Постанова № 41947579, 17.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа№ 910/19414/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Борисенко Д.В., дов. від 15.07.2014 №56,

Бойко І.Ю., дов. від 15.07.2014 №57,

Шилова Н.В., дов. від 15.07.2014 №58,

Пономаренко А.Є., дов від. 11.08.2014 №78,

від відповідача не з'явився,

від прокуратури Жовтун Н.Б. - старший прокурор відділу прокуратури

м. Києва, посв. від 21.08.2013 №019901,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014

(дата підписання - 06.11.2014)

у справі №910/19414/14 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік"

за участю Прокуратури міста Києва

про розірвання договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" (далі - відповідач), за участю Прокуратури міста Києва про розірвання договору купівлі-продажу задоволено повністю.

Розірвано договір купівлі-продажу від 11.07.2012 №313/12 (частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за договором від 19.05.2000 №17-2000 про спільну діяльність на Сахалінському нафто-газоконденсатному родовищі), укладений між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік".

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1218,00 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем обрано невірний спосіб захисту права. На думку відповідача, позивач мав би звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача 444000,00 грн боргу за продаж 30% частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників), а не вимагати розірвати договір купівлі-продажу від 11.07.2012 №313/12 (частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за договором від 19.05.2000 №17-2000 про спільну діяльність на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 17.12.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2014 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 01.12.2014) позивачу - 08.12.2014 та Прокуратурі міста Києва - 03.12.2014, долучені до матеріалів справи. Представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 16.12.2014.

15.12.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли:

від позивача - відзив на апеляційну скаргу та клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами;

від відповідача - доповнення апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014.

16.12.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про надсилання копій процесуальних документів на електронну адресу 35251246@mail.gov.ua.

17.12.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю представника бути присутнім у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.12.2014 представники позивача заперечили доводи апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 - без змін.

Прокурор підтримав позицію позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та прокурора, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частина 2 статті 656 ЦК України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

У статті 692 ЦК України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2012 між ПАТ "НАК "Надра України" (продавець) та ТОВ "Голден Деррік" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №313/12 (частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за договором від 19.05.2000 №17-2000 про спільну діяльність на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі, укладений між НАК "Надра України", Дочірнім підприємством НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" та ТОВ "Сіріус-1") (з усіма додатками, змінами і доповненнями, додатковими угодами, що є невід'ємною частиною договору №17-20000) (далі - договір №313/12).

Відповідно до п. 1 договору №313/12 продавець (позивач) підтверджує, що станом на дату укладення даного договору частка продавця у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за договором №17-2000 про спільну діяльність від 19.05.2000 становить 30%.

Згідно з п. 2 договору №313/12 продавець передає покупцю, а покупець з дати укладення цього договору, набуває право власності на частку продавця у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за договором про спільну діяльність в розмірі 30%.

У пункті 4 договору №313/12 сторони погодили, що договірна ціна продажу частки за цим договором без урахування ПДВ становить 370000,00 грн, сума ПДВ - 74000,00 грн, разом з ПДВ - 444000,00 грн і сплачується покупцем (відповідачем) продавцю (позивачу) протягом 30 банківських днів з дати підписання цього договору.

Пунктом 7 договору №313/12 передбачено, що всі правовідносини, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

11.07.2012 сторони підписали акт приймання-передачі частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) до договору від 11.07.2012 №313/12, яким підтвердили, що продавець передав, а покупець прийняв у власність частку у розмірі 30% у спільній частковій власності (спільному майні учасників) за договором від 19.05.2000 №17-2000 про спільну діяльність на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі, укладеним між НАК "Надра України", Дочірнім підприємством НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" та ТОВ "Сиріус-1") (з усіма додатками, змінами і доповненнями, додатковими угодами, що є невід'ємною частиною вказаного договору).

В порушення договірних зобов'язань відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо сплати грошових коштів в сумі 444000,00 грн за договором купівлі-продажу № 313/12 у визначений строк.

24.04.2014 позивач направив відповідачу претензію №492/2/02/11, в якій зазначив, що відповідачем не виконується зобов'язання за договором №313/12 та вимагав від останнього перерахувати на рахунок НАК "Надра України" борг в сумі 444000,00 грн.

Вказана претензія отримана відповідачем 28.04.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відповідь на претензію позивача, відповідач листом від 11.06.2014 повідомив, що адміністрацією підприємства відповідача вирішуються питання із банківською установою щодо відкриття кредитної лінії, всі отримані кошти будуть спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем.

Проте, станом на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій відповідач борг в сумі 444000,00 грн за договором купівлі-продажу №313/12 не сплатив, в результаті чого, позивач просить розірвати договір №313/12 в зв'язку з невиконанням відповідачем істотних умов договору.

Судом першої інстанції позов задоволено, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Договір №313/12 не регулює питання стосовно процедури розірвання договору, тому при вирішенні даного спору суд керується законом.

Згідно ч.ч. 1, 6, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У частині 2 ст. 651 ЦК України вказано, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет, строк та ціну. Ціна договору - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ (в т.ч. майнові права).

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару (майнових прав) в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч.3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 06.06.2012 у справі №6-46цс12).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем в порушення умов договору №313/12 не здійснено оплати вартості продажу частки у праві спільної часткової власності, що свідчить про істотне порушення відповідачем положень спірного договору.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором №313/12.

Враховуючи викладене вище, норми матеріального права, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, оскільки факт істотного порушення відповідачем зобов'язань за договором № 313/12 встановлений судом першої інстанції та відповідачем не спростований, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги та розірвав договір №313/12 в судовому порядку.

Крім того, слід зазначити, що недотримання позивачем вимог ч.2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову про розірвання договору (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 17.06.2008 у справі №8/32пд).

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі, припинення правовідношення. Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ч.1 ст.20 ЦК України).

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач мав би звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача 444000,00 грн боргу за купівлю 30% частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників), а не вимагати розірвати договір №313/12, не приймається судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки продавець вільний в обранні способу захисту своїх інтересів при порушенні покупцем істотних умов договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 у справі №910/19414/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/19414/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій