Рішення № 41947289, 09.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2014 р. Справа № 914/3688/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Золочів, Львівська обл.)

до відповідача: Державного підприємства «Золочівське лісове господарство»

(с. Струтин, Львівська обл.)

третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Українська товарна біржа «ТБУ» (м. Запоріжжя)

третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна інспекція сільського господарства в Львівській області (м. Львів)

про: стягнення 171440,63 грн. суми основного боргу, 15210,89 грн. - 3% річних, 28939,17 грн. - інфляційних втрат

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Мельник Р.Л.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 22.10.2014 року.

від відповідача: Якимішин М.З. -довіреність б/н від 22.10.2014 року.

Лісовий М.В. - довіреність б/н від 26.11.2014 року.

Куть М.В. - довіреність б/н від 08.12.2014 року

третя особа 1: Не з'явився.

третя особа 2: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Золочів, Львівська обл.) до Державного підприємства «Золочівське лісове господарство» (с. Струтин, Львівська обл.) про стягнення 171440,63 грн. суми основного боргу, 15210,89 грн. - 3% річних, 28939,17 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.10.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 22.10.2014 року. Ухвалою суду від 22.10.2014 року розгляд справи відкладено до 27.10.2014 року, у зв'язку з відсутністю представників позивача та відповідача. Ухвалою суду від 27.10.2014 року розгляд справи відкладено до 03.11.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 03.11.2014 року розгляд справи відкладено до 11.11.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 11.11.2014 року розгляд справи відкладено до 18.11.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 18.11.2014 року розгляд справи відкладено до 26.11.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 26.11.2014 року розгляд справи відкладено до 03.12.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 03.12.2014 року розгляд справи відкладено до 09.12.2014 року, в зв'язку з відсутністю представників позивача та третіх осіб.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.10.2014 року, про відкладення від 22.10.2014 року, від 27.10.2014 року, від 03.11.2014 року, від 11.11.2014 року, від 18.11.2014 року, від 26.11.2014 року, від 03.12.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

07.11.2014 року за вх.№47858/14 позивач подав заперечення щодо заяви про припинення провадження у справі.

07.11.2014 року за вх.№47859/14 позивач подав заперечення на відзив на позовну заяву.

07.11.2014 року за вх.№48018/14 позивач подав заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.

17.11.2014 року за вх.№49544/14 позивач подав додаткове обґрунтування на заперечення до відзиву на позовну заяву.

24.11.2014 року за вх.№50847/14 позивач подав заперечення на клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

02.12.2014 року за вх.№52260/14 позивач подав клопотання по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.10.2014 року, про відкладення від 22.10.2014 року, від 27.10.2014 року, від 03.11.2014 року, від 11.11.2014 року, від 18.11.2014 року, від 26.11.2014 року, від 03.12.2014 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

27.10.2014 року за вх.№45729/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

03.11.2014 року за вх.№46999/14 відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.

03.11.2014 року за вх.№47001/14 відповідач подав заперечення на позовну заяву.

03.11.2014 року за вх.№47004/14 відповідач подав заяву про припинення провадження у справі.

11.11.2014 року в судовому засіданні відповідач подав витяг з ЄДРПОУ.

17.11.2014 року за вх.№5439/14 відповідач подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

18.11.2014 року за вх.№49853/14 відповідач подав заперечення щодо застосування штрафних санкцій, стягнення яких є предметом спору.

26.11.2014 року за вх.№51403/14 відповідач подав клопотання по справі.

03.12.2014 року за вх.№52529/14 відповідач подав доповнення до заперечення на позовну заяву.

03.12.2014 року за вх.№5743/14 відповідач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

03.12.2014 року за вх.35744/14 відповідач подав клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи.

Третя особа 1 вимог ухвали суду про відкладення від 18.11.2014 року, від 26.11.2014 року, від 03.12.2014 року не виконала, явку поважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр №1398 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 04.12.2014 року, а явка третьої особи 1 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Третя особа 2 вимог ухвали суду про відкладення від 26.11.2014 року, від 03.12.2014 року не виконала, явку поважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр №1398 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 04.12.2014 року, а явка третьої особи 2 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення оголошено, виготовлено та підписано 09.12.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію машини (реєстраційній документ) НОМЕР_1 від 15.12.2008 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був власником трактору колісного МТЗ-82.1.26, рік випуску 2008, заводський НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_4, зареєстрованого 15.12.2008 року Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області, відповідно до п.2 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2009 року № 694, що підтверджується випискою з Книги реєстрації машини, виданої Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області.

Позивач зазначає, що відповідно до накладної № 47 від 29.10.2009 року та на підставі довіреності № 350 від 09.11.2009 р., видної Державним підприємством «Золочівське лісове господарство» ОСОБА_4 на отримання цінностей за попередньою оплатою, він, як фізична особа-підприємець ОСОБА_1, продав, а Державне підприємство «Золочівське лісове господарство» придбало належний позивачу на праві власності новий трактор МТЗ-82.1.26, рік випуску 2008, заводський НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_4 за ціною 209 000,00 грн. Даною накладною також встановлено, що вказаний трактор передається відповідачу на часткову суму попередньої оплати в розмірі 37 559,37 грн., а решту суми вартості трактора, тобто 171 440, 63 грн. грошових коштів, відповідач зобов'язувався сплатити до 29.10.2011 року.

Позивач наголошує, що 21.10.2009 року відповідачем здійснено попередню оплату за трактор на суму 37 559,37 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 21.10.2009 року № 2594.

Позивач зазначає, що 13.03.2010 року Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області проведено реєстрацію трактора МТЗ-82.1.26, рік випуску 2008, заводський НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_4 за набувачем - ДП «Золочівське лісове господарство» та присвоєно державний номерний знак НОМЕР_5. Крім того, факт отримання трактора також підтверджується довідкою відповідача від 29.06.2012 року № 1040.

Таким чином, за твердженням позивача, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ДП «Золочівське лісове господарство» виникли господарські правовідносини щодо купівлі-продажу майна, що підтверджується накладної № 47 від 29.10.2009 року, згідно якої позивач передав, а ДП «Золочівське лісове господарство» прийняло новий трактор МТЗ-82.1.26 на суму 209 000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 655, 692 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, за твердженням позивача, відповідачем не проведений повний розрахунок за видатковою накладною № 47 від 29.10.2009 року у визначений нею строк, загальна сума боргу на день звернення з позовом становить 171 440, 63 грн.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач зазначає, що відповідачем до суду подано заяву від 03.11.2014 р. № 605 про припинення провадження у справі згідно ч.1 ст. 80 ГПК України з тих підстав, що даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України. В обґрунтування даної позиції відповідач покликається на ту обставину, що трактор МТЗ-82.1.26 був придбаний у ФОП ОСОБА_1 не як у фізичної особи-підприємця, а у ОСОБА_1 як фізичної особи. Відтак, ОСОБА_1 не мав права звертатись до господарського суду із заявленим позовом.

З такими доводами відповідача позивач не погоджується, оскільки вони, на його думку, є необгрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи. Так, відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Статтею 21 цього ж Кодексу встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 01.08.2000 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_6, виданого Золочівською районною державною адміністрацією, що в свою чергу, свідчить про набуття ним статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Позивач наголошує, що, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23 жовтня 2014 р. (витяг отриманий після порушення провадження у даній справі) ОСОБА_1 на вказану дату та й на даний час, надалі має статус фізичної особи підприємця.

Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що справа зі спору непідвідомча господарському суду (стаття 12 ГПК). Позивач зазначає, що в даному випадку, спір між сторонами виник з господарських відносин, пов'язаних із купівлею-продажем майна. Відтак, з огляду на правовий статус позивача та характер правовідносин між сторонами, даний спір підвідомчий господарським судам.

При цьому, позивач звертає увагу на ту обставину, що трактор МТЗ-82.1.2, який був відчужений відповідачу, перед тим був придбаний позивачем на підставі договору від 01.12.2008 р. №0112/08 поставки трактора на умовах повної попередньої оплати (копія додається), укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «Укравтозапчастина», перебуваючи на момент отримання вказаного трактора в статусі фізичної особи-підприємця. Відтак, придбаваючи трактор МТЗ-82.1.26, та відчужуючи його відповідачу, а також на момент звернення до господарського суду із позовом про стягнення заборгованості за продане майно, ОСОБА_1 в установленому порядку мав та й на даний час має статус суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємеця.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, довіреності № 350 від 29.10.2009 р., та накладної № 47 від 29.10.2009 р., отримання відповідачем вказаного трактора за попередньою оплатою здійснювалось від приватного підприємця ОСОБА_1 Також, як вбачається із платіжного доручення від 21.10.2009 р. № 2594, згідно якого відповідач здійснив попередню оплату в сумі 37 559,37 грн. за придбаний останнім трактор, особу отримувача вказаного платежу зазначено ОСОБА_1 - підприємець.

Враховуючи наведене, позивач зазначає, що чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь - якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності. Таким чином, за твердженням позивача, будь-яке рухоме чи нерухоме майно, яке підлягає реєстрації у встановленому порядку, має реєструватися за фізичною особою, а не за фізичною особою -підприємцем.

Відтак, позивач не може погодитись із доводами відповідача про наявність підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки як вбачається з матеріалів справи, на дату подання позову позивач мав статус суб'єкта підприємницької діяльності; між сторонами виник спір про право, який випливає з із господарських відносин, відтак такий спір, згідно з п.1 ч.1 ст. 12 ГПК України, є підвідомчий господарським судам.

Позивач звертає увагу на те, що в обґрунтування даної позиції відповідач покликається на ту обставину, що пункти накладної № 47 від 29.10.2009 р. щодо вартості трактора МТЗ-82.1.26 в розмірі 209 000, 00 грн. та розтермінування оплати до 29.10.2011 р. не погоджений ДП «Золочівське лісове господарство», а право власності на трактор відповідач набув на підставі біржової угоди від 11.03.2010 р., а також на те, що відсутність заборгованості в сумі 171 440,63 грн. між відповідачем та позивачем підтверджується актом звірки розрахунків від 01.08.2010 р. та від 01.08.2011 р.

З такими доводами відповідача позивач не погоджується, оскільки такі, на його думку, є необгрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачу, згідно видаткової накладної № 47 від 29.10.2009 р. на підставі довіреності № 350 від 29.10.2009 р., виданої ДП «Золочівське лісове господарство» на прізвище ОСОБА_4 передано новий трактор МТЗ-82.1.26, рік випуску 2008, заводський НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_4 за ціною 209 000,00 грн. При цьому, як вбачається з вищевказаної довіреності, отримання від ПП ОСОБА_1 зазначеного вище трактора відбувається згідно попередньої оплати. Також, в даній накладній зазначено, що вказаний трактор передається відповідачу на часткову суму попередньої оплати в розмірі 37 559,37 грн., а решту суми вартості трактора, тобто 171 440, 63 грн. грошових коштів, відповідач зобов'язувався сплатити до 29.10.2011 року. Відтак, на підставі видаткової накладної № 47 від 29.10.2009 р., відповідач прийняв товар без застережень та в подальшому здійснив попередню оплату в сумі 37 559, 37 грн.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач не заперечує факт купівлі трактора, не ставить під сумнів отримання його згідно накладної № 47 від 29.10.2009 р., а лише стверджує, що пункт вказаної накладної щодо вартості трактора МТЗ-82.1.26 в розмірі 209 000, 00 грн. та розтермінування оплати до 29.10.2011 р. не погоджений ДП «Золочівське лісове господарство».

Відтак, за твердженням позивача, підписання покупцем - державним підприємством «Золочівське лісове господарство» накладної № 47 від 29.10.2009 р., яка є первинним обліковим документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Позивач зазначає, що в даному випадку, спір виник у зв'язку з тим, що відповідач, не повністю розрахувався за отриманий товар, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних в межах строку позовної давності.

Позивач зазначає, що посилання відповідача на ту обставину, про існування накладної на придбання трактора на суму 209 000,00 грн. останній довідався лише 24.10.2014 р., отримавши від позивача позовні матеріали, може свідчити лише про незадовільну організацію роботи відповідних служб ДП «Золочівське лісове господарство» та спростовується довідкою цього підприємства від 29.06.2012 р. №1040 (копія знаходиться в матеріалах справи), в якій зазначено, що ОСОБА_1 в 2009 році передав ДП «Золочівське лісрове господарство» новий трактор МТЗ-82.1.26, рік випуску 2008, заводський НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_4.

Щодо посилання відповідача на те, що його працівнику ОСОБА_4 довіреності на підписання договору щодо купівлі-продажу трактора, погодження його ціни, терміну розрахунків не надавалось, то позивач зазначає, що згідно з листом Міністерства фінансів України № 31-04200-30/23-7454/6784 від 29 серпня 2005 року, довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 року, є первинним документом, що фіксує рішення посадової особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не являється запереченням факту передачі (поставки) товарів.

Позивач наголошує, що 06.10.2014 р. відповідачу було вручено претензію-вимогу про сплату заборгованої суми, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Позивач звертає увагу на те, що відповідачем подано заяву від 03.11.2014 р. №602 про застосування строків позовної давності, в якій відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості та у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування даної позиції відповідач покликається на ту обставину, що з дати купівлі-продажу трактора МТЗ-82.1.26 минуло більше як 3 роки, то відповідно позивач пропустив трьохрічний строк позовної давності.

На думку позивача, поданням до суду вищевказаної заяви відповідач фактично погоджується із наявністю у нього заборгованості перед позивачем та у такий спосіб ухиляється від свого обов'язку погасити наявну заборгованість за придбаний трактор МТЗ-82.1.26.

Позивач зазначає, що обізнаність відповідача з фактом отримання трактора, а відтак й з накладною № 47 від 29.10.2009 р. на підставі якої його було отримано, підтверджується довідкою цього підприємства від 29.06.2012 р. № 1040, в якій зазначено, що ОСОБА_1 в 2009 році передав ДП «Золочівське лісрове господарство» новий трактор МТЗ-82.1.26, рік випуску 2008, заводський НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_4

Відтак, на думку позивача, підписання покупцем - державним підприємством «Золочівське лісове господарство» накладної №47 від 29.10.200 9р., яка є первинним обліковим документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Позивач наголошує, що у накладній № 47 від 29.10.2009 р. зазначено, що вказаний трактор передається відповідачу на часткову суму попередньої оплати в розмірі 37 559,37 грн., а решту суми вартості трактора, тобто 171 440, 63 грн. грошових коштів відповідач зобов'язувався сплатити до 29.10.2011 року, то обов'язок відповідача оплатити залишок вартості придбаного товару виник до вказаної дати, а саме до 29.10.2011 року.

Позивач звертає увагу на те, що відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву від 03.11.2014 р. № 605, в якому відповідач посилається на біржовий договір (угоду) купівлі-продажу транспортного засобу від 11.03.2010 р., як на підставу набуття ним прав власності на транспортний засіб та в підтвердження цього долучив до матеріалів справи архівну копію вказаного біржового договору. Оглянувши копію та оригінал архівної копії вищевказаного біржового договору вбачається, що з боку продавця виступає ОСОБА_1 як фізична особа підприємець, що підтверджується відтиском його печатки в місці підпису «Продавець», а збоку покупця виступає державне підприємство «Золочівське лісове господарство» в особі ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 09.03.2010 р. № 372. Однак, копія вищевказаної довіреності з метою встановлення повноважень довіреної особи з боку відповідача на вчинення відповідних дій, пов'язаних із укладенням та підписанням вищевказаного біржового договору станом на 11.11.2014 р. в матеріалах справи - відсутня. Згідно усних пояснень представника відповідача копії такої довіреності, ні у відповідача, ні у товарній біржі не збереглося.

Позивач зазначає, що ним було ініційовано звернення до Державної інспекції сільського господарства у Львівській області щодо вищевказаного біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу від 11.03.2010 р., яка (інспекція) згідно чинного законодавства здійснювала державну реєстрацію вищевказаного трактора. Як вбачається з відповіді головного спеціаліста відділу технічного нагляду Державної сільськогосподарської інспекції у Львівській області п. Б. Шевчука № 3/11/13 від 13.11.2014 р., згідно діючого на той час наказу Мінагрополітики України від 11.06.2004 р. № 221 «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних сільського господарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів», документами для державної реєстрації транспортного засобу, повинні бути будь-які з таких документів: договір лізингу, застави, біржова угода, договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що перебуває у спільній часткові й власності. Для проведення державної реєстрації колісного трактора МТЗ-82.1.26, рік випуску 2008, заводський НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, (який придбано відповідачем), крім інших документів, була обов'язкова наявність одного з вищевказаних документів. Відтак, державна реєстрація вищевказаного трактора потребувала укладення біржового договору, для чого його було оформлено.

З урахуванням необхідності наявності документа для подальшої державної реєстрації трактора, з боку ФОП ОСОБА_1 було підписано біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу від 11.03.2010 р. № 875891, який (транспортний засіб - трактор) був раніше переданий останнім та отриманий уповноваженою особою відповідача ОСОБА_4 згідно видаткової накладної № 47 від 29.10.2009 р. на підставі довіреності №350 від 29.10.2009 р., виданої ДП «Золочівське лісове господарство» на прізвище ОСОБА_4 за ціною 209 000,00 грн.

Позивач звертає увагу на те, що відповідачем до суду подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, в якому відповідач просить призначити почеркознавчу експертизу підпису ОСОБА_4 у накладній № 47 від 29.10.2009 р. в графі «прийняв» та в довіреності № 350 від 29.10.2009 р. в графі «підпис». Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу, згідно видаткової накладної № 47 від 29.10.2009 р., на підставі довіреності № 350 від 29.10.2009 р., виданої ДП «Золочівське лісове господарство» на прізвище ОСОБА_4, передано новий трактор МТЗ-82.1.26, рік випуску 2008, заводський НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, за ціною 209 000,00 грн. Передача відповідачу трактора відбувалася за накладною № 47 від 29.10.2009 р., через його представника ОСОБА_4, повноваження якого були підтверджені довіреністю № 350 від 29.10.2009 р., виданої на його ім'я; підпис ОСОБА_4 в графі «підпис» вказаної довіреності засвідчений керівником та головним бухгалтером ДП «Золочівське лісове господарство», що скріплено печаткою підприємства. Відтак, на думку позивача, за таких обставин не може бути сумнівів щодо правдивості підпису ОСОБА_4 в графі «підпис» у довіреності № 350 від 29.10.2009 р.

Щодо підпису ОСОБА_4 у накладній № 47 від 29.10.2009 р. в графі «прийняв», то в даному випадку, на думку позивача, немає сумнівів у приналежності цього підпису вказаній особі з огляду на те, що накладна № 47 від 29.10.2009 р. оформлялась та видавалась представнику відповідача ОСОБА_4 згідно вищевказаної довіреності № 350 від 29.10.2009 р., в якій внесено його паспортні дані та наявний підпис в графі «підпис», який засвідчений керівником та головним бухгалтером ДП «Золочівське лісове господарство», що скріплено печаткою підприємства. Як вбачається з граф накладної № 47 від 29.10.2009 р. «кому відпущено» та «за довіреністю» передача трактора здійснювалась ОСОБА_4 за довіреністю № 350 від 29.10.2009 р., про що зазначено у самій довіреності. Перед оформленням та видачею накладної № 47 від 29.10.2009 р. звірялись дані паспорту ОСОБА_4 з даними, вказаними у довіреності № 350 від 29.10.2009 р., і тільки після цього ОСОБА_4 надано вказану накладну для підпису. Підтвердженням, того що саме ОСОБА_4 підписав накладну № 47 від 29.10.2009 р., є передача останнім ФОП ОСОБА_1 оригіналу довіреності № 350 від 29.10.2009 р. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що відсутні підстави для проведення почеркознавчої експертизи щодо підтвердження виконання підпису ОСОБА_4 у накладній № 47 від 29.10.2009 р. та довіреності № 350 від 29.10.2009 р.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у позовній заяві позивач посилається, як на підставу виникнення господарського зобов'язання, на накладну № 47 від 29 жовтня 2009 року та на довіреність № 350 від 09.11.2009 року, видану Державним підприємством «Золочівське лісове господарство» на працівника на отримання цінностей. Також, позивач посилається на дану накладну як на підставу визначення ціни товару та порядку розрахунків. У даному випадку, довіреність, яка додана до матеріалів справи позивачем, дійсно була видана працівнику ДП «Золочівське лісове господарство» ОСОБА_4, але лише на отримання цінностей трактора МТЗ-82.1 - у кількості одна штука. Повноваженнями на погодження вартості даного трактора та порядку розрахунків між сторонами даний працівник не був наділений.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У даному випадку, на думку відповідача, працівник ОСОБА_4 не був уповноважений будь-яким з документів на підписання Договору та узгодження його умов, тому позивач має право посилатись, у даному випадку, як на довіреність і накладну лише як на факт, що підтверджує передачу трактора від ФОП ОСОБА_1 до ДП «Золочівське лісове господарство», а посилання ним на дану накладну, як на документ, що підтверджує ціну правочину, укладеного між сторонами, а також продаж даного трактора з відстроченням платежу до 29.10.2011 року є протизаконним та необгрунтованим.

За твердженням відповідача, позивачем не представлено жодного належного і допустимого доказу, затвердженого підписами і печатками сторін, який підтверджує волевиявлення сторін щодо узгодження ціни договору купівлі-продажу трактора МТЗ-82, як істотної умови, у розмірі 209 000,00 гривень, а також будь-якого доказу, який доказує волевиявлення ДП «Золочівське лісове господарство» на купівлю даного трактора з відстроченням платежу до 29.10.2011 року. Відповідно, незаконним та необгрунтованим є розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних та посилання у даному розрахунку на дату виникнення заборгованості 30.11.2011 року, тому що сторонами, як вже було зазначено вище, дата оплати за трактор не погоджена, а з будь-якими вимогами щодо оплати заборгованості до дня подання позову позивач у ДП «Золочівське лісове господарство» не звертався.

Відповідач зазначає, що, відповідно до статті 7 Статуту державного підприємства «Золочівське лісове господарство», затвердженого Наказом Державного комітету лісового господарства України № 743 від 26.11.2007 року та зареєстрованого Державним реєстратором 10.12.2007 року (надалі - статут), органом управління підприємства є його директор. Згідно п.7.4. Статуту, директор підприємства укладає договори, видає довіреності.

За твердженням відповідача, пункт Накладної № 47 від 29.10.2014 року щодо сплати залишку вартості трактора МТЗ 82.1.26 до 29.10.2011 року не є погодженим ДП «Золочівське лісове господарство».

Крім того, відповідач зазначає, що станом на день розгляду справи у ДП «Золочівське лісове господарство» заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 становить 5603,71 грн., яка виникла в наслідок придбання у позивача будівельних матеріалів у 2014 році.

Відповідач наголошує, що про існування накладної на придбання трактора на суму 209 000,00 грн., він дізнався лише 24.10.2014 року, отримавши від позивача цінний лист із переліком документів.

Відповідач зазначає, що у зв'язку із великим терміном з дня передачі трактора, а також відсутністю будь-яких спорів чи претензій зі сторони позивача щодо вартості трактора, який передавався ДП «Золочівське лісове господарство», чи щодо суми заборгованості, первинні документи, а саме накладна на передачу трактора, акт приймання-передачі у ДП «Золочіське лісове господарство» не збереглися.

Відповідач наголошує, що відсутність заборгованості у сумі 171 440,63 гривень між ДП «Золочівське лісове господарство» та ФОП ОСОБА_1 підтверджується також Актами звірки взаємних розрахунків від 01.08.2010 р. та від 01.08.2011 р.

Відповідач звертає увагу на те, що ДП «Золочівське лісове господарство» не заперечує факту придбання у позивача трактора МТЗ-82.1.26, однак документом, що підтверджує придбання даного трактора у позивача, та на підставі якого ДП «Золочівське лісове господарство» набуло право власності на цей трактор, є біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу № 875891 від 11 березня 2010 року. Даний факт підтверджується також витягом з реєстру транспортних засобів, виданим державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Львівській області Шевчуком Б.А. Ціна у даному договорі не визначена, однак вказано, що кошти отримані ОСОБА_1 до її підписання. Враховуючи даний пункт, та те, що 21.10.2009 року Державним підприємством «Золочівське лісове господарство» перераховано відповідачеві за трактор 37559,37 гривень, значить, на думку відповідача, дану суму сторони погодили і вважали вартістю трактора.

Також, відповідач зазначає, що, згідно бухгалтерських документів, даний трактор був поставлений на баланс підприємства вартістю 40961,00 гривень, даному трактору присвоєно інвентаризаційний номер 46346. Із бухгалтерських документів, що засвідчують даний факт, у ДП «Золочівське лісове господарство» збереглись журнал-ордер №8 за 2010 рік, інвентаризаційний опис основних засобів Золочівського лісництва ДП «Золочівське лісове господарство», який складений 01 листопада 2010 року на підставі Наказу ДП «Золочівське лісове господарство» № 123 від 27.09.2010 року «Про проведення інвентаризації і створення робочих комісій», які додані до матеріалів справи. Також, даний факт підтверджується Актом ревізії Контрольно-ревізійного відділу у Золочівському районі від 14.11.2011 року, у якому відображено стан збереження державного майна, використання оборотних і необоротних активів, здійснена перевірка придбання основних засобів за період 2009-2011 року, та зазначено суму вартості основних засобі які поставлені на баланс підприємства, витяг з якого також додано до матеріалів справи.

Відповідач зазначає, що, враховуючи вищенаведене, а також те, що з дати купівлі-продажу трактора МТЗ-82.1.26 минуло більше 3-х років, будь-яких вимог про оплату заборгованості від позивача до відповідача протягом даного строку не надходило, позивач пропустив трьохрічний строк позовної давності. Положенням ст.257 ЦК України, встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідач звертає увагу на те, що при поданні позову ФОП ОСОБА_1 посилається на Накладну №47 від 29 жовтня 2009 року, на загальну суму 209000,00 гривень та Довіреність №350 від 29 жовтня 2009 року на отримання від ФОП ОСОБА_1 матеріальних цінностей трактора МТЗ-82, 1 штука.

Відповідач зазначає, що така довіреність дійсно була видана ДП «Золочівське лісове господарство», зареєстрована в журналі виданих довіреностей, окрім того працівник, який отримував товар, відчитався про її отримання Накладною №47 від 29 жовтня 2009 року, однак згідно бухгалтерських документів зазначених вище, дана накладна була на суму 40 961,00 гривень та, як вже було зазначено у відзиві на позовну заяву, накладна згідно якої дійсно був переданий трактор у ДП «Золочівське лісове господарство» не збереглась.

Відповідач зазначає, що, у з'язку із тим, що, згідно бухгалтерських документів ДП «Золочівське лісове господарство», заборгованості у відповідача перед позивачем немає, а про існування накладної на придбання трактора на суму 209 000,00 грн., відповідач дізнався лише 24.10.2014 року, отримавши від позивача цінний лист із переліком документів, виникли сумніви щодо підписання вищевказаних документів працівником ДП «Золочівське лісове господарство».

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.41 ГПК України, положеннями Закону України «Про судову експертизу», відповідач просить суд призначити у справі №914/3688/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного підприємства «Золочівське лісове господарство» про стягнення 171 440,63 грн. суми основного боргу, 15 210,89 грн. - 3% річних, 28 939,17 грн. - інфляційних втрат судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертизи поставити наступні питання:

- Чи виконаний підпис від імені особи ОСОБА_4 у накладній №47 від 29 жовтня 2009 року в графі «Прийняв» ОСОБА_4, чи іншою особою?

- Чи виконаний підпис від імені особи ОСОБА_4 у довіреності №350 від 29.10.2009 року в графі «Підпис (зразок підпису особи, що одержала довіреність)» ОСОБА_4, чи іншою особою?

Також, до матеріалів справи долучено пояснення головного механіка ДП «Золочівське лісове господарство» ОСОБА_4, в яких зазначено що у жовтні 2009 року головному механіку ДП «Золочівське лісове господарство» ОСОБА_4 було видано довіреність №350 від 29 жовтня 2009 року на отримання трактора МТЗ 82.1 від ОСОБА_1, а у жовтні 2009 року, на підставі даної довіреності, ним було отримано МТЗ 82.1 та у 2010 році здійснено його реєстрацію. Щодо накладної № 47 від 29 жовтня 2009 року, яка знаходиться в матеріалах справи, то ОСОБА_4 зазначає, що не може зазначити чи це дійсно та накладна по якій передавався трактор. Із накладної, яка знаходиться в матеріалах справи йому стало відомо, що у ній погоджений порядок розрахунків між сторонами, однак, на його думку, він не міг погоджувати такий розрахунок так, як це не входить в його обов'язки та він не пам'ятає, щоб ним був погоджений такий розрахунок.

Однак, в судових засіданнях 26.11.2014 року та 09.12.2014 року представник відповідача ОСОБА_4 на вимогу представника позивача визнав на накладній свій підпис. Отже, неохідність встановлення цього факту судовою експертизою відпала.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 264 Господарського кодексу України передбачено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями статей 662, 692 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію машини (реєстраційній документ) НОМЕР_1 від 15.12.2008 року, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був власником трактору колісного МТЗ-82.1.26, рік випуску 2008, заводський НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_4, зареєстрованого 15.12.2008 року Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області, відповідно до п. 2 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2009 року № 694, що підтверджується випискою з Книги реєстрації машин, виданої Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області.

Відповідно до накладної № 47 від 29.10.2009 року та на підставі довіреності № 350 від 09.11.2009 р., виданої Державним підприємством «Золочівське лісове господарство» (надалі - ДП «Золочівське лісове господарство») ОСОБА_4 на отримання цінностей за попередньою оплатою, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, продав, а Державне підприємство «Золочівське лісове господарство» придбало належний позивачу на праві власності новий трактор МТЗ-82.1.26, рік випуску 2008, заводський НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_4 за ціною 209 000,00 грн. Даною накладною також встановлено, що вказаний трактор передається відповідачу на часткову суму попередньої оплати в розмірі 37 559,37 грн, а решту суми вартості трактора, тобто 171 440, 63 грн. грошових коштів, відповідач зобов'язувався сплатити до 29.10.2011 року.

21.10.2009 року відповідачем здійснено попередню оплату за трактор на суму 37 559,37 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 21.10.2009 року №2594.

При цьому, трактор МТЗ-82.1.2, який був відчужений відповідачу, перед тим був придбаний позивачем за ціною 130120,00 грн., в т.ч. ПДВ, на підставі договору від 01.12.2008 р. № 0112/08 поставки трактора (копія додається) на умовах повної попередньої оплати, укладеного між ТзОВ «Укравтозапчастина» та позивачем, який на момент отримання вказаного трактора перебував в статусі фізичної особи-підприємця. Відтак, придбаваючи трактор МТЗ-82.1.26, та відчужуючи його відповідачу, а також на момент звернення до господарського суду із позовом про стягнення заборгованості за продане майно, ОСОБА_1 в установленому порядку мав та й на час розгляду справи має статус суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємеця.

13.03.2010 року Державної інспекцією сільського господарства у Львівській області проведено реєстрацію трактора МТЗ-82.1.26, рік випуску 2008, заводський НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_4 за набувачем - ДП «Золочівське лісове господарство» та присвоєно державний номерний знак 1010ВС. Крім того, факт отримання трактора також підтверджується довідкою відповідача від 29.06.2012 року №1040.

Враховуючи викладене, а також те, що у передбачений строк Державне підприємство «Золочівське лісове господарство» не сплатило позивачу кошти за придбаний трактор в повному обсязі, позивач вважає, що останнє зобов'язане сплатити суму боргу в розмірі 171 440,63 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а саме: за період з листопада 2011 року по вересень 2014 року, що станом на 15.09.2014 року складає 28 939,17 грн. інфляційних, та 3% річних від простроченої суми за період з 30.10.2011 року по 15.10.2014 року, що складає 15 210,89 грн., а всього сплаті підлягає 215 590,69 грн.

Однак, відповідачем до суду подано заяву від 03.11.2014 р. № 605 про припинення провадження у справі згідно ч.1 ст. 80 ГПК України з тих підстав, що даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України. В обґрунтування даної позиції відповідач покликається на ту обставину, що трактор МТЗ-82.1.26 був придбаний у ФОП ОСОБА_1 не як у фізичної особи-підприємця, а у ОСОБА_1 як фізичної особи. Відтак, ОСОБА_1 не мав права звертатись до господарського суду із заявленим позовом.

З такими доводами відповідача погодитися неможна, оскільки вони суперечать наданим доказам, в тому числі що були оформлені самим відповідачем, а також не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, відповідно до п.3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Пунктами 2 і 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 р. «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам», встановлено, що, з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та, на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єктів господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.

Відтак, за приписами вищенаведених правових норм, спори між Фізичною особою-підприємцем та державним підприємством з питань виконання ними взятих на себе господарських зобовязань підвідомчі господарським судам (ст. 1 ГПК України).

Статтею 21 цього ж Кодексу встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, а відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 01.08.2000 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_6, виданого Золочівською районною державною адміністрацією, що в свою чергу, свідчить про набуття ним статусу суб'єкта підприємницької діяльності до вчинення відповідного правочину, а доказів припинення такого статусу на час розгляду справи, незважаючи на вимоги суду, учасниками процесу не надано.

Також, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 23 жовтня 2014 р. (витяг отриманий після порушення провадження у даній справі) ОСОБА_1 на вказану дату та й на час розгляду справи, надалі має статус фізичної особи-підприємця.

Крім того, відповідно до п.4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи, зокрема господарським судом.

Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що справа зі спору непідвідомча господарському суду (стаття 12 ГПК).

Відповідно до п.1) ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав. В даному випадку, спір виник з господарських відносин, пов'язаних із купівлею-продажем майна, які врегульовуються главами 51, 54 Цивільного кодексу України, главою 22 Господарського кодексу України та стосується спору про право, що виникло з цих господарських відносин.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями). Між тим, суб'єктами господарювання визнаються, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані відповідно до закону як підприємці, та здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 55 Господарського кодексу України).

З огляду на правовий статус позивача та характер правовідносин між сторонами, даний спір підвідомчий господарським судам.

Відтак, немає підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки як вбачається з матеріалів справи, на дату подання позову позивач мав статус суб'єкта підприємницької діяльності; між сторонами виник спір про право, який випливає з із господарських відносин, відтак, такий спір, згідно з п.1 ч.1 ст. 12 ГПК України, є підвідомчим господарським судам.

Також, слід звернути увагу на те, що відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою вказаної статті 9 зазначеного вище Закону визначено, що первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Накладна - первинний разовий документ по обліку товарно-матеріальних цінностей, який для надання їй юридичної сили і доказовості повинен мати обов'язкові вищезазначені реквізити. Накладні застосовуються в усіх підприємствах і є виправдальними документами на надходження або відпуск матеріальних цінностей.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Відтак, підписання повноважним представником покупця - Державного підприємства «Золочівське лісове господарство» накладної № 47 від 29.10.2009 р., яка є первинним обліковим бухгалтерським документом, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст.706 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, підтвердженням правовідношення, за яким позивач передав товар відповідачу у власність, і, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яке створило у відповідача зобов'язання оплатити прийнятий товар (в силу частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України) за ціною, яка була зафіксована у первинних бухгалтерських документах, є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (накладна).

Таким чином, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ДП «Золочівське лісове господарство» виникли господарські правовідносини щодо купівлі-продажу майна, що підтверджується накладної № 47 від 29.10.2009 року, згідно якої позивач передав, а ДП «Золочівське лісове господарство» прийняло новий трактор МТЗ-82.1.26 на суму 209 000,00 грн.

Отже, відповідачем не проведений повний розрахунок за видатковою накладною №47 від 29.10.2009 року у визначений нею термін. Загальна сума боргу на день звернення з позовом становить 171 440, 63 грн.

Також, в обґрунтування своєї позиції відповідач покликається на ту обставину, що пункти накладної № 47 від 29.10.2009 р. щодо вартості трактора МТЗ-82.1.26 в розмірі 209 000, 00 грн. та розтермінування оплати до 29.10.2011 р. не були погодженими ДП «Золочівське лісове господарство», а право власності на трактор відповідач набув на підставі біржової угоди від 11.03.2010 р., а також, на те, що відсутність заборгованості в сумі 171 440,63 грн. між відповідачем та позивачем підтверджується актом звірки розрахунків від 01.08.2010 р. та від 01.08.2011 р.

Щодо посилання відповідача на те, що його працівнику ОСОБА_4 довіреності на підписання договору щодо купівлі-продажу трактора, погодження його умов, зокрема: ціни, терміну розрахунків, не надавалось, то слід зазначити, що, згідно з листом Міністерства фінансів України № 31-04200-30/23-7454/6784 від 29 серпня 2005 року, довіреність на отримання цінностей, яка, відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 року довіреність, є первинним документом, що фіксує рішення посадової особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, передача відповідачу трактора відбувалася за накладною № 47 від 29.10.2009 р., яка є належним доказом отримання відповідачем, в особі його повноважного представника - ОСОБА_4, товару на зазначену у ній суму, повноваження якого були підтверджені довіреністю № 350 від 29.10.2009 р., що засвідчена керівником та головним бухгалтером ДП «Золочівське лісове господарство» та скріплена печаткою підприємства.

При цьому, як вбачається з вищевказаної довіреності, отримання від ПП ОСОБА_1 зазначеного вище трактора відбувається згідно попередньої оплати. Також, в даній накладній зазначено, що вказаний трактор передається відповідачу на часткову суму попередньої оплати в розмірі 37 559,37 грн., а решту суми вартості трактора, тобто 171 440, 63 грн. грошових коштів відповідач зобов'язувався сплатити до 29.10.2011 року. Відтак, на підставі видаткової накладної № 47 від 29.10.2009 р. відповідач прийняв товар без застережень та в подальшому здійснив попередню оплату в сумі 37 559, 37 грн., тобто, вчинив юридично значимі дії щодо виконання господарської операції, пов'язаної із купівлею товару, тим самим не ставлячи під сумнів її дійсність.

Відповідач не заперечує факт купівлі трактора, не ставить під сумнів отримання його згідно накладної № 47 від 29.10.2014 р., про що зазначено в представлених відповідачем бухгалтерських реєстрах, а лише стверджує, що пункт вказаної накладної щодо вартості трактора МТЗ-82.1.26 в розмірі 209 000, 00 грн. та розтермінування оплати до 29.10.2011 р. не погоджений ДП «Золочівське лісове господарство».

При цьому, з боку відповідача як при передачі трактора, так і пізніше, починаючи з дня його отримання по момент пред'явлення позову про стягнення заборгованості, не було жодних застережень, як щодо ціни трактора, терміну оплати залишку його вартості, що зазначена у накладній № 47 від 29.10.2009 р., так і що така передача та прийомка трактора здійснювалась з порушенням вимог законодавства, чи/або відсутності будь-яких документів при його прийнятті, або звернень з претензією щодо неналежної якості переданого товару, а представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що фактично він отримав трактор одразу ж після придбання такого позивачем і до часу підписання вищезазначеної накладної ДП «Золочівське лісове господарство» користувалося трактором безоплатно без належно оформлених документів, а підписати товаросупровідні документи (накладну № 47 від 29.10.2009 р.) йому доручив директор підприємства, який попередньо погодив з позивачем умови придбання та оплати трактора.

Крім того, згідно абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Однак, відповідач не довів належними та допустимими доказами те, що позивач знав чи за всіма обставинами міг знати про обмеження повноважень представника відповідача, що підписав вищезазначену накладну.

Також, не відповідає обставинам справи твердження відповідача про те, що вартість трактора, що зазначена в накладній № 47 від 29.10.2009 року, не відповідає рівню цін на такі товари, оскільки, як зазначено вище, трактор був придбаний за ціною 130120,00 грн., і переданий відповідачу в момент його придбання позивачем. Отже, незважаючи на вимоги суду, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що трактор знецінився і на час підписання вищезазначеної накладної його вартість складала або суму, по якій його було оприбутковано відповідачем, або суму попередньої оплати в розмірі 37559,37 грн.

Відтак, беручи до уваги, що у накладній № 47 від 29.10.2009 р. зазначено, що вказаний трактор передається відповідачу на часткову суму попередньої оплати в розмірі 37 559,37 грн., а решту суми вартості трактора, тобто 171 440, 63 грн. грошових коштів відповідач зобов'язувався сплатити до 29.10.2011 року, то обов'язок відповідача оплатити залишок вартості придбаного товару виник до вказаної дати, а саме 29.10.2011 року.

В даному випадку, спір виник у зв'язку з тим, що відповідач, не повністю розрахувався за отриманий товар, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних в межах строку позовної давності.

Посилання відповідача на ту обставину, що про існування накладної на придбання трактора на суму 209 000,00 грн. останній довідався лише 24.10.2014 р., отримавши від позивача позовні матеріали, спростовується довідкою цього підприємства від 29.06.2012 р. №1040 (копія знаходиться в матеріалах справи), в якій зазначено, що ОСОБА_1 в 2009 році передав ДП «Золочівське лісове господарство» новий трактор МТЗ-82.1.26, рік випуску 2008, заводський НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_4.

Крім того, подані позивачем документи підтверджують той факт, що 06.10.2014 р. відповідачу було вручено претензію-вимогу про сплату заборгованої суми, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Також, відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву від 03.11.2014 р. № 605, в якому відповідач посилається на біржовий договір (угоду) купівлі-продажу транспортного засобу від 11.03.2010 р., як на підставу набуття ним прав власності на транспортний засіб та в підтвердження цього долучив до матеріалів справи архівну копію вказаного біржового договору. Однак, оглянувши копію та оригінал архівної копії вищевказаного біржового договору вбачається, що з боку продавця виступає ОСОБА_1 як фізична особа підприємець, що підтверджується відтиском його печатки в місці підпису «Продавець», а збоку покупця виступає Державне підприємство «Золочівське лісове господарство» в особі ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 09.03.2010 р. №372. Однак, копія вищевказаної довіреності з метою встановлення повноважень довіреної особи з боку відповідача на вчинення відповідних дій, пов'язаних із укладенням та підписанням вищевказаного біржового договору, станом на 11.11.2014 р. в матеріалах справи - відсутня. Згідно усних пояснень представника відповідача, копії такої довіреності, ні у відповідача, ні у товарній біржі не збереглося.

Крім того, відповідач всупереч вимогам суду не зміг пояснити відсутність в договорі вартості трактору, а також підпису представника відповідача, оскільки як вбачається з вищевказаного біржового договору в місці підпису «Покупець» підпис уповноваженої особи ОСОБА_4 - відсутній.

Відповідно до п.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 цього ж Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні також встановлено, що позивачем було ініційовано звернення до Державної інспекції сільського господарства у Львівській області щодо обставин оформлення вищевказаного біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу від 11.03.2010 р., яка (інспекція) згідно чинного законодавства здійснювала державну реєстрацію вищевказаного трактора. Як вбачається з відповіді головного спеціаліста відділу технічного нагляду Державної сільськогосподарської інспекції у Львівській області п. Б. Шевчука № 3/11/13 від 13.11.2014 р., згідно діючого на той час наказу Мінагрополітики України від 11.06.2004 р. № 221 «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних сільського господарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів», документами для державної реєстрації транспортного засобу, повинні бути будь-які з таких документів: договір лізингу, застави, біржова угода, договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що перебуває у спільній часткові й власності. Для проведення державної реєстрації колісного трактора МТЗ-82.1.26, рік випуску 2008, заводський НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, який придбано відповідачем, крім інших документів, була обов'язкова наявність одного з вищевказаних документів. Відтак, державна реєстрація вищевказаного трактора потребувала оформлення біржового договору. Як свідчать матеріали справи, зокрема копія виписки з Книги реєстрації машини, виданої Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області, державна реєстрації колісного трактора МТЗ-82.1.26, рік випуску 2008, заводський НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3 була проведена за державним підприємством «Золочівське лісове господарство» на підставі біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу від 11.03.2010 р. № 875891 та видано реєстраційний документ НОМЕР_7 та номерний знак НОМЕР_5 від 13.03.2010 р. Отже, з урахуванням необхідності наявності документа для подальшої державної реєстрації трактора, з боку ФОП ОСОБА_1 було підписано біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу від 11.03.2010 р. № 875891, який (транспортний засіб - трактор) був раніше переданий останнім та отриманий уповноваженою особою відповідача ОСОБА_4, згідно видаткової накладної № 47 від 29.10.2009 р. на підставі довіреності № 350 від 29.10.2009 р., виданої ДП «Золочівське лісове господарство» на прізвище ОСОБА_4 за ціною 209 000,00 грн.

Також, слід зазначити, що відповідачем подано заяву від 03.11.2014 р. № 602 про застосування строків позовної давності, в якій відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості та в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування даної позиції відповідач покликається на ту обставину, що з дати купівлі-продажу трактора МТЗ-82.1.26 минуло більше як 3 роки, тобто, відповідно, позивач пропустив трьохрічний строк позовної давності.

З такими доводами відповідача погодитися неможна, оскільки, крім того, що поданням до суду вищевказаної заяви відповідач фактично погоджується із наявністю у нього заборгованості перед позивачем, відповідач у такий спосіб ухиляється від свого обов'язку погасити наявну заборгованість за придбаний трактор МТЗ-82.1.26.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 256 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Відтак, підписання покупцем - Державним підприємством «Золочівське лісове господарство» накладної № 47 від 29.10.2009 р., яка є первинним обліковим документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, офіційно передача у власність відповідачу трактора, що фактично має юридичне значення, відбувалася за накладною № 47 від 29.10.2009 р., яка є належним доказом отримання відповідачем товару на зазначену у ній суму, в особі представника відповідача - ОСОБА_4, повноваження якого були підтверджені довіреністю № 350 від 29.10.2009 р., що засвідчена керівником та головним бухгалтером ДП «Золочівське лісове господарство» та скріплена печаткою підприємства, що підтверджує набуття господарського зобов'язання відповідачем у відповідності до умов, що зазначені в цій накладній.

Щодо твердження відповідача про те, що в останнього відсутня заборгованість в сумі 171 440,634 грн. перед ОСОБА_1 з посиланням на Акти звірки розрахунків від 01.08.2010 р. та 01.08.2011 р., то такі доводи є безпідставними та необгрунтованими, оскільки:

- дані акти не відображають та не конкретизують розрахунки по господарській операції, пов'язаній із придбанням відповідачем трактора;

- акт звірки розрахунків не є первинним документом в розумінні ст. ст. 1,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності або відсутності обов'язку сплатити грошові кошти. З огляду на норми ст. ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", акт звірки взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін. В той же час, факт здійснення будь-якої господарської операції (в тому числі передачі товару, сплати грошових коштів тощо), а також зобов'язання сторін можуть засвідчувати тільки первинні бухгалтерські документи.

06.10.2014 р. відповідачу було вручено претензію-вимогу про сплату заборгованої суми, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Відтак, залишок заборгованості відповідача за придбаний у ФОП ОСОБА_1 трактор МТЗ-82.1.26 становить 171 440,63 грн., що, у відповідності до ст.ст. 692, 625 Цивільного кодексу України, є підставою для задоволення вказаних позовних вимог, як в частині стягнення основного боргу, так й в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3-х відсотків річних, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.

Отже. відповідачу, згідно видаткової накладної № 47 від 29.10.2009 р. на підставі довіреності № 350 від 29.10.2009 р., виданої ДП «Золочівське лісове господарство» на прізвище ОСОБА_4, передано новий трактор МТЗ-82.1.26, рік випуску 2008, заводський НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_4 за ціною 209 000,00 грн. При цьому, як вбачається з вищевказаної довіреності, отримання від ПП ОСОБА_1 зазначеного вище трактора відбувається згідно попередньої оплати. Вказана вище накладна № 47 від 29.10.2009 р. є чинною.

В даній накладній зазначено, що вказаний трактор передається відповідачу на часткову суму попередньої оплати в розмірі 37 559,37 грн., а решту суми вартості трактора, тобто 171 440, 63 грн. грошових коштів відповідач зобов'язувався сплатити до 29.10.2011 р. Відтак, на підставі видаткової накладної № 47 від 29.10.2009 р. відповідач прийняв товар без застережень та в подальшому здійснив попередню оплату в сумі 37 559, 37 грн., тобто, вчинив юридично значимі дії щодо виконання господарської операції, пов'язані із купівлею товару, тим самим не ставлячи під сумнів її дійсність. Обізнаність відповідача з фактом отримання трактора, а відтак й з накладною № 47 від 29.10.2009 р., на підставі якої його було отримано, підтверджується довідкою цього підприємства від 29.06.2012 р. № 1040, в якій зазначено, що ОСОБА_1 в 2009 році передав ДП «Золочівське лісрове господарство» новий трактор МТЗ-82.1.26, рік випуску 2008, заводський НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_4

Відповідно до п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не повністю розрахувався за отриманий товар - трактор МТЗ-82.1.26, рік випуску 2008, заводський НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_4. Борг відповідача виник починаючи з 30.10.2011 р. Системний аналіз вищевказаних правових норм в контексті з обставинами справи та доказовими матеріалами, які містяться в справі свідчать, що позивач міг захистити порушене право шляхом звернення до суду в строк до 29.10.2014 р. включно. Доводи відповідача про можливість застосування позовної давності є необгрунтовані та не підтверджуються належними та допустимим доказами.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, залишок заборгованості відповідача за придбаний у ФОП ОСОБА_1 трактор МТЗ-82.1.26 становить 171 440,63 грн., що у відповідності до ст.ст. 692, 625 Цивільного кодексу України є підставою для задоволення вказаних позовних вимог, як в частині стягнення основного боргу, так й в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 28939,17 грн. та 3-х відсотків річних в сумі 15210,89 грн. у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, розрахунок яких не заперечувався відповідачем.

Щодо клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, що подано 17.11.2014 року за вх. № 5439/14, то в судовому засіданні встановлено, що відсутні підстави для задоволення даного клопотання, оскільки відповідач у своїх поясненнях, поданих у канцелярію суду 03.11.2014 року за вх.№ 46999/14, не заперечує факт купівлі трактора, не ставить під сумнів отримання його згідно накладної № 47 від 29.10.2014 р., визнає факт видачі працівнику ДП «Золочівське лісове господарство» ОСОБА_4 довіреності № 350 від 29.10.2009 р. Отже, дослідження даних документів шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи є недоцільним та призведе до затягування процесуальних строків розгляду справи.

Судом встановлено, що передача відповідачу трактора відбувалася за накладною № 47 від 29.10.2009 р., через його представника ОСОБА_4, повноваження якого були підтверджені довіреністю № 350 від 29.10.2009 р., виданої на його ім'я. Підпис ОСОБА_4 в графі «підпис» вказаної довіреності засвідчений керівником та головним бухгалтером ДП «Золочівське лісове господарство» та ця довіреність скріплена печаткою підприємства, що підтверджує дійсність відповідних підписів.

За таких обставин, не може бути сумнівів щодо правдивості підпису ОСОБА_4 в графі «підпис» у довіреності № 350 від 29.10.2009 р.

Щодо підпису ОСОБА_4 у накладній № 47 від 29.10.2009 р. в графі «прийняв», то в даному випадку, немає сумнівів у приналежності цього підпису вказаній особі з огляду на те, що накладна № 47 від 29.10.2009 р. оформлялась та видавалась представнику відповідача ОСОБА_4 згідно вищевказаної довіреності № 350 від 29.10.2009 р., в якій внесено його паспортні дані та наявний підпис в графі «підпис», який засвідчений керівником та головним бухгалтером ДП «Золочівське лісове господарство» та яка скріплена печаткою підприємства. Як вбачається з граф накладної № 47 від 29.10.2009 р. «кому відпущено» та «за довіреністю» передача трактора здійснювалась ОСОБА_4 за довіреністю № 350 від 29.10.2009 р., про що зазначено у самій довіреності. Як встановлено в ході розгляду справи, перед оформленням та видачею накладної № 47 від 29.10.2009 р. звірялись дані паспорту ОСОБА_4 з даними, що вказані у довіреності № 350 від 29.10.2009 р., і тільки після цього ОСОБА_4 надано вказану накладну для підпису. Підтвердженням, того що саме ОСОБА_4 підписав накладну № 47 від 29.10.2009 р., є передача останнім ФОП ОСОБА_1 оригіналу довіреності № 350 від 29.10.2009 р. Крім того, в судових засіданнях 26.11.2014 року та 09.12.2014 року представник відповідача ОСОБА_4 на вимогу представника позивача визнав на накладній №47 від 29.10.2009 р. свій підпис. Отже, необхідність встановленя цього факту судовим експертом відсутня, а клопотання щодо призначення такої експертизи не підлягає до задоволення. Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави для проведення почеркознавчої експертизи щодо підтвердження виконання підпису ОСОБА_4 у накладній № 47 від 29.10.2009 р. та довіреності № 350 від 29.10.2009 р.

Відтак, належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Золочів, Львівська обл.) до Державного підприємства «Золочівське лісове господарство» (с. Струтин, Львівська обл.) про стягнення 171440,63 грн. суми основного боргу, 15210,89 грн. - 3% річних, 28939,17 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 4311 (чотири тисячі триста одинадцять) грн. 81 коп.

Згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно п.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав квитанцію №2671\з61 від 10.10.2014 року на суму 4315,00 грн. про сплату судового збору.

Виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 3 (три) грн. 19 коп.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов - задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Золочівське лісове господарство» (80743, Львівська обл., Золочівський р-н, с.Струтин, код ЄДРПОУ 00992467) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_8) - 171 440 (сто сімдесят одна тисяча чотириста сорок) грн. 63 коп. основного боргу, 28 939 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 17 коп. інфляційних втрат, 15 210 (п'ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 89 коп. - 3% річних та судовий збір в розмірі 4311 (чотири тисячі триста одинадцять) грн. 81 коп.

3. Повернути з Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_8) суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 3 (три) грн. 19 коп.

4. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.12.2014 року