Постанова № 41949023, 18.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2014 р.Справа № 916/3612/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Гладишевої Т.Я.. Ліпчанської Н.В.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду № 705 від 20.10.2014р.)

При секретарі судового засідання: Стеблиненко В.С

За участю представників сторін:

від позивача - Очколяс Д.В., за довіреністю № 38 від 21.07.2014р.;

від відповідача - Панкратова Г.С., за довіреністю № 1/14 від 21.01.2014р.;

від третьої особи - Остапов В.В., за довіреністю № 3060 від 18.09.2014р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2014р.

по справі № 916/3612/13

за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Рисоіл Термінал"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про зобов'язання укласти додаткову угоду

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Рисоіл Термінал" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору про використання території порту №519/д від 05.11.2013р.

Обґрунтовуючи позов сторона посилається на те, що пунктом 7 договору про використання території порту укладеного між позивачем та відповідачем передбачено укладання додаткової угоди для врегулювання взаємовідносин порту та вантажовласника щодо використання території порту за період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р. у строк до 31.12.2013р. у порядку ст.631 ЦК України, а також зазначено, що у разі недосягнення згоди між сторонами спір щодо укладення вказаної додаткової угоди може бути переданий будь-якою стороною на вирішення суду в порядку ст.187 ГК України та ст.649 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.07.2014р. (головуючий суддя Малярчук І.А., судді Демешин О.А., Гут С.Ф. ) у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що додаткова угода спрямована на врегулювання відносин сторін за минулий період та позивачем не доведено існування предмету спірної додаткової угоди.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона посилається на те, що судом першої інстанції не застосовано приписи ст.ст.11,509,525,526,530,628,629 Цивільного кодексу, ст.ст.49,193 та п. 7.2 договору № 519/д від 05.11.2013р.

Детальніше доводи зазначені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2013 року між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Рисоіл Термінал" (вантажовласник) було укладено договір №519/д, за умовами якого порт на умовах цього договору надає вантажовласнику послуги з використання вантажовласником території порту при перевантаженні експортних і транзитних харчових вантажів наливом, що переробляються на причалах №10-12 силами і засобами вантажовласника, а вантажовласник планує перевантажити орієнтовно 580000тон вантажів і сплатити надані портом послуги відповідно до умов цього договору (п.1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1.1 Договору порт забезпечує нагляд за належним станом конструктивно прилеглої до причалів №№10-12 території.

Згідно із пунктом 3.1 Договору вантажовласник сплачує вартість послуг порту за діючими у порту правилами і ставками, встановленими відповідно до ч.3 ст.21 Закону України „Про морські порти України". у т.ч.: плату за використання вантажовласником території порту при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт з вантажів, що переробляються силами та засобами вантажовласника в розмірі 0,63дол. США за тону.

Відповідно до умов пункту 7.1 Договору даний договір набуває чинності з 01.10.2013р. та діє до 31.12.2014р.

За умовами пункту 7.2. Договору №519/д від 05.11.2013р. врегулювання взаємовідносин порту та вантажовласника щодо використання території порту за період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р. буде здійснено додатковою угодою, що має бути укладена між портом та вантажовласником у строк до 31.12.2013р. у порядку ст.631 ЦК України. У разі недосягнення згоди між сторонами спір щодо укладення вказаної додаткової угоди може бути переданий будь-якою зі сторін на вирішення суду у порядку ст.187 ГК України та ст.649 ЦК України.

На виконання зазначеного пункту договору, листом № 691/20-3 від 27.11.2013р. позивач звернувся до відповідача з проханням про укладення додаткової угоди, із доданням відповідного проекту. Вказаний лист було отримано відповідачем 28.11.2013р., про що свідчить квитанція № 167413. (а.с.17)

Однак відповіді останнього позивачу не надійшло, в зв'язку з чим, позивач, з посиланням на положення ст. 187 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України, звернувся до господарського суду Одеської області за захистом своїх прав та інтересів.

Крім того, позивач вважає обґрунтованим застосування при розрахунках із відповідачем вільного тарифу, запровадженого наказом начальника ДП „ІМТП" №522 від 23.09.2013р., а також не вбачає наявною подвійну плату відповідача за користування одними і тими ж послугами на користь ДП „АМПУ" та ДП „ІМТП", оскільки мало місце розмежування компетенції та майна портової інфраструктури між названими особами згідно до ЗУ „Про морські порти України", Розпоряджень КМУ №133-р від 04.03.2013р., №163 від 19.03.2013р.

Проаналізувавши матеріали справи судова колегія вважає, що відповідач, всупереч домовленості в односторонньому порядку ухиляється від виконання умов договору, тому судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволені вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Окремими положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам ст.7 цього кодексу (п. 1 ст.628, ст.630 ЦК України).

За положеннями ч.3 ст.631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцент) повинна бути повною і безумовною (п.2 ст.638, п.1 ст.641, п.1 ст.642 ЦК України).

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом (ст.646, п.1 ст.649 ЦК України).

Із аналізу положень вищенаведених норм законодавства вбачається, що у разі недосягнення сторонами згоди щодо укладення договору на запропонованих умовах, законом передбачений такий засіб захисту прав заінтересованої сторони, як врегулювання розбіжностей договору в судовому порядку, тобто зміна правовідносин сторін в межах договору.

Відповідно до ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно з положеннями ч.6 ст.179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч.ч.4, 5 ст.180 ГК України).

Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо) (ч.ч.4, 5, 6 ст.181 ГК України).

Частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Положеннями ч.2 ст.187 ГК України встановлено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як встановлено під час розгляду справи, у відповідності із вище переліченими нормами чинного законодавства, між сторонами склалися правовідносини пов'язані з наданням послуг перевантаження через територію Порту рослинної олії, про що 05.11.2013 року було укладено відповідний договір надання послуг № 519/д.

Договір надання послуг є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173,174 ГК України і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами. Оскільки, даний договір підписаний та скріплений печатками в двосторонньому порядку, тому він відповідно до норм чинного законодавства є обов'язковим для виконання.

Оскільки пунктом 7.2 Договору передбачено укладання додаткової угоди та Портом було дотриманий ст. 181 ГК України позасудовий порядок укладання договору, судова колегія дійшла до висновку, що позивач має достатні правові підстави для звернення до суду із вказаним позовом про укладання спірної угоди.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що додаткова угода спрямована на врегулювання відносин сторін за минулий період, суду не доведено існування предмету спірної додаткової угоди, пункт 7.2 спірного договору не є обов'язковим для договорів про надання послуг згідно чинного законодавства, а отже її укладання у запропонованій позивачем редакції неможливе. Дані висновки суперечать нормам матеріального права, а саме частині 1 ст. 187 Господарського кодексу України, частині 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України, ст. 629 Цивільного кодексу України, оскільки пунктом 7.2 укладеного між сторонами Договору передбачено укладання додаткової угоди, договір є обов'язковим для виконання, законодавством передбачена можливість укладання договору за минулий час, а саме умови договору мають бути застосовані до відносин, що виникли до його укладення, а тому зазначене судове рішення не можна вважати законним.

Висновок суду про недоведеність існування предмету спірної угоди є хибним, оскільки він суперечить пункту 7.2 Договору №519/д, від 05.11.2013 р.

Ти обставини, що у договорі визначений розмір перевантаженого вантажу 98 136 тон, підтверджуються як усними поясненнями посадової особи - заступника дирекції з питань експлуатації Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" Кравцова К.О., яка викликана судовою колегією в порядку ст. 30 ГПК України, письмовими поясненнями, витребуваними судом, а також первісними документами, наданими посадовою особою в порядку ст. 30 ГПК України, дорученнями та коносаментами, що є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України. Судовою колегією клопотання посадової особи про залучення додаткових доказів - первісних документів до матеріалів справи задоволено, оскільки ця особа не була присутньою при розгляді справи у суді першої інстанції, та її клопотання про надання доказів визначено частиною 1 статті 30 ГПК України у якості її процесуальних прав, порушення яких є неприпустимим.

Крім того, з пояснень представника 3 особи на стороні відповідача Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" вбачається, що перевалка вантажу Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Рисоіл Термінал" за спірний період дійсно відбувалась, але в складі сплачених сум відповідачем адміністрації порту на підставі Договору № 53 /д/а за використання вантажовласником причалів не включені до себе будь - які інші складові, у тому числі послуги, що надані Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт".

Доводи представників відповідача не заслуговують уваги, оскільки спростовані матеріалами справи та суперечать нормам чинного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню, апеляційна скарга - задоволенню.

При прийнятті нового рішення судова колегія на підставі вищезазначеного задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сума судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 85,99,101, 103 п.2,104 ч.1 п.4, 105 ГПК України, колегія

суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2014р. по справі № 916/3612/13 - скасувати.

Прийнятті нове рішення у справі.

Позов задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Рисоіл Термінал" укласти з Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" додаткову угоду до договору про використання території порту від 05.11.2013р. №519/д у наступній редакції:

"ДОДАТКОВА УГОДА

до договору про використання території порту № 519/д від 05.11.2013.

"____"_____року м. Іллічівськ № ____

„ПОРТ": Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт", в особі директора порту Крука Юрія Юрійовича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та

„ВАНТАЖОВЛАСНИК": Товариство з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство „Рисоіл Термінал", в особі директора Крижанівського Сергія Володимировича, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, надалі спільно іменовані - „Сторони", а кожна окремо - „Сторона", керуючись ст.ст.631, 651 та 654 Цивільного кодексу України, п.7.2. договору про використання території порту №519/д від 05.11.2013р. (надалі іменується - „Договір"), уклали цю додаткову угоду (надалі іменується - „Угода") до договору про наступне:

1. За період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р. Вантажовласником перевантажено на території Порту 98136 тон (дев'яносто вісім тисяч сто тридцять шість тон) вантажу, а саме: соняшникова олія. На підставі п.3.1. Договору, яким передбачено плату Вантажовласником 0,63дол. США (сплачується у національній валюті України за курсом Національного банку України на день надання послуг) за кожну тону з вантажів, що переробляються силами і засобами Вантажовласника на території Порту, - загальна сума грошових коштів (заборгованості), що підлягає перерахуванню Вантажовласником на поточний рахунок Порту, складає 593007,19грн. (п'ятсот дев'яносто три тисячі сім гривень 19 коп.), в тому числі ПДВ - 98834,53грн. (дев'яносто вісім тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 53 коп.).

2. Сторони домовились, що Вантажовласником будуть перераховані грошові кошти (заборгованість) Порту у сумі 593007,19грн. (п'ятсот дев'яносто три тисячі сім гривень 19 коп.), в тому числі ПДВ - 98834,53грн. (дев'яносто вісім тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 53 коп.), на умовах розстрочки платежу наступним чином: щомісячно не пізніше кожного п'ятого числа місяця рівними частинами протягом 12 місяців, починаючи з 18 грудня 2014року.

3. Акт наданих послуг за період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р. формується протягом десяти робочих днів з дня укладення цієї Угоди.

4. Ця Угода є невід'ємною частиною Договору.

5. Ця Угода набирає чинності з дати її укладання, однак, поширюється на правовідносини Сторін, що виникли до дати її укладання, починаючи з 13.06.2013р., та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цією Угодою.

6. Цю Угоду складено українською мовою, на одній сторінці, у двох оригінальних примірниках - по одному для кожної Сторони.

7. Підписи Сторін:

„ПОРТ": „ВАНТАЖОВЛАСНИК""

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Рисоіл Термінал" на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" 1 756 (одна тисяча сімсот п'ятдесят шість) гривень повернення судового збору.

Господарському суду Одеської області доручити видати наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.105 ГПК України і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 18.12.2014р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Т.Я. Гладишева

Суддя Н.В. Ліпчанська