Постанова № 41949026, 18.12.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2014 року Справа № 912/2768/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко Г.К., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради, м.Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.10.2014р. у справі №912/2768/14

за позовом публічного акціонерного товариства “Кіровоградобленерго”, м.Кіровоград

до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради, м.Кіровоград

про стягнення 110 240,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.10.2014 року у справі №912/2768/14 (суддя Наливайко Є.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради, м.Кіровоград на користь публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", м.Кіровоград заборгованість по відшкодуванню наданих населенню пільг з оплати за спожиту електричну енергію в сумі 110240,95 грн. та судовий збір у сумі 2204,82 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що Управління не є прибутковою організацією, а являється розпорядником коштів Державного бюджету, і лише в сумі, встановленій Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення без змін (а.с.236-239).

09.12.2014р. від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника за наявними у справі матеріалами

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх у судовому засіданні 27.11.2014р. представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" згідно Закону України "Про електроенергетику", Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. №1357 у період з листопада 2012р. по червень 2014р. постачало споживачам електричну енергію зі знижкою суми її оплати у відповідності до Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Податкового кодексу України, на території, закріпленій за виробничим структурним підрозділом - Кіровоградським міським районом електричних мереж.

Відповідно до частини 4 статті 22 Закону України "Про міліцію" працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива.

Пунктом 68 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до названої статті Закону України "Про міліцію", з урахуванням яких вказана знижка повинна була надаватись в межах норм, встановлених законодавством.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо вiдповiдностi Конституції України (конституцiйностi) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" i 101 народного депутата України щодо вiдповiдностi Конституції України (конституцiйностi) положень статті 67, розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) (далі - рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008), визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Частиною 5 резолютивної частини вищезгаданого рішення встановлено, що положення Закону України "Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За таких обставин, з 22.05.2008р. втратили чинність і визнані неконституційними норми щодо внесення змін до Закону України "Про міліцію" про надання 50% знижки з оплати електроенергії в межах норм, встановлених законодавством.

Відповідно до частини 6 статті 22 Закону України "Про міліцію" за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.

Статтею 24 Закону України "Про міліцію" передбачено, що фінансування і матеріально-технічне забезпечення міліції здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, після 22.05.2008р. обсяг пільгового споживання електроенергії для працівників міліції та пенсіонерів МВС не обмежується нормами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996р. №879.

Відповідно до пункту 356.1. статті 356.1 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені, зокрема, статтями 20-23 Закону України "Про міліцію". Тобто, враховуючи вищевикладені доводи, особи начальницького і рядового складу податкової міліції та члени їх сімей мають пільги, передбачені, зокрема, частиною 4 статті 22 Закону України "Про міліцію" щодо 50-процентної знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива.

Щодо застосування положень Закону України "Про пожежну службу" господарським судом враховано наступне.

Відповідно до частини 6 статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за жилу площу, комунальні послуги, а також паливо.

Пунктом 78 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до названої статті Закону України "Про пожежну безпеку", з урахуванням яких вказана знижка повинна була надаватись в межах норм, встановлених законодавством.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. визнано неконституційними, зокрема, пункти 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

За таких обставин, з 22.05.2008р. втратили чинність і визнані неконституційними норми щодо внесення змін до Закону України "Про пожежну безпеку" про надання 50% знижки з оплати електроенергії в межах норм, встановлених законодавством.

Відповідно до частини 7 статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" за особами рядового та начальницького складу державної пожежної охорони, звільненими зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років, зберігається право на пільги відповідно до цього Закону.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про пожежну безпеку" передбачено, що передбачені цим Законом пільги, компенсації та гарантії особам рядового і начальницького складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Таким чином, після 22.05.2008р. обсяг пільгового споживання електроенергії для осіб рядового та начальницького складу державної пожежної охорони та членам їх сімей, а також особам, звільненим з такої служби за віком, через хворобу або за вислугою років не обмежується нормами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996р. №879.

Як вбачається із пояснень позивача, з дати втрати чинності Закону України "Про пожежну безпеку" (з 01.07.2013р.) пільги згідно цього Закону споживачам ним не надавались і, як наслідок, з відшкодуванням цих сум позивач в даному позові до відповідача не звертався. Зазначене підтверджується поданими до господарського суду доказами та не заперечується відповідачем.

Відповідно до статей 14,15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни та особам, на яких поширюється чинність вказаного закону, також надається 50% знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб.

Пунктами 1,6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Рішенням Конституційного Суду України від 19.06.2001р. №9-рп/2001 визначено, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України), а в правовій формі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.

У рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012р. №3-рп/2012 вказано, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно - правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" установлено, що у 2012 році норми і положення статті 22 Закону України "Про міліцію", статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" установлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статті 22 Закону України "Про міліцію", статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Пунктом 6-7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Кабінетом Міністрів України на виконання зазначених законів не видано нормативно-правових актів по встановленню розміру відповідних пільг. Постанова Кабінету Міністрів України №879 від 01.08.1996р. "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати" видана до прийняття законів України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", "Про Державний бюджет України на 2013 рік" та “Про Державний бюджет на 2014 рік”, а тому не може вважатися такою, що видана на виконання вказаних законів.

Натомість, положення Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Податкового кодексу України не містять обмежень норм, в межах яких надаються пільги на 50-відсоткову знижку по оплаті комунальних послуг.

Колегія суддів вважає доводи скаржника безпідставними, враховуючи наступне.

Порядок відшкодування боргу, що утворився внаслідок постачання електричної енергії пільговим категоріям споживачів визначено у Бюджетному кодексі України, Законі України "Про державний бюджет України на 2012 рік", Законі України "Про державний бюджет України на 2013 рік", Законі України "Про державний бюджет України на 2014 рік", Положенням про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117 (далі - Положення) та Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2002р. №256 (далі - Порядок).

Відповідно до Бюджетного кодексу України під субвенціями розуміють міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції (п.48 ч.1 ст.2). У державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:

1) дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти;

2) додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів;

3) субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;

4) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання пільг, встановлених державою;

5) субвенція на виконання інвестиційних програм (проектів);

6) інші додаткові дотації та субвенції.

Відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті „б" пункту 4 частини першої статті 89 цього кодексу, а саме видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, державні програми соціального захисту: пільги ветеранам війни і праці, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, згідно пункту 2 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів:

- ведуть персоніфікований облік отримувачів за видами пільг ".......звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони";

- здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п.п.5,6,7,8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми щодо пільг звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - постачальниками відповідних послуг і направляють їх до фінансових органів районних держадміністрацій.

Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі отриманих актів звіряння щомісяця готують реєстри нарахованих сум щодо пільг вказаної категорії осіб, та направляють їх фінансовим органам обласних держадміністрацій.

Фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державного казначейства платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій.

Органи Державного казначейства протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, для подальшого перерахування на рахунки головних розпорядників коштів та здійснення розрахунків з постачальниками відповідних послуг.

Відповідно до п.п.10,11 "Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці".

Управління праці і соціального захисту населення щомісяця:

1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:

- реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги та реєстр розрахунків;

- акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги;

Відповідно ч.2 п.12 Порядку погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок року, провадиться першочергово.

Згідно зазначеного Порядку саме відповідач є розпорядником коштів місцевого бюджету, що веде персоніфікований облік отримувачів за видами пільг та здійснює розрахунки з постачальниками послуг.

Позивачем було дотримано правил, встановлених Порядком, зокрема, в частині подання до уповноваженого органу розрахунків вартості послуг наданих пільговикам згідно з формою "2-пільга", однак, згідно існуючих актів звірки, відшкодування за поставлену електроенергію громадянам - пільговим категоріям споживачів, відбувались не в повному обсязі, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 110240,95 грн.

Отже, висновки господарського суду відповідають матеріалам і обставинам справи, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують таких висновків.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування рішення господарського суду, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради, м.Кіровоград залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.10.2014р. у справі №912/2768/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя Г.К. Дмитренко

Суддя В.І. Крутовських