Рішення № 41947333, 11.12.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2014 р. Справа №917/2108/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго", вул. Молодіжна, 8, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39800

про стягнення грошових коштів

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Мельник В.В., довіреність № 14-93 від 18.04.2014 р.

від відповідача: Рубан Н.Б., довіреність № 1652 від 13.05.2014 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 17 372,75 грн та 3 474,55 грн 3% річних за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/3908-БО-24 від 27 лютого 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Відповідачем у письмових запереченнях б/н від 06.11.2014 р. (а.с. 68) заявлено клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних на 50%.

Також, відповідач зазначив про невірне нарахування позивачем пені за зобов'язаннями лютого - березня 2013 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

27 лютого 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) та Комунальним виробничим підприємством "Комсомольськеплоенерго" (надалі - відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3908-БО-24.

Згідно умов договору, позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу у 2013 році природний газ ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 5.1. договору, ціна (граничний рівень цін) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пункту 11.1. договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів, печатками сторін і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Як зазначає позивач та відповідачем не спростовується, позивачем свої зобов'язання були виконані в повному обсязі та поставлено відповідачу природний газ в об'ємі 3 194,844 тис. куб.м на загальну суму 14 985 343,81 грн, що підтверджується також наявними у матеріалах справи, підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу (а.с. 22 - 33).

Водночас, Покупець, в порушення умов договору та ст. 193 ГК України, ст. 526, 599 ЦК України, зобов'язання належним чином не виконав - прострочив оплату за поставлений у 2013 році природний газ.

Факт прострочення оплати відповідачем не заперечується.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача до господарського суду з вимогою стягнути з відповідача у зв'язку з неналежним виконанням умов договору пені та 3% річних.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до статей 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 692 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 610-612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом положень статей 216, 218, 229, 230, 231 Господарського кодексу України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.2. договору, у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1. договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

При цьому, згідно пункту 9.3. договору строк позовної давності, у тому числі за вимогами щодо стягнення пені, встановлено сторонами тривалістю у 5 років.

Таким чином, відповідно до п. 7.2. договору, позивачем нараховано пеню у розмірі 17 372,75 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що за зобов'язаннями січня 2013 року невірно нарахована пеня на борг у розмірі 2 786 815,19 грн за 2 дні - 14 та 15 лютого 2013 року, оскільки 15 лютого 2013 року відповідач сплатив 344 280,21 грн, тому, пеню необхідно нараховувати за один день.

Як роз'яснив Пленум у Постанові ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р., день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

За перерахунком, здійсненим відповідачем та перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 1 145,27 грн пені за зобов'язаннями січня 2013 року; 576,64 грн пені за зобов'язаннями лютого 2013 року та 565,30 грн пені за зобов'язаннями березня 2013 року.

Всього, до стягнення з відповідача підлягає 15 085,54 грн пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано 3% річних у сумі 3 474,55 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок річних, суд дійшов висновку, що даний розрахунок є обґрунтованим і правомірним, тому вимога щодо стягнення 3% річних у сумі 3 474,55 грн підлягає задоволенню.

Відповідач просить суд зменшити пеню та 3% річних на 50% та стягнути, відповідно 7 542,77 грн пені та 1 737,27 грн - 3% річних.

Позивач проти зменшення пені та річних заперечує.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 50%, відповідач посилається на збитковість підприємства, відсутність вини підприємства у виникненні боргу.

Також, просить суд врахувати, що на момент подання позову основний борг повністю сплачений відповідачем.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За змістом приписів пункту 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання або його невиконання, незначності прострочення виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши надані відповідачем докази, суд дійшов висновку, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковими випадками у розумінні п. 3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшенні пені, яка підлягає до стягнення.

Крім того, судом враховано, що нараховані штрафні санкції (пеня) не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором купівлі - продажу.

З огляду на вищевикладене суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені на 50%.

Також, не підлягає задоволенню клопотання відповідача про зменшення на 50%, заявлених до стягнення 3% річних, оскільки положення статті 83 ГПК України та 233 ГК України передбачають можливість зменшення штрафу або пені.

Як роз'яснив Пленум у Постанові Вищого господарського суду від 17.12.2013 р. № 14, сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявлені до стягнення 3% річних не можуть бути зменшені судому порядку ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України, оскільки не являються штрафними санкціями в розумінні статті 230 ГПК України.

Судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального виробничого підприємства "Комсомольськ-теплоенерго", вул. Молодіжна, 8, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39800 (код ЄДРПОУ 13940851) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 20077720) 15085,54 грн пені, 3474,55 грн. 3% річних, 1626,56 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повне рішення складено: 16.12.2014 р.

Суддя Сірош Д.М.