Постанова № 41948238, 15.12.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року м. Львів № 813/6959/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Петровського Ю.І., представника відповідача Ільчиняк О.І. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Буд-Монтаж» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Буд-Монтаж» (далі - ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2014 року форми «Р» №0003032204, форми «В4» №0003022204 державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно неможливості ідентифікації товарів, які будуть використані в операціях звільнених від оподаткування, як підстава для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам справи та положенням Податкового кодексу України. Окрім цього, вказує на те, що сума авансового платежу від фірми Georgian manganese LTD (Грузія) відображена в рядку 4 декларації з податку на додану вартість за липень 2014 р. «Операції з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 ст. 186 розділу V Кодексу за межами митної території України» помилково, адже за отримані кошти позивач придбав обладнання призначене для поставки фірмі Georgian manganese LTD (Грузія) на виконання умов договору від 27.06.2014 року №096/14.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмових запереченнях долучених до матеріалів справи в судовому засіданні 05.11.2014 року, де зазначає, що позовні вимоги є безпідставні, оскільки позивачем завищено суму податкового кредиту за липень 2014 р. у зв'язку з тим, що показники, які відображені у декларації з податку на додану вартість за липень 2014 р., сформовані на підставі даних, які не відповідають первинним документам бухгалтерського обліку, зокрема номенклатура обладнання, вказана у податкових накладних, не співпадає з номенклатурою, вказаною у договорі, у зв'язку з чим неможливо ідентифікувати товари, які будуть використані в операціях, звільнених від оподаткування. При цьому здійснюючи посилання на п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, вказує, що позивачем не проведено розрахунок частки використання податкового кредиту щодо його пропорційного формування в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Буд-Монтаж» зареєстровано 15.10.2009 року у Львівському управлінні юстиції. Взяте на облік платника податків в органах державної податкової служби 16.10.2009 року, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.04.2010 року №200123658. основними видами діяльності відповідно до додатку до ліцензії АЕ №261447 є провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, а саме, 4.00 Будівельні та монтажні роботи, 5.00 монтаж інженерних мереж (а.с. 11).

16.09.2014 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж» з питань достовірності декларування в податковій декларації з податку на додану вартість від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду, яке становить більше 100 тис. грн. за липень 2014 року, за результатами проведення якої складено акт №2189/13-03-22-04/36739355.

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 186.2, п. 186.3 ст. 186, п. 198.4 ст. 198, п. 199.1, п. 199.2, п. 199.3 ст. 199, п. 200.1, 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим завищено суму податкового кредиту за період липень 2014 року в розмірі 189 728 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 131 681 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного (звітного) періоду за липень 2014 року в розмірі 58 047 грн.

Відповідачем 02.10.2014 року прийнято податкові повідомлення форми «Р» №0003032204 на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем га суму 58 047 грн., штрафні санкції на суму 29 023,50 грн, та форми «В4» №0003022204 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 131 681 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятими податковими повідомленням-рішенням, оскаржив їх в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Констиції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктам 186.2.1, 186.2, 186.3 визначено, що місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме:

а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном;

Фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов'язані з нерухомим майном:

а) послуг агентств нерухомості;

б) послуг з підготовки та проведення будівельних робіт;

в) інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується.

Місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України).

Стаття 199 ПК України регламентує порядок пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, п. 199.1 даної статті визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі п. 199.2 ст. 199 ПК України визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Згідно з п. 199.3 ст. 199 ПК України платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентовано ст. 200 ПК України.

Зокрема, пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п. 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України).

На підставі п.200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2014 р. між ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж» 27.06.2014 р. та фірмою Georgian manganese LTD (Грузія) укладено договір №096/14 на поставку обладнання, будівництво та введення в експлуатацію підстанції передачі та інші споруди, необхідні для підстанції (включаючи лінію для під'єднання до системи електропередачі).

На виконання умов вказаного договору позивачем було отримано авансовий платіж від фірми Georgian manganese LTD (Грузія) в сумі 1812567,55 грн. Дану суму позивач відніс в р.4 декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року «Операції з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 ст. 186 розділу V Кодексу за межами митної території України».

Отримані кошти від фірми Georgian manganese LTD (Грузія) були використані у липні 2014 року на придбання обладнання у наступних постачальників: ПАТ «Укрелектроапарат» в сумі 76800,0 грн., ТзОВ «Євроформат Стальконструкція» в сумі 155000,0 грн., ТзОВ «ВП «Електросервіс» в сумі 330000,0 грн., ТзОВ «Львівська ізоляція» в сумі 230838,95 грн., ТзОВ «АББ ЛТД» в сумі 107606,55 грн., ТзОВ «Альфа Генерація» в сумі 116000,0 грн. Суми податку на додану вартість по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами, включено ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж» у р. 10.1 декларації з податку на додану вартість «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою».

Згідно тверджень податкового органу, ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж» в порушення положень п.198.4 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України до податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість за товар, що був придбаний за авансовані кошти, без проведення розрахунку частки використання податкового кредиту щодо його пропорційного формування в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях.

В матеріалах справи наявні належним чином оформлені податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, ВМД, міжнародні товарно-транспортні накладні, які в своїй сукупності є достатніми підставами для формування податкового кредиту, адже підтверджують реальність придбання в ПАТ «Укрелектроапарат», ТзОВ «Євроформат Стальконструкція», ТзОВ «ВП «Електросервіс», ТзОВ «Львівська ізоляція», ТзОВ «АББ ЛТД», ТзОВ «Альфа Генерація» обладнання призначеного для поставки фірмі Georgian manganese LTD (Грузія) на виконання умов договору від 27.06.2014 р. №096/14.

Доводи відповідача про те, що придбання товарів за авансовані кошти від фірми Georgian manganese LTD (Грузія) (отримання яких позивачем відображено в рядку 4 декларації з податку на додану вартість за липень 2014 р.), свідчить про їх подальше використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування чи звільняються від оподаткування не приймаються судом до уваги, оскільки в судовому засіданні встановлено, що сума авансових платежів від фірми Georgian manganese LTD (Грузія) була помилково відображена бухгалтером підприємства в р.4 декларації з податку на додану вартість за липень 2014 р. «Операції з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 ст. 186 розділу V Кодексу за межами митної території України». За отримані кошти позивач придбав обладнання призначене для поставки фірмі Georgian manganese LTD (Грузія) на виконання умов договору від 27.06.2014 року №096/14.

Суд, проаналізувавши висновки акту перевірки, докази наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника відповідача та податкового ревізора-інспектора, який проводив перевірку, встановив, що допущена посадовими особами ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж» помилка у показниках податкової декларації не призвела до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податковий ревізор-інспектор в своїх поясненнях зазначив, що підставою для висновків про порушення положень п. 198.4 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України були лише дані податкової декларації за липень 2014 р., без їх співставлення з даними первинних бухгалтерських документів.

При цьому судом встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки не було враховано пояснення позивача викладене в листі від 09.09.2014 року №0909-1 про те, що придбані товари призначені для їх поставки фірмі Georgian manganese LTD (Грузія) на виконання умов договору від 27.06.2014 р. №096/14 (а. с. 215).

Відповідно до п.п 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що дані відображені в податковій декларації є вихідними для податкового органу при проведенні перевірки, однак не визначальними. Підставою для висновків про заниження податкових зобов'язань є лише дані первинних бухгалтерських документів. А тому, враховуючи, що висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не знаходять свого відображення в первинних документах бухгалтерського обліку, вони є безпідставними.

Окрім цього, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що номенклатура обладнання, вказана у податкових накладних, не співпадає з номенклатурою вказаною у Додатку 3 до договору від 27.06.2014 р. №096/14, що не дає можливості ідентифікувати товари, які будуть використані в операціях звільнених від оподаткування.

Так, судом встановлено, що уся номенклатура обладнання, що зазначена в податкових накладних повною мірою відповідає номенклатурі обладнання зазначеного у проекті «Підстанція 110/10/6кВ» «Новое Ферро» для плавильних цехів №1 і №2 Зестафонського заводу феросплавів (Шифр проекта 14.03.502013) (а.с. 155-186), який є невід'ємною частиною договору №096/14 на будівництво підстанції - ПС 110/10/6КВ «Новое Ферро».

Більше того, доводи відповідача про те, що отримані товари не будуть використовуватись позивачем в межах господарської діяльності, або ж такі товари будуть використовуватись в операціях, що звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування спростовується фактичною реалізацією придбаних товарів в Грузію фірмі Georgian manganese LTD.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 09.10.2014 року та 30.10.2014 р., на виконання умов укладеного з Georgian manganese LTD (Грузія) договору, товар, що був придбаний за авансові кошти Georgian manganese LTD, був відправлений позивачем на адресу Georgian manganese LTD в Грузію, що доводиться ВМД, Міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), рахунками-фактурами, упаковочними листами.

Таким чином, усі придбані позивачем товари, можна ідентифікувати як такі, що будуть використані в операціях що підлягають оподаткування за нульовою ставкою відповідно до п. 195.1.1 Податкового кодексу України (вивезення товарів за межі митної території України).

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятих податкових повідомлень-рішень суду не надано.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до переконання що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 02.10.2014 року форми «Р» №0003032204, форми «В4» №0003022204 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 02.10.2014 року № 0003032204;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 02.10.2014 року № 0003022204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Буд-Монтаж» (79040, м. Львів, вул. Патона, 22; ЄДРПОУ 36739355) 438 (чотириста тридцять вісім) грн. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 18 грудня 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.