Рішення № 41948806, 12.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9322/14 12.12.14

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м.Донецьк, ЄДРПОУ 13490997

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста», м.Київ, ЄДРПОУ 35893575

про стягнення 24 359,18 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Лапай О.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м.Донецьк звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста», м.Київ про стягнення 24 359,18 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Горенюку Дмитру Олександровичу страхового відшкодування на підставі договору №3041490 від 16.12.2012р. страхування транспортного засобу за програмою «Прем'єр-форте» внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач відзиву на позовону заяву не надав, своєї правової позиції по суті спору не висловив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався.

У судове засідання 12.12.2014р., як і в попереднє засідання суду, відповідач не з'явився, представника не направив, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01103, м.Київ, Печерський район, Залізничне Шосе, буд.6.

Одночасно, в матеріалах справи також наявна адреса Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста»: 01001, м.Київ, Володимирська, 5Б.

На вказазні адреси на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України з метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи було направлено судову кореспонденцію, в тому числі, ухвалу від 05.12.2014р. Наразі, конверти з зазначеним судовим актом до господарського суду не повернулись.

Згідно з п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного пошто?вого відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Частина судової кореспонденції, яка направлялась відповідачу, була вручена адресату, що підтверджується наявними в матералах справи поштовими повідомленнями, а інша частина була повернута з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

При цьому, господасрьким судом враховано, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у сторін можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Отже, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою відповідача, яка наявна в матеріалах справи, в тому числі, і у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на наявні докази отримання відповідачем ухвал суду, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, з огляду на наявну в матеріалах справи засвідчену копію реєстру поштових відправлень суду за 05.12.2014р., суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, з огляду на неявку відповідача в судові засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 05.12.2014р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

При цьому, господарський суд наголошує, що приписами ст.69 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спір вирішується господарським судом у двомісячний строк. У виключних випадках за заявою однієї зі сторін вказаний строк може бути продовжений, але не більш як на 15 днів. Суд зазначає, що ухвалою від 09.07.2014р. строк розгляду спору вже продовжувався. Отже, у даному випадку у суду відсутні підстави та можливість відкласти розгляд справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористались правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 16.12.2012р. між Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (страховик) та Горенюк Дмитром Олександровичем (страхувальник) було укладено договір №3041490 страхування транспортного засобу за програмою «Прем'єр-форте», предметом якого відповідно до п.1.1 є майновий інтерес, пов'язаний з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом з наступними характеристиками:

марка/модель: Audi A7,

реєстраційний номер: АА 0009ОТ,

номер шасі: WAUZZZ4G5CN050065,

рік випуску: 2011р.

За змістом п.2.1 договору №3041490 від 16.12.2012р. страховим випадком є передбачена договором страхування подія, що відбулась і внаслідок настання якої у страховика виникає обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування.

Відповідно до п.2.6.1 вказаного договору страховим випадком, в тому числі, є пошкодження або знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

За умовами договору №3041490 від 16.12.2012р. франшиза - це частина збитку, що не відшкодовується страховиком. Договором визначено нульовий розмір франшизи у разі пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Договором визначено, що у разі настання страхового випадку, вигодонабувачем є Горенюк Дмитро Олександрович.

Сторонами узгоджено, що договір набирає чинності з 17.12.2012р. та діє до 16.12.2013р.

Виходячи з довідки №9186839 про дорожньо-транспортну пригоду, 14.04.2013р. о 12 год. 50 хвил. у Шевченківському районі м.Києва по вул.Володимирський проїзд відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Audi A7, державний номер АА 0009ОТ, що належав Голубович Ганні Анатоліївні, яким керував Горенюк Дмитро Олександрович, та 2. Hyundai IX35, державний номер АА 6024 КО, що належав Радічевій Анастасії Андріївні, керування яким під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди здійснювала Родічева Ольга Валентинівна.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як свідчать матеріали справи, 05.02.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій страхувальник (який, як вказувалось вище, є вигодонабувачем) просив перерахувати страхове відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування для здійснення ремонту.

За умовами п.4.1 договору №3041490 від 16.12.2012р. розмір страхового відшкодування визначається страховиком як різниця між сумою матеріального збитку та франшизою, передбаченою для відповідного страхового ризику.

Розмір матеріального збитку у випадку пошкодження застрахованого транспортного засобу визначається на підставі даних огляду пошкодженого транспортного засобу, калькуляції вартості відновлювального ремонту та висновку експерта - автотоварознавця, складеного відповідно до методики товарознавчої експертизи та оцінки автомобіля. У калькуляції збитку враховуються тільки ті витрати, що викликані страховим випадком. При цьому, заміна пошкодженних частин та деталей транспортного засобу приймається в розрахунок суми за умови, якщо вони шляхом ремонту не можуть бути приведеними в стан, придатний для подальшого використання, чи витрати на такий ремонт перевищують витрати на нові запчастини. При розрахунку суми матеріального збитку не враховується знос підлягаючих заміні частин та деталей транспортного засобу (п.4.2 договору №3041490 від 16.12.2012р.).

Відповідно до п.4.2.3 вказаного договору сума страхового відшкодування, на підставі заяви страхувальника, перераховується на рахунок гарантійної станції технічного обслуговування. Якщо страхувальник (вигодонабувач) не бажає перераховувати страхове відшкодування до відповідної станції технічного обслуговування, а виявляє бажання перерахувати суму страхового відшкодування на власний рахунок, страховик має право здійснити перерахунок збитку з застосуванням вартості нормогодини ремонтних робіт, рекомендованої Союзом експертів України.

Як свідчать матеріали справи, 16.04.2014р. страхувальник звернувся до страховика з заявою №2635 про відшкодування шкоди, завданої транспортному засобу.

На підставі листа №428 від 16.04.2013р. транспортний засіб Audi A7, державний номер АА 0009ОТ було направлено на автотоварознавче дослідження з метою визначення розміру матеріального збитку.

Як вбачається зі змісту протоколу №15б/04/13 від 22.04.2013р. огляду транспортного засобу, автомобілю Audi A7, державний номер АА 0009ОТ, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 14.04.2014р. завдано наступні пошкодження: двері передні праві - пошкодження лакофарбного покриття, двері задні праві, пошкодження лакофарбного покриття крила заднього, бампер задній, тощо.

У звіті №15Б/04/13 від 21.05.2013р. про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу, та ремонтної калькуляції №15Б/04/13 від 21.05.2013р. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Audi A7, державний номер АА 0009ОТ визначена на рівні 24 360,54 грн.

У заяві б/н від 22.05.2013р. власник застрахованого транспортного засобу просив перерахувати страхове відшкодування на рахунок вигодонабувача у Публічному акціонерному товаристві «Приватбанк» за банківськими реквізитами, визначеними в заяві.

27.05.2014р. представниками Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» було складено страховий акт №2938, в якому прийнято рішення про виплату страхового відшкодування Горенюк Дмитру Олександровичу.

Як свідчать матеріали справи, Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» було здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику на загальну суму 24 602,77 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1055 від 01.07.2013р., №4078 від 26.06.2013р., №7089 від 09.07.2013р., №7071 від 02.07.2013р., №7043 від 16.07.2013р., №7035 від 12.07.2013р., №7038 від 22.07.2013р. та №7052 від 19.07.2013р.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №3041490 від 16.12.2012р. страхування транспортного засобу за програмою «Прем'єр -форте».

Відповідно до ч.2 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Такий випадок встановлено статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування», згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах. За наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги починає спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача при цьому, розмір, в якому таке право переходить визначається саме з врахуванням обставин та вини обох заподіявачів.

Отже, фактично у такому випадку відбувається суброгація, тобто лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання.

Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 25.12.2013р. по справі №6-112цс13 та Вищий господарський суд України у постанові від 06.10.2014р. по справі №922/1265/13.

Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, тобто, страховик виступає замість страхувальника. Наведену правову позицію висловлено у постанові від 04.11.2014р. Верховного Суду України по справі № 3-162гс14.

Отже, враховуючи наведе вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства України, з огляду на здійснення позивачем страхового відшкодування за договором №3041490 ві?д 16.12.2012р. страхування транс?портного засобу за про?грамою «Прем'єр -форт?е», у правовідносинах, що виникли з підстав спричинення шкоди, відбулась заміна кредитора (суброгація).

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактично права та обов'язки страхувальника перейшли до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», в тому числі, право вимоги до особи, що визнана винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні шкоди.

Відповідно до довідки №59/вх.-319 Шевченківського районного управління внутрішніх справ м.Києва адмніністративні матеріали за наслідками дорожньо-транспорнтної пригоди, що сталась 14.04.2013р. у м.Києві за участю транспортних засобів 1. Audi A7, державний номер АА 0009ОТ та 2. Hyundai IX35, державний номер АА 6024 КО, відносно Горенюка Дмитра Олександровича та Родічевої Ольги Валентинівни було направлено до Шевченківського районного суду м.Києва.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 07.06.2013р. Шевченківського районного суду м.Києва по справі №761/11195/13-п, винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди, визнано Родічеву Ольгу Валентинівну.

Одночасно, в матеріалах справи наявна ще одна постанова від 12.07.2013р. Шевченківського районного суду м.Києва по справі №761/11193-13-п, відповідно до якої Горенюка Дмитра Олександровича також визнано винним у вчиненні 14.04.2013р. дорожньо-транспортної пригоди у м.Києві на вул.Володимирський проїзд.

Доказів оскарження та скасування у передбаченому чинним законодавством України порядку наведених судових актів матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи, що наявні в матеріалах справи документи свідчать про вину обох учасників дорожньо-транспортної пригоди, у даному випадку з метою визначення розміру страхового відшкодування, яке підлягає виплаті позивачу, судом повинно бути встановлено ступінь вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди. Аналогічну позицію наведено в Постанові №4 від 01.03.2013п. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

З метою повного та всебічного розгляду всіх обставин справи та визначення ступеню вини Горенюка Дмитра Олександровича та Родічевої Ольги Валентинівни ухвалою від 23.07.2014р. судом було призначено судову експертизу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у ст.31 цього Кодексу. Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні (ст.42 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою від 23.07.2014р. на вирішення судового експерта було поставлено, в тому числі, такі запитання: Який ступінь вини водія автомобіля марки «Hyundai», державний номер АА 6024 КО в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.04.2013р., а також у завданні шкоди транспортному засобу марки «Audi», державний номер АА 0009 ОТ внаслідок такої дорожньо-транспортної пригоди? Який ступінь вини водія автомобіля марки «Audi», державний номер АА 0009 ОТ в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.04.2013р., а також в завданні вказаному транспортному засобу шкоди внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди?

Проведення експертного дослідження було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За результатами проведення судової експертизи судовим експертом Зелінським В.Л. було складено висновок №11297/14-52 від 29.10.2014р.

У висновку, судовим експертом зазначено, що за версіями учасників дорожньо-транспортної пригоди та за наявними в матеріалах адміністративного правопорушення документами вбачається, що обидва водії мали можливість уникнути зіткнення транспортних засобів у разі дотримання правил дорожнього руху, а саме забезпечення безпечного інтервалу під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди.

Одночасно, експертом вказано, що в межах проведення наведеного експертного дослідження не вбачається можливим визначення точного ступеня вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі і копія його надсилається сторонам.

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

При цьому, господарський суд зазначає, що відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З наявних в матеріалах справи постанов про притягнення Родічевої Ольги Валентинівни та Горенюка Дмитра Олександровича до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху вбачається, що обидва учасники дорожньо-транспортної пригоди свою вину визнали.

Одночасно, судом прийнято до уваги, що відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху, які затверджено Постановою №1306 від 10.10.2001р. Кабінету Міністрів України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктами 1.4, 1.5 Правил дорожнього руху передбачено, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Відповідно до Правил дорожнього руху безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.

Для забезпечення безпеки дорожнього руху водії зобов'язані, зокрема, бути уважними, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Таким чином, з наведеного вбачається, що нормами чинного законодавства передбачено обов'язок кожного учасника дорожнього руху забезпечити під час керування транспортним засобом безпеку руху та уникати можливості настання дорожньо-транспортних пригод.

Отже, оскільки Горенюк Дмитро Олександрович, якому позивачем і було виплачено страхове відшкодування, визнав свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 14.04.2013р., враховуючи визнання у судовому порядку також вини і Родічевої Ольги Валентинівни, виходячи з того, що обидва водії допустили досить суттєвих порушень Правил дорожнього руху та обидва були притягнуті до однакового виду адміністративного стягнення, суд дійшов висновку щодо рівного ступеню вини кожного з водіїв.

За приписами ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

З довідки №9186839 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Hyundai IX35, державний номер АА 6024 КО застраховано Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста».

За приписами ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання рин?ків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов'язкового страхування у особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі №910/24965/14. Аналогічну позицію наведено у постанові від 05.08.2013р. Вищого господарсь?кого суду України по справі №5011-4/5903-2012-10/519-2012.

Наразі, відповідно до довідки №7/2-28/14164 від 26.05.2014р. Моторного транспортного страхового бюро України, представленої на виконання вимог ухвали від 19.05.2014р. господарського суду м.Києва, цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Hyundai IX35, державний номер АА 6024 КО застраховано Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» за полісом №АВ3360184. Наведеним полісом встановлено нульовий розмір франшизи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявна в матеріалах справи довідка №7/2-28/14164 від 26.05.2014р. Моторного транспортного страхового бюро України є належним доказом страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу Hyundai IX35, державний номер АА 6024 КО саме відповідачем.

Таким чином, за висновками суду звернення Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» з розглядуваним позовом саме до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» є обґрунтованим.

Одночасно, з приводу розміру заявленого до стягнення з відповідача страхового відшкодування, господарський суд зазначає таке.

За приписами ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах. За наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Як вказувалось вище, оскільки Горенюк Дмитро Олександрович, якому позивачем і було виплачено страхове відшкодування, визнав свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 14.04.2013р., враховуючи визнання у судовому порядку також вини і Родічевої Ольги Валентинівни, виходячи з того, що обидва водії допустили досить суттєвих порушень Правил дорожнього руху та обидва були притягнуті до однакового виду адміністративного стягнення, суд дійшов висновку щодо рівного ступеню вини кожного з водіїв.

Отже, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги висновки господарського суду щодо рівного ступеню вини учасників дорожньо-транспортної пригоди, суд дійшов висновку, що і розмір страхового відшкодування може бути стягнуто з відповідача пропорційно ступеню вини особи, цивільно-правову відповідальність якої застраховано Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста». Аналогічну позицію щодо порядку визначення розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті в порядку суброгації, наведено у постанові від 23.04.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-72/16041-2012.

Таким чином, здійснивши перерахунок розміру страхового відшкодування, господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, що дорівнює 50% від суми страхового відшкодування, яку було сплачено Горенюку Дмитру Олександровичу, а саме 12 301,39 грн. (24 602,77 х 50% = 12 301,39).

Наразі, наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що позивач звертався до відповідача з претензією №4093/17/1 від 13.12.2013р., в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування. Направлення на адресу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» вказаної претензії підтверджується поштовим повідомленням №8305904780990.

Однак, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, останнім страхове відшкодування сплачено не було.

Ухвалами від 19.05.2014р., від 11.06.2014р. відповідача було зобов'язано надати докази виплати страхового відшкодування на рахунок Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА».

Однак, відповідачем витребуваних судом доказів надано не було, факт невиплати страхового відшкодування на вимогу позивача не спростовано.

Відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги висновки суду щодо необхідності зменшення суми страхового відшодування, що підлягає стягненню з відповідача пропорційно ступеню вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» про стягнення 24 359,18 грн. підлягають задоволенню частково, а саме на суму 12 301,39 грн.

За приписами ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи наведені вище висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про розподілення судового збору та витрат на проведення судової експертизи між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м.Донецьк до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста», м.Київ про стягнення 24 359,18 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» (01103, м.Київ, Печерський район, Залізничне Шосе, буд.6, ЄДРПОУ 35893575) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (83052, Донецька область, м.Донецьк, Калініський район, просп.Ілліча, буд.100, ЄДРПОУ 13490997) страхове відшкодування в сумі 12 301,39 грн. та судові витрати в сумі 2164,94 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.12.2014р.

Суддя М.О. Любченко