Рішення № 41948884, 16.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2014 р. Справа № 914/3690/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Торгово-виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Шпалери», м. Львів,

про: стягнення 2 809 грн. 11 коп. заборгованості.

За участю представників:

Від позивача: Крикус В.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксуванні судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Торгово-виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Шпалери» про стягнення 2 809 грн. 11 коп. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.10.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 25.11.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Розгляд справи 25.11.2014 року відкладено на 16.12.2014 року з підстав викладених в відповідній ухвалі суду у справі.

Представник позивача в судове засідання 16.12.2014 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Поштова кореспонденція, яка скеровувалася господарським судом за місцезнаходженням відповідача: 79002, Львівська область, м. Львів, вул. Краківська, буд. 18, поверталася без вручення адресату (отримувачу) з написом: «Вибули» (докази в матеріалах справи).

Як вбачається із долученої до матеріалів справи Довідки з ЄДРЮО та ФОП (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) місцезнаходженням відповідача у справі є адреса: 79002, Львівська область, м. Львів, вул. Краківська, буд. 18.

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Вказане твердження викладене також в пункті 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році».

Згідно пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із наступними змінами та доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи достатність, належність і допустимість поданих позивачем доказів, належним чином повідомлення судом відповідача про дату і час судового засідання, повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 25558625, знаходиться за адресою: 79008, Львівська область, м. Львів, пл. Галицька, буд. 15 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Виробниче підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Шпалери» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 13829645, знаходиться за адресою: 79002, Львівська область, м. Львів, вул. Краківська, буд. 18 (докази в матеріалах справи).

29.07.2009 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач, орендодавець) та Виробничим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Шпалери» (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної ясності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення №94 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець надав орендареві право на тимчасове користування конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (надалі - об'єкт) на умовах оренди на терміни відповідно до виданого дозволу на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення у межах м. Львова. Невід'ємною частиною договору є дозвіл на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, розмір орендованої площі.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, за основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.

Розділом 2 договору встановлено зобов'язання сторін розділом 3 - порядок і терміни розрахунків.

Так, відповідно до пункту 2.1. договору орендодавець зобов'язувався надати у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності відкритий літній майданчик площею 17, 2 кв.м (тротуар, газон, тощо) за адресою: вул. Краківська, 18, а також здійснювати контроль за санітарним станом і зовнішнім виглядом об'єкта з часу видачі дозволу і до його закінчення.

Згідно пункту 2.2. договору орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати на користь орендодавця вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, а також встановлювати такі об'єкти без пошкодження конструктивних елементів благоустрою комунальної власності та озеленення із забезпеченням безпеки населення при під'єднанні конструкції до електричної мережі, утримувати їх в належному санітарному та технічному стані та впорядковувати місця для їх розташування, забезпечити технічну міцність і стійкість конструкції.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що обов'язок сплати орендної плати виникає в орендаря з моменту підписання сторонами договору.

Відповідно до пункту 3.2. договору орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом площею 17,2 м. кв., щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі (35,0 х 17,2 х 27,18 х 18 х 0,0084) / 12 х 1,2 - 238 грн. 74 коп. у тому числі 39 грн. 79 коп. податку на додану вартість.

Згідно пункту 3.4. договору орендна плата для літніх майданчиків встановлюється на сезонний період з 01.04. по 01.11. поточного року.

Згідно пунктів 5.1. та 5.2. будь які суперечки, претензії та вимоги, що виникають між сторонами у зв'язку з виконанням договору вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо суперечки та розбіжності не вирішуються шляхом переговорів, сторони мають право звернутися до господарського суду.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що договір припиняється після закінчення його дії або достроково за згодою сторін.

Відповідно до пункту 7.1. договору термін його дії складає з 01.07.2009 року до 30.10.2011 року: з 01.07.2009 року до 01.11.2009 року; з 01.05.2010 року до 30.10.2010 року; з 01.05.2011 року до 01.11.2011 року.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав відповідачу у тимчасове платне користування елемент благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

відповідач своїх зобов'язань зі сплати орендної плати за користування вказаними елементами належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 2 809 грн. 11 коп. Доказів погашення вказаної заборгованості станом на час розгляду справи сторонами суду не заявлено та не подано (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною першою статті 19 цього ж Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.12.2007року №1100 (із змінами та доповненнями), управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради. У відповідності до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 19.10 2006 року №219, до повноважень департаменту економічної політики Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходження.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. цього Положення основними завданнями управління є виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Згідно з пунктом 1.4 Положення управління с юридичною особою, має самостійний баланс рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державною Герба України і своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка

Відповідно до Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного га іншого призначення, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 05.03.2009 року №2451 укладання договорів оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного торговельного та іншого призначення на окремих конструктивних елементах благоустрою комунальної власності справляння орендної плати здійснює управління комунальної власності департаменту економічної політики.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у відповідності до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань зі слати орендної плати.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Виробничого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Шпалери» (79002, Львівська область, м. Львів, вул. Краківська, буд. 18; код ЄДРЮО та ФОП 13829645) на користь стягувача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Галицька, буд. 15; код ЄДРЮО та ФОП 25558625) 2 809 грн. 11 коп. заборгованості зі сплати орендної плати та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

16.12.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано відповідно до статті 85 ГПК України 16.12.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.