Рішення № 41948842, 16.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2014 р. Справа № 914/655/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м. Київ,

до відповідача: S.C.J. & RCARSRL, 215400, Romania, Juderul Gorj, Rovinari, Drum Dn 66 km. 50,

про: відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 86 814 грн. 45 коп. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до S.C.J. & RCARSRL про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 86 814 грн. 45 коп. та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.02.2014 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.03.2014 року.

Ухвалою від 18.06.2014 року провадження у справі зупинено до виконання судового доручення про вручення судових та позасудових документів S.C.J. & RCARSRL (215400, Romania, Juderul Gorj, Rovinari, Drum Dn 66 km. 50) чи повідомлення компетентним органом про неможливість його виконання. Окрім того, вказаною ухвалою призначено розгляд справи на 21.10.2014 року.

Ухвалою від 21.10.2014 року провадження у справі поновлено, з підстав неповідомлення відповідача про дату та час судового засідання розгляд справи відкладено на 16.12.2014 року та зупинено провадження у справі до виконання судового доручення про вручення судових та позасудових документів S.C.J. & RCARSRL чи повідомлення компетентним органом про неможливість його виконання.

Ухвалою від 16.12.2014 року провадження у справ поновлено.

Представник позивача в судове засідання 16.12.2014 року не з'явився, 24.11.2014 року подав клопотання (вх. №50868/14), у якому повідомляє суд про зміну місцезнаходження позивача і просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку.

Окрім того, позивачем до вказаного клопотання долучено клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Враховуючи достатність, належність і допустимість поданих позивачем доказів, належним чином повідомлення судом сторін про дату і час судового засідання, неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 31650052, знаходиться за адресою: 03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 12.06.2014 року №18823839 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: S.C.J. & RCARSRL є юридичною особою, створеною за законодавством республіки Румунія, йому присвоєно CVI 17405866, знаходиться за адресою: 215400, Romania, Juderul Gorj, Rovinari, Drum Dn 66 km. 50 (докази в матеріалах справи).

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (надалі - позивач, страховик) та громадянином України Согор Андрієм Ярославовичем (надалі - страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №068858-02-14-01 (надалі - договір), за умовами якого позивач застрахував майнові інтереси громадянина Согор А.Я., пов'язані із володінням, користування та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки Mazda CX7, номер кузова JMZER893600117994, ДНЗ ВС9737ВМ на період з 01.09.2009 року по 31.08.2015 року (копія договору долучена до матеріалів справи).

Згідно пункту 4.1.1.2. договору розмір франшизи у випадку якщо винна у скоєні ДТП особа встановлена і це не водій застрахованого транспортного засобу складає 0 відсотків.

20.01.2012 року близько 09 год. 30 хв. на автомобільній дорозі Київ - Чоп 685 км. (Львівська область) трапилась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були застрахований за договором автомобіль Mazda CX7, ДНЗ ВС9737ВМ під керуванням Согор А.Я та автомобіль MAN TGX18480, ДНЗ B124JRC, який належить S.C.J. & RCARSRL під керуванням Ужакова Георгія Васильовича.

Станом на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність водія належного S.C.J. & RCARSRL автомобіля MAN TGX18480, ДНЗ B124JRC Ужакова Г.В. була застрахована за міжнародним договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (зелена карта) №RO/22/P22/HI, страховик «BCR Asigurari Vienna Insurance Group» (належним чином завірена копія полісу в матеріалах справи).

Як вбачається із Довідки Роти ДПС ДАІ при ГУМВС України у Львівській області №8947809 в результаті вказаної ДТП застрахований за договором автомобіль Mazda CX7, ДНЗ ВС9737ВМ отримав механічні пошкодження передньої центральної, задньої центральної та правої частини кузова.

Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 23.01.2012 року у справі №1320/30/12, провадження №3/1320/41/12р., винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП визнано Ужакова Георгія Васильовича та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.

Як встановлено судом, вищевказане зіткнення трапилось внаслідок порушення Ужаковим Георгієм Васильовичем під час керування автомобілем марки MAN TGX18480, ДНЗ B124JRC пунктів 12.1. та 12.3. Правил дорожнього руху України .

Постанова Сколівського районного суду Львівської області від 23.01.2012 року у справі №1320/30/12 не оскаржувалась, набрала законної сили та, у відповідності до частини п'ятої статті 124 Конституції України, є обов'язковою до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Пунктом 38 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 12.03.2009 року №01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що за змістом і направленістю положень статті 35 ГПК рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й рішення суду з цивільної справи (частина четверта статті 35 ГПК).

Як вбачається із вказаної Постанови суду станом на момент настання вищевказаної ДТП Ужаков Г.В. перебував у трудових відносинах з S.C.J. & RCARSRL.

Заявою від 24.01.2012 року вх. №4/194-14-01/ВВЗ громадянин Согор Андрій Ярославович звернувся до позивача за виплатою страхового відшкодування, заподіяного внаслідок ДТП (належним чином завірена копія Заяви в матеріалах справи).

Протоколом огляду транспортного засобу від 24.01.2012 року б/н встановлено пошкодження передньої центральної, задньої правої та центральних частин кузова належного страхувальнику автомобіля Mazda CX7, ДНЗ ВС9737ВМ (належним чином завірена копія протоколу в матеріалах справи).

Ремонтною калькуляцією від 28.01.2012 року №ВС9737ВМ встановлено вартість відновлювального ремонту автомобіля Mazda CX7, ДНЗ ВС9737ВМ в розмірі 136 243 грн. 24 коп. (належним чином завірена копія ремонтної калькуляції долучена до матеріалів справи).

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 14.02.2012 року №44/12 визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mazda CX7, ДНЗ ВС9737ВМ внаслідок настання ДТП, яка трапилась 20.01.2012 року близько 09 год. 30 хв. на автомобільній дорозі Київ - Чоп 685 км., складає 136 243 грн. 23 коп.

Страховим актом ПрАТ «СК «ВУСО» від 04.06.2012 року №2226-02, дорожньо-транспортна пригода, що трапилась 20.01.2012 року близько 09 год. 30 хв. на автомобільній дорозі Київ - Чоп 685 км., визнана страховим випадком, а збитки, яких зазнав власник автомобіля Mazda CX7, ДНЗ ВС9737ВМ Согор Андрій Ярославович у зв'язку із згаданою ДТП, підлягають до відшкодування страховиком в розмірі 136 814 грн. 45 коп. (належним чином завірена копія страхового акту в матеріалах справи).

Платіжними дорученням від 04.07.2012 року №8060 на суму 500 грн. 00 коп., від 04.07.2012 року №8061 на суму 16 314 грн. 45 коп., від 05.07.2012 року №8154 на суму 20 000 грн. 00 коп., від 16.07.2012 року №8622 на суму 40 000 грн. 00 коп., від 17.07.2012 року №8667 на суму 60 000 грн. 00 коп. ПрАТ «СК «ВУСО» сплатила страхове відшкодування в розмірі 136 814 грн. 45 коп. на користь страхувальника за договором - громадянина Согор Андрія Ярославовича (належним чином завірена копія платіжних доручень в матеріалах справи).

Після здійсненої на користь страхувальника виплати страхового відшкодування позивач звертався листом від 15.08.2012 року вих. №645/12 із вимогою про відшкодування в порядку статтей 40 та 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» завданої шкоди в порядку регресу.

Платіжним дорученням від 27.12.2012 року №1/2-6085 Моторно-транспортне страхове бюро України здійснило на користь позивача виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 50 000 грн. 00 коп. (належним чином завірена копія платіжного доручення в матеріалах справи).

З підстав наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 86 814 грн. 45 коп. страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Приписами пункту 40.1. статті 40 вказаного Закону визначено, що МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до підпункту в) пункту 41.2. статті 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат «Зелена картка», що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».

Приписами частини першої статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до приписів статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Приписами частини другої вказаної статті передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справи від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що у випадку коли особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно.

Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Таким чином, позивач, сплативши в порядку регресу суму страхового відшкодування на користь страхувальника за договором, набув права регресної вимоги до відповідача у розмірі різниці між сумою виплаченого відшкодування та виплаченим МТСБУ відшкодуванням матеріальної шкоди в порядку регресу, оскільки S.C.J. & RCARSRL є власником автомобіля MAN TGX18480, ДНЗ B124JRC та роботодавцем водія вказаного автомобіля - Ужакова Георгія Васильовича, з вини якого 20.01.2012 року близько 09 год. 30 хв. на автомобільній дорозі Київ - Чоп 685 км. трапилась ДТП.

Згідно пункту 3 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп. відповідно до статті 49 ГПК України покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог та стягнути їх з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: S.C.J. & RCARSRL (215400, Romania, Juderul Gorj, Rovinari, Drum Dn 66 km. 50; CVI 17405866) на користь стягувача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; код ЄДРЮО та ФОП 31650052) 86 814 грн. 45 коп. відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

16.12.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано відповідно до статті 85 ГПК України 18.12.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.