25.12.2013 р. сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, в якій викладено п.9.4. договору в наступній редакції: цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2014 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Але не більш ніж до 22.02.2010 р. ... (а.с. 39).

08.09.2014 р. ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" подано клопотання про залучення до участі у справі фізичну особу ОСОБА_4, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача обґрунтовуючи тим, що 1/2 частка права власності на об'єкт, щодо якого укладено договір про постачання електричної енергії № 4844 належить саме ОСОБА_4 (а.с. 51 - 52).

Ухвалою від 23.09.2014 р. місцевий господарський суд залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізичну особу ОСОБА_4, оскільки рішення в даній справі може вплинути на її права та обов'язки (а.с. 54).

19.06.2014р. до ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" звернулася ФОП ОСОБА_4 із заявою про укладення договору про постачання електричної енергії на об'єкт "розважальний комплекс", який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 43).

До заяви про укладення договору про постачання електричної енергії ФОП ОСОБА_4 надала копію договору купівлі-продажу розважального комплексу, копію Витягу з Державного реєстру правочинів, копію Витягу про державну реєстрацію прав. З зазначених документів вбачається, що розважальний комплекс належить ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності в рівних частинах, а саме по 1/2 частці кожному (а.с. 44 - 49).

Представником ОСОБА_4 надано до матеріалів справи заочне рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 16.09.2014 року, яким визнано недійсним договір оренди (найму) від 22.02.2013 року, укладений між ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (а.с. 85).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14 жовтня 2014 року (Суддя Литвинова В.В.) позов було задоволено в повному обсязі. Суд визнав недійсним договір про постачання електричної енергії № 4844 від 06.10.2011 року в редакції додаткової угоди від 25.12.2013 року, укладеного між ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" та споживачем ФОП ОСОБА_3 Також, суд стягнув з ФОП ОСОБА_3 на користь ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" 1218,00 грн. судового збору (а.с. 89 - 91).

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд, посилаючись на норми ст.ст. 6, 203, 207, 208, 215, 216, 358, 627 Цивільного Кодексу України, ст. 28, 35, 44, 49, 67, 75, 77, 82 - 85 Господарського процесуального Кодексу України, п. 5.4 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), дійшов до висновку про те, що договір про постачання електричної енергії №4844 від 06.10.2011 р. укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись із винесеним рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_3 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, та прийняти нове, яким відмовити ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ФОП ОСОБА_3 вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що прийнято із порушенням норм процесуального законодавства.

Скаржник зазначив, що він не був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, а про наявність рішення місцевого господарського по даній справи дізнався лише 11.11.2014 р. від спвіробітника ПАТ „ЕК "Херсонобленерго", а отже місцевий господарський суд своїм рішенням порушив норми ст.ст. 64, 77 ГПК України, і згідно ст. 104 ГПК України дане рішення підлягає скасуванню.

15.12.2014 р. ПАТ „ЕК "Херсонобленерго" надало заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначило, що вважає рішення місцевого господарського суду по даній справі прийнятим без порушень норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу не підлягаючої задоволенню, так як вона, є необґрунтованою, та такою, що не відповідає обставинам справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином. За таких обставин, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 5.4 ПКЕЕ визначено, що для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання або договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача заявник має надати відповідній організації передбачені цим пунктом документи в числі яких і, копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення) або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта).

Згідно приписів ст.35 ГПК України - обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що договір про постачання електричної енергії №4844 від 06.10.2011 року, укладений між сторонами, з порушенням вимог чинного законодавства, а саме з порушенням вимог абз.8 п.5.4. ПКЕЕ, ч.1 ст.358 ЦК України.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Згідно із п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України та іншими актами законодавства. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи із змісту ст. 215 ЦК України, договір може бути визнано недійсним виключно з підстав недодержання в момент його вчинення вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, або якщо його недійсність встановлена законом.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що ПАТ „ЕК "Херсонобленерго" доведено обставин, які відповідно до ст. 215 ЦК України тягнуть за собою можливість забезпечення судового захисту шляхом визнання договору недійсним, а також доведено факти порушення оспорюваним договором прав та інтересів позивача та третьої особи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене судова колегія не погоджується із твердженнями скаржника про те, що він не був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, з огляду на наступне:

Ухвала про порушення провадження у справі від 01.09.2014 р., направлена ФОП ОСОБА_3 за адресою, вказаною в позовній заяві, та повернулась до суду з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ст. 58 ГК України, суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Відомості про відокремлені підрозділи суб'єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.

Згідно п.п. 1, 4 ст. 89 ЦК України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Статтею 5 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

В пункті 4 ст. 17 ЗУ „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" вказано, що перелік відомостей щодо фізичної особи-підприємця, який повинен міститися у Єдиному державному реєстрі, включає в себе і місце проживання фізичної особи.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 03.10.2014р. вбачається, що місцем реєстрації ФОП ОСОБА_3 є: АДРЕСА_1. Така ж адреса вказана ПАТ „ЕК "Херсонобленерго" у позовній заяві.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.06 р. (з відповідними змінами) № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на час розгляду справи, а отже ФОП ОСОБА_3 було належним чином повідомлено про місце, дату та час проведення судового засідання, проте, своїм правом приймати участь у судовому засіданні останній не скористався. Про поважні причини неявки в судове засідання ФОП ОСОБА_3 місцевий господарський суд не був повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду винесено при повному з'ясуванні та дослідженні всіх обставин справи з правомірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99; 101-105 ГПК України, суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 14.10.2014р. у справі № 923/1280/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписано 18.12.2014р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя В.А. Лисенко

Суддя Я.Ф. Савицький