Постанова № 41947560, 04.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р. Справа№ 910/25407/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників cторін:

Прокуратури: Янківський С.В., посвідчення №019586 від 13.08.2013 р.,

позивача 1: Кохан А.І., довіреність №225-КР-1009 від 16.09.2014 р.,

позивача 2: не з'явився,

позивача 3: Глущенко М.М., довіреність №11 від 31.12.2014 р.,

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

на рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2014 р.

у справі №910/25407/13 (суддя - Мельник В.І.)

за позовом Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про розірвання договору та стягнення 21 157,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" подав до господарського суду м. Києва позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про розірвання договору та стягнення 21 157,50 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.03.2014 р. позов задоволено.

Розірвано договір №ДНП-2012-12/202 від 21.12.2012р. про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, укладений між КП "Київтранспарксервіс" та ФОП ОСОБА_5

Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка використовується як майданчик для паркування транспортних засобів та повернути вказану земельну ділянку Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" (04073, м. Київ, вул. Копилівська, 67, корпус 10, код ЄДРПОУ 35210739).

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (04073, м. Київ, вул. Копилівська, 67, корпус 10, код ЄДРПОУ 35210739) 21 157 (двадцять одну тисячу сто п'ятдесят сім) грн. - збитків за порушення умов договору.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 4156 (чотири тисячі сто п'ятдесят шість) грн. 50 коп. - судового збору за розгляд позовної заяви.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2014 р. у справі №910/25407/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що на думку Прокуратури відповідачем було порушено умови договору №ДНП-2012-12/202 від 21.12.2012р. про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування у м. Києві по вул. Кадетський Гай, 6, а саме на паркувальному майданчику за вказаною адресою організовано використання місць для паркування транспортних засобів у значно більшій кількості, ніж передбачено умовами вказаного договору.

Для вирішення даної справи суду необхідно було встановити яку кількість місць для паркування транспортних засобів організовано Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 на паркувальному майданчику, визначеному умовами укладеного 21.12.2012р. між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 договору №ДНП-2012-12/202 про надання в експлуатацію фіксованих місць паркування.

Беручи до уваги те, що вирішення вказаного питання потребувало спеціальних знань, судова колегія вважала за необхідне призначити незалежну судову експертизу, доручивши проведення останньої Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. у справі №910/25407/13 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Апеляційне провадження у справі №910/25407/13 зупинено.

22.07.2014 р. на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з проханням для провадження будівельно-технічної експертизи забезпечити безперешкодний доступ експертів до об'єкта дослідження, належні умови праці та прибуття експертів з експертної установи (м. Київ, вул. Смоленська, 6) до об'єкта дослідження (паркувальний майданчик за адресою: АДРЕСА_2), а також повідомити сторін у справі про необхідність бути присутніми під час проведення обстеження, яке відбудеться 28.07.2014 р. орієнтовно з 11:00 години.

23.07.2014 р. на адресу сторін Київським апеляційним господарським судом направлено лист з вимогою виконати вимоги зазначені в клопотанні експерта.

16.09.2014 р. на адресу Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло письмове повідомлення №8080/14-42/8081/14-41 від 08.08.2014, в якому зазначено, що висновок експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи згідно ухвали суду від 12.06.2014 р. у справі №910/25407/13 за позовом Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про розірвання договору та стягнення 21 157,50 грн., виконаний та перебуває в загальному відділі інституту, де його може отримати представник суду після проведення повної оплати експертизи. Вартість проведеної експертизи складає: 2 706 грн. (дві тисячі сімсот шість гривень).

16.09.2014 р. на адресу Прокуратури міста Києва направлено лист Київського апеляційного господарського суду №09-11/4186 з проханням здійснити повну оплату вартості проведеної судової будівельно-технічної експертизи протягом 14 днів. Однак станом на 22.10.2014 р. повна оплата вартості проведеної судової будівельно-технічної експертизи здійснена не була, а виконаний висновок експертів Київським апеляційним господарським судом не отриманий.

22.10.2014 р. на адресу Прокуратури міста Києва направлено лист Київського апеляційного господарського суду з повторним проханням здійснити повну оплату вартості проведеної судової будівельно-технічної експертизи, а також з попередженням, що у разі якщо повна оплата вартості проведеної експертизи не буде здійснена протягом 14 днів, провадження у справі №910/25407/13 буде поновлено, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 буде розглянута за наявними у справі матеріалами без урахування висновку експертів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 р. апеляційне провадження у справі №910/25407/13 поновлено з урахуванням того, що Прокуратурою міста Києва не здійснено повну оплату вартості проведеної судової будівельно-технічної експертизи, а також того, що виконаний висновок експертів Київським апеляційним господарським судом не отримано. Тому апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 розглядається за наявними у справі матеріалами без урахування висновку експертів.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскарженого рішення, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 посилався на неповне з'ясування обставин, що мають значення для розгляду справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, наголошував на порушенні норм матеріального та процесуального права, зазначаючи про те, що з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, копій фотографій в кількості 4 шт. було неможливо встановити факт перевищення ліміту місць для паркування, що з них не вбачається облаштування місць для 60 автомобілів, окрім того, неможливо ідентифікувати місце розташування відображеної на них автостоянки (за адресою: АДРЕСА_2), зазначало про те, що фотографії належним чином не засвідчені, не є належними та допустимими доказами, не вказують на фактичне розміщення 39 автомобілів та облаштування 60 місць для стоянки. Зазначено про те, що рапорт та пояснення працівника стоянки не можуть вважатися доказами при дослідженні питання про фактичну кількість об лаштованих місць для паркування. Зазначено про те, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права та необґрунтовано дійшов висновку про істотне порушення умов договору надання фіксованих місць для паркування, оскільки в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України позивачем необґрунтовано яким чином збільшення кількості місць для стоянки з 35 до 60, спричинило виникнення упущеної вигоди останнього. Наведено інші доводи та міркування в підтвердження викладених обставин.

В судовому засіданні представник прокуратури проти апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 заперечував та просив суд її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

В судовому засіданні представник позивача 1 проти апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 заперечував та просив суд її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Позивач 2 в судове засідання повноважних представників не направив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача 3 проти апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 заперечував та просив суд її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Відповідач в судове засідання повноважних представників не направив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення під №11940319, яке долучено судом до матеріалів справи. Ухвалу суду відповідачем отримано 20.11.2014 р.

Тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між КП "Київтранспарксервіс" (далі - позивач 3) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі - відповідач) було укладено договір № ДНП-2012-12/202 від 21.12.2012р. про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - договір), згідно якого позивач 3 надав відповідачу право на організацію та експлуатацію 10 місць для платного паркування транспортних засобів та 1 спеціальних місць для безкоштовного паркування на паркувальному майданчику за вказаною адресою: АДРЕСА_2 (п.1.1. договору).

За змістом п.п. 1.2., 1.3. договору, відповідач набув права на організацію та експлуатацію вказаних місць для паркування з моменту набрання чинності договором.

Згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору, плата за договором складає 6,50 грн. за одне місце для платного паркування за добу.

Відповідно до п.2.2.5. договору, відповідача зобов`язано облаштувати та експлуатувати не більшу кількість місць для паркування транспортних засобів, ніж передбачено цим договором.

Перевіркою, проведеною 15.03.2013р. Солом`янською РУ ГУ МВС України було встановлено, що відповідачем на території паркувального майданчика за адресою: АДРЕСА_2, організовано експлуатацію 46 паркувальних місць, що також підтверджено довідкою Держфінінспекції в м. Києві № 26-11-17-17/5374 від 17.04.2013р. та рапортом працівника ВДСБЕЗ Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, якими зафіксовано порушення умов договору з боку відповідача. хоча відповідач продовжує сплачувати позивачу 3 вартість послуг із розрахунку 11 паркувальних місць.

Внаслідок організації використання місць для паркування транспортних засобів у значно більшій кількості, ніж передбачено договором, відповідачем порушено його умови, а також схему організації дорожнього руху, що затверджена Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради КМДА та погоджена 31.01.2013 УДАІ ГУ МВС України в м. Києві.

Відповідно до п.4.1. договору, за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно умов договору та чинного законодавства України.

Пунктом 6.4. договору визначено, що позивач 3 має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, зокрема, у випадку грубого або систематичного порушення умов договору.

Згідно п.6.7. договору, після його розірвання відповідач втрачає право на експлуатацію місць для паркування та зобов`язаний звільнити земельну ділянку, на якій розташований зазначений об`єкт договору.

Як встановлено Держфінінспекцією в м. Києві (згідно довідки № 26-11-17-17/5374 від 17.04.2013р.) відповідачем з 01.01.2013р. по 03.04.2013р. протягом 93 днів організовано та експлуатувалося на 35 паркувальних місць більше, ніж передбачено договором. Згідно проведеного розрахунку, що міститься у довідці Держфінінспеції у м. Києві та враховуючи те, що розмір плати за одне парко місце визначено у сумі 6,50 грн., розмір завданих позивачу 3 збитків, виходячи з фактичної кількості паркувальних місць, що облаштовані та невраховані договором, складає 21157,50 грн., які прокуратура і просила суд стягнути з відповідача у поданій позовній заяві.

Приймаючи до уваги, що кількість паркувальних місць визначається з урахуванням правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1342, правил паркування транспортних засобів у місті Києві, затверджених Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008р. №1051/1051 "Про Правила благоустрою міста Києва" та інших нормативно-правових актів України, рішень органів місцевого самоврядування, а згідно з п. 2.2.2 договору відповідач був зобов'язаний облаштувати місця для паркування з урахуванням вимог, встановлених ДБН В.2.3-15:2007 "Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів", яким у т.ч. визначено вимоги до облаштування паркувальних майдачників (стоянок), у т.ч. мінімально необхідну площа конкретної ділянки (території) для постійного чи тимчасового зберігання автомобілів на відкритих автостоянках, виходячи з норми 25 м2 на розрахунковий автомобіль (п. 4.6 ДБН В.2.3-15:2007), розміри одного машино-місця на автостоянках зберігання середніх автомобілів (з врахуванням мінімально припустимих зазорів безпеки 0,5 м) - 2,5 Ч 5,3 м (для тимчасових автостоянок допускаються розміри стоянки 2,3 Ч 5,0 м), зазори безпеки допускається збільшувати до 0,7 м, мінімальна ширина проїздів: із двобічним рухом - 6 м, з однобічним рухом - 3,5 м, радіуси заокруглення бортового каменю - не менше ніж 6м (п. 5.2 ДБН В.2.3-15:2007) тощо, колегія суддів відзначає, що використання місць для парквання транспортних засобів у значно більшій кількості, ніж передбачено договором, безумовно, є порушенням умов вказаного договору. Щодо доводів скаржника стосовно неможливості встановлення факту перевищення ліміту місць для паркування з фотографій в кількості 4 шт., які наявні в матеріалах справи, неможливості ідентифікувати за ними місце розташування відображеної на них автостоянки (за адресою: АДРЕСА_2), слід зазначити, що відповідні факти не заперечувались відповідачем та згідно наявних в матеріалах справи копій фотографій (а.с. 23-24 т.1), засвідчених Прокуратурою міста Києва, позивачем дійсно облаштовано майдачник для паркування транспортних засобів в кількості, значно більшою ніж 10 місць для платного паркування транспортних засобів та 1 спеціального місця для безкоштовного паркування.

Щодо доводів скаржника стосовно невірного застосування судом першої інстанції норми матеріального права та необґрунтовано дійшов висновку про істотне порушення умов договору, що позивачем необґрунтовано яким чином збільшення кількості місць для стоянки з 35 до 60, спричинило виникнення упущеної вигоди останнього, колегія суддів вважає необхідним зазначити про наступне.

Відповідно п. 4.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть передбачену ним та чинним законодавством відповідальність. Згідно п. 4.2 у разі невиконання або неналежного виконання стороною-2 (позивачем у справі) своїх зобов'язань, передбачених п. 2.2.2-2.2.5, 2.2.7, 2.2.8, сторона-2 сплачує стороні-1 (КП "Київтранспарксервіс") штраф в розмірі 500 (п'ятсот) гривень за кожен випадок неналежного виконання, виявленого стороною-1. Як вбачається з викладених вище обставин, відповідачем з 01.01.2013р. по 03.04.2013р. протягом 93 днів організовано та експлуатувалося на 35 паркувальних місць більше, ніж передбачено договором. Згідно проведеного розрахунку, що міститься у довідці Держфінінспеції у м. Києві, виходячи з розміру плати за одне парко місце визначено у сумі 6,50 грн., визначено суму збитків у розмірі 21157,50 грн. Якщо керуватися умовами п. 4.1 договору сума штрафу за кожен випадок неналежного виконання договору, зокрема організацію та експлуатацію паркувальних місць в кількості більшою, ніж передбачено договором, протягом 93 днів, то сума штрафу складає 46500,00 грн. (93 х 500). З тим, в даному випадку заявлена до стягнення сума грошових є значно меншою.

За змістом ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Відповідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку (штраф) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Штраф є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання, має іншу правову природу на не залежить від факту завдання збитків, у т.ч. упущеної вигоди, доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

За приписами ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суд України з посиланням на рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002р. визначив, що невиконання стороною вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозиції про розірвання договору у разі виникнення такої необхідності не позбавляє права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову про розірвання договору.

Згідно ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору. Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Приймаючи до уваги, що сума грошових коштів заявлена до стягнення першим заступником прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь КП "Київтранспарксервіс" за порушення умов договору № ДНП-2012-12/202 від 21.12.2012р. про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування є значно меншою від суми ймовірного штрафу за порушення та неналежне виконання зобов'язання за договором, зважаючи на те, що визначення суми відповідних грошових коштів здійснено виходячи з фактичної кількості паркувальних місць, що облаштовані та невраховані договором (35 паркувальних місць, 93 доби), а розмір плати за одне паркомісце встановлено у сумі 6,50 грн., на думку колегії суддів, в даному конкретному випадку, з урахування обставин справи, визначення розміру суми грошових коштів (21157,50 грн.), заявлених до стягнення прокуратурою, є достатньою, обґрунтованою, співрозмірною та розумною.

Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі викладеного та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2014 р. у справі №910/25407/13 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2014 р. у справі №910/25407/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - без задоволення.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран