Постанова № 41948987, 11.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р. Справа№ 911/2297/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції третього тисячоліття"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 20.08.2014р.

у справі № 911/2297/14 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Державного підприємства "Завод порошкової металургії"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції третього тисячоліття"

про стягнення 9 113, 05 грн

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Завод порошкової металургії" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиції третього тисячоліття" про стягнення 9 113, 05 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області позов задоволено частково, стягнуто: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції третього тисячоліття" на користь Державного підприємства "Завод порошкової металургії" - 7595 гривень 69 коп. боргу та 1522 гривні 80 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що місцевим судом при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник звертає увагу суду на те, що між сторонами було укладено договір №33-Е на приймання промзливових стічних вод, відповідно до п. 2.4. договору розрахунок за користування каналізацією проводиться щомісяця по ціні 195, 00 за відведення 1000 м3 промзливових стоків без врахування ПДВ, крім того 39,00 грн. ПДВ, разом 234, 00 грн.

Апелянт зазначає, що на його адресу позивачем були надіслані акти відповідно до п. 2.5 договору, однак суми, які були вказані в даних актах, суттєво відрізняються від суми яка вказана в договорі.

Відповідачем 04 серпня 2014 року було направлено позивачу лист, в якому останній просив підтвердити вірність нарахування даних сум та надати документальне підтвердження збільшення прийомів стічних вод та підтвердження кількості опадів, які пройшли на території міста Бровари Київської області.

Розпорядженням голови Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 передано апеляційну скаргу головуючому судді Тищенко А.І.

Ухвалою від 04.11.2014 року порушено апеляційне провадження у справі та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 року розгляд справи відкладено на 11.12.2014, рік у звязку з неявкою в судове засідання представників сторін.

11.12.2014 року в судове засідання представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, в матеріалах справи містяться зворотні повідомлення про вручення (№ 04116 12049637 від 13.11.2014, та №04116 12049653 від 19.11.2014 року).

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати необхідних заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду даної справи учасники процесу були повідомлені своєчасно та належним чином.

Колегія прийшла до висновку про розгляд справи у відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Між ДП "Завод порошкової металургії" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиції третього тисячоліття" 01.07.2013 року укладено договір №33-Е на приймання промзливових стічних вод.

Пунктом 1.1 визначено, що позивач надає послуги відповідачу шляхом приймання в свої мережі промзливової каналізації з території абонента умовно чисті промзливові стічні води орієнтовно в кількості 47,587 тис. м3 на рік або 3,966 тис. м3 щомісяця.

Відповідно до п. 2.4. договору розрахунок за користування каналізацією проводиться щомісяця по ціні 195,00 грн. за відведення 1000 м3 промзливових стоків без врахування ПДВ, крім того 39,00 грн. ПДВ, разом 234,00 грн. У випадку зміни витрат, що несе позивач, ціна приймання промзливових стоків теж змінюється, про що попередньо повідомляє відповідач. У випадку порушення відповідачем кількісних та якісних обмежень, що регламентовані "Правилами приймання поверхневих і промислових стічних вод підприємств у колектор промзливової каналізації Казенного заводу порошкової металургії", далі Правил, позивач застосовує до відповідача відповідні підвищені тарифи.

Згідно з п. 2.5. договору не пізніше 10-го числа місяця, що наступає за звітним, позивач надсилає відповідачу почтою: акт надання послуг за зразком, викладеним у додатку №2 до договору, рахунок податкову накладну. Відповідач, не пізніше 5-ти банківських днів з дня отримання документів, позивачу оплачує надані послуги. Протягом 5-ти банківських днів відповідач підписує, скріпляє печаткою та невідкладно надсилає поштою, або передає нарочним в адміністративно-господарський відділ (канцелярію) позивачу один примірник акту наданих послуг. Якщо 20-го числа місяця, що наступає за звітним позивач не отримує від абонента оформленого належним чином примірника акту надання послуг, то фактична кількість промзливових стоків за звітний місяць від відповідача, що розрахована позивач, вважається прийнятою та погодженою сторонами.

Відповідно до п. 4.1.1 договору відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати позивачу за надані послуги згідно з п.п. 2 договору.

Договір діє з 21.12.2012 р. по 31.12.2013 р.

В частині взаєморозрахунків - до повного погашення заборгованості договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну його дії не надійде заява однієї із сторін про розірвання договору або його перегляду.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов договору позивачем були наданні відповідачеві послуги про прийманню промислових стічних вод, що підтверджується актами надання послуг з приймання промзливових стоків від 31.12.2013 р. на суму 278,23 грн., від 30.11.2013 р. на суму 1232,95 грн., від 31.10.2013 р. на суму 218,80грн., від 30.09.2013 р. на суму 3479,82 грн., від 30.08.2013 р. на суму 1073,83грн., від 31.07.2013 р. на суму 218,80 грн., від 31.03.2014 р. на суму 357,79грн., від 28.02.2014р. на суму 158,89 грн. та 31.01.2014 р. на суму 576,58 грн., загалом на суму 7595,69грн.

Вказані акти надання послуг були направлені позивачем на адресу відповідача з порушенням сроків, вказаних у п. 2.5. договору та отримані відповідачем лише 30.07.2014 р., про що відповідач вказує у листі від 04.08.2014 р. №1281.

Пунктом 2.5. визначено, що відповідач мав здійснити розрахунок з позивачем за надані послуги не пізніше 5-ти банківських днів з дня отримання від позивача актів наданих послуг.

Враховуючи той факт, що відповідачем зазначені вище акти наданих послуг були отримані 30.07.2014 р., останній мав здійснити розрахунки з позивачем на підставі вказаних актів у термін до 05.08.2014 р. або у вказаний термін надіслати обґрунтовану відмову від підписання вказаних актів.

Листом від 04.08.2014 р. №1281 відповідач звернувся до позивача з клопотанням про надання уточнюючих письмових пояснень, а також документального підтвердження збільшення прийомів стічних вод. Крім того, у вказаному листі відповідач просив підтвердити документально кількість опадів, які пройшли в заявлений до стягнення період на території міста Бровари Київської області.

На вказаний лист відповідача позивачем було надано обґрунтовану відповідь листом від 19.08.2014 р. №03-1432.

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання у частині оплати вартості наданих позивачем послуг за договором не виконав, у зв'язку з чим, у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 7595,69 грн.

Доводи відповідача, щодо часткового визнання позову у зв'язку з тим, що договір №33-Е на приймання промзливових стічних вод від 01.07.2013 р. припинив свою дію 01.01.2014 р. суд до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів припинення дії договору у порядку, встановленому п. 8.2. зазначеного договору.

З огляду на вказані вище обставини справи, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати коштів за надані позивачем послуги на підставі зазначеного вище договору на суму 7595,69 грн.

Згідно з ч. 1 та ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина друга ст. 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Приписами частини першої ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, розмір відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 7595,69 грн. боргу підлягає задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1517,36 грн. пені.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку несвоєчасної сплати платежів за відведення стоків абонент сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочи платежу.

Враховуюче зазначене, відповідач мав здійснити розрахунки з позивачем на підставі вказаних актів надання послуг у термін до 05.08.2014 р., відповідно прострочення по спірній заборгованості наступило з 06.08.2014 р. Позивачем же ж нараховано пеню за період з 11.08.2013 р по 27.05.2014 р., тобто, до настання прострочення по сплаті основного боргу.

За таких обставин, суд дійшов обгрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню 7595,69 грн. основного боргу.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід звернути увагу на те, що договір №33-Е не втратив свою дію, адже жодна із сторін не виявила бажання, щодо внесення змін до договору про його розірвання або перегляду на момент звернення до суду.

З огляду на такі обставини, випливає що договірні умови були порушені відповідачем в частині зобов'язань щодо сплати коштів за надані послуги на підставі договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції третього тисячоліття", оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції третього тисячоліття" на рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2014 року по справі № 911/2297/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2014 року по справі №911/2297/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/2297/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх