Рішення № 41947282, 09.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2014 р. Справа № 914/3843/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ)

до відповідача: Комунального підприємства «Бродитеплоенерго» (м. Броди, Львівська обл.)

про: стягнення суми основного боргу в розмірі 2361784,23 грн., пені у розмірі 251996,76 грн., 3% річних у розмірі 101498,03 грн., інфляційних втрат у розмірі 336168,79 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: Козак Н.В. - довіреність №14-174 від 24.06.2014 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ) до Комунального підприємства «Бродитеплоенерго» (м. Броди, Львівська обл.) про стягнення суми основного боргу в розмірі 2361784,23 грн., пені у розмірі 251996,76 грн., 3% річних у розмірі 101498,03 грн., інфляційних втрат у розмірі 336168,79 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.10.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 11.11.2014 року. Ухвалою суду від 11.11.2014 року розгляд справи відкладено до 18.11.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 18.11.2014 року розгляд справи відкладено до 27.11.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача та згідно клопотання позивача. Ухвалою суду від 27.11.2014 року розгляд справи відкладено до 03.12.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача та для надання доказів. Ухвалою суду від 03.12.2014 року розгляд справи відкладено до 09.12.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача та для надання доказів.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.10.2014 року, про відкладення від 11.11.2014 року, від 18.11.2014 року, від 27.11.2014 року, від 03.12.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

18.11.2014 року за вх.№5473/14 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

03.12.2014 року за вх.№52415/14 позивач подав підтвердження про зарахування суми основного боргу від відповідача у розмірі 2361784,23 грн.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.10.2014 року, про відкладення від 11.11.2014 року, від 18.11.2014 року, від 27.11.2014 року, від 03.12.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр №1398 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 04.12.2014 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

17.11.2014 року за вх.№49587/14 відповідач долучив до матеріалів справи копію платіжного доручення № 739 від 14.10.2014 р. про сплату основного боргу перед НАК «Нафтогаз України» в сумі 2 361 784 грн. 23 коп. Від сплати штрафних санкцій відповідач відмовився, у зв'язку з важким фінансовим становищем на підприємстві.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 09.12.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Продавець, позивач) та Комунальним підприємством «Бродитеплоенерго» (надалі - Покупець, відповідач) був укладений договір №13/2900-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір).

Позивач наголошує, що, на виконання умов Договору, поставив протягом січня-квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 2 730,239 тис. куб. м. на загальну суму 3 574 428,90 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу:

від 22.01.2014 р. за січень 2013 р. на суму 725 461,76 грн.;

від 22.01.2014 р. за лютий 2013 р. на суму 621 242,89 грн.;

від 22.01.2014 р. за березень 2013 р. на суму 673 850,47 грн.;

від 22.01.2014 р. за квітень 2013 р. на суму 245 838,96 грн.;

від 22.01.2014 р. за жовтень 2013 р. на суму 263 751,44 грн.;

від 22.01.2014 р. за листопад 2013 р. на суму 363 198,26 грн.;

від 22.01.2014 р. за грудень 2013 р. на суму 681 085,12 грн.

Позивач зазначає, що пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

За твердженням позивача, відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 1 212 644,67 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо.

Таким чином, на думку позивача, відповідач не повністю виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу. Станом на 06.08.2014 р. сума основного боргу відповідача за природний газ, спожитий в січні-квітні 2013 року та жовтні-грудні 2013 року складає 2 361 784,23 грн.

Крім цього, позивач наголошує, що, всупереч п.1.1. та п.6.1. Договору, відповідач неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу, виконував зобов'язання неналежним чином, з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст. 611 ЦК України, є сплата неустойки. Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач зазначає, що пунктом 7.2. Договору передбачено, що, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Керуючись вищевказаними нормами діючого законодавства, та умовами Договору, позивачем було здійснено нарахування пені за порушення грошових зобов'язань по договору № 13/2900-ТЕ-21 від 28.12 2012 р. Загальний розмір пені складає 251 996,76 грн.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач зазначає, що відповідачем несвоєчасно виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, тому він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, розмір яких складає 336 168,79 грн. (інфляційні) та 101 498,03 грн. (3% річних).

Підсумовуючи наведене, позивач наголошує, що Комунальне підприємство «Бродитеплоенерго» за договором №13/2900-ТЕ-21 від 28.12.2012 р. зобов'язано сплатити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за природний газ, спожитий в січні 2013 - квітні 2013 року та жовтні 2013 - грудні 2013 року, суму основного боргу, що складає 2 361 784,23 грн., пеню у розмірі 251 996,76 грн., суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 336 168,79 грн., та три відсотки річних у розмірі 101 498,03 грн., загалом 3 051 447,81 грн.

03.12.2014 року за вх.№52415/14 позивач подав підтвердження про зарахування суми основного боргу від відповідача у сумі 2361784,23 грн.

Як доказ сплати суми основного боргу, 17.11.2014 року за вх.№49587/14 відповідач долучив до матеріалів справи копію платіжного доручення № 739 від 14.10.2014 р. про сплату основного боргу перед НАК «Нафтогаз України» в сумі 2 361 784 грн. 23 коп. Від сплати штрафних санкцій відповідач відмовився, у зв'язку з важким фінансовим становищем на підприємстві.

На момент розгляду справи відповідач, незважаючи на вимоги суду, не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, належних та допустимих доказів та належного обґрунтування наявності важкого фінансового становища, яке би унеможливлювало оплату заявлених позивачем фінансових санкцій, не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції, зокрема, у вигляді пені, за порушення грошових зобов"язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Продавець, позивач) та Комунальним підприємством «Бродитеплоенерго» (надалі - Покупець, відповідач) був укладений договір №13/2900-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору, Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України Продавцем, далі - газ), виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а Покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього Договору.

На виконання умов Договору, позивач поставив протягом січня-квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 2 730,239 тис. куб. м. на загальну суму 3 574 428,90 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу:

від 22.01.2014 р. за січень 2013 р. на суму 725 461,76 грн.;

від 22.01.2014 р. за лютий 2013 р. на суму 621 242,89 грн.;

від 22.01.2014 р. за березень 2013 р. на суму 673 850,47 грн.;

від 22.01.2014 р. за квітень 2013 р. на суму 245 838,96 грн.;

від 22.01.2014 р. за жовтень 2013 р. на суму 263 751,44 грн.;

від 22.01.2014 р. за листопад 2013 р. на суму 363 198,26 грн.;

від 22.01.2014 р. за грудень 2013 р. на суму 681 085,12 грн.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 1 212 644,67 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо.

03.12.2014 року за вх.№52415/14 позивач подав підтвердження про зарахування решта суми основного боргу від відповідача у розмірі 2361784,23 грн.

Як доказ сплати суми основного боргу, 17.11.2014 року за вх.№49587/14 відповідач долучив до матеріалів справи копію платіжного доручення № 739 від 14.10.2014 р. про сплату основного боргу перед НАК «Нафтогаз України» в сумі 2 361 784 грн. 23 коп.

Однак, всупереч п.1.1. та п.6.1. Договору, відповідач неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу, виконував зобов'язання неналежним чином, з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст. 611 ЦК України, є сплата неустойки. Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Керуючись вищевказаними нормами діючого законодавства, та умовами Договору, позивачем було здійснено нарахування пені за порушення грошових зобов'язань по договору № 13/2900-ТЕ-21 від 28.12 2012 р. Загальний розмір пені складає 251 996,76 грн.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем несвоєчасно виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, тому він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, розмір яких складає 336 168,79 грн. (інфляційні) та 101 498,03 грн. (3% річних).

У позовній заяві позивач наголошує, що Комунальне підприємство «Бродитеплоенерго» за договором №13/2900-ТЕ-21 від 28.12.2012 р. зобов'язано сплатити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за природний газ, спожитий в січні 2013 - квітні 2013 року та жовтні 2013 - грудні 2013 року, суму основного боргу, що складає 2 361 784,23 грн., пеню у розмірі 251 996,76 грн., суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 336 168,79 грн., та три відсотки річних у розмірі 101 498,03 грн., загалом 3 051 447,81 грн.

Від сплати штрафних санкцій відповідач відмовився у зв'язку з важким фінансовим становищем на підприємстві, однак, належних та допустимих доказів та належного обґрунтування наявності важкого фінансового становища, яке би унеможливлювало оплату заявлених позивачем фінансових санкцій, не надав.

Отже, раховуючи те, що відповідачем до терміну звернення позивача з позовом до суду сплачено основний борг, зокрема, в сумі 2 361 784 грн. 23 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 739 від 14.10.2014 р., однак, незважаючи на вимоги суду, не надано належних та допустимих доказів оплати пені у розмірі 251 996,76 грн., суми, на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 336 168,79 грн., та три відсотки річних у розмірі 101 498,03 грн., суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 251 996,76 грн., суми, на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 336 168,79 грн., та три відсотки річних у розмірі 101 498,03 грн.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження частини своїх позовних вимог, а відповідач дану частину позовних вимог не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ) до Комунального підприємства «Бродитеплоенерго» (м. Броди, Львівська обл.) в частині стягнення пені у розмірі 251996,76 грн., 3% річних у розмірі 101498,03 грн., інфляційних втрат у розмірі 336168,79 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1720,50 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №2010379 від 20.10.2014 року на суму 61028,96 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони, пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Бродитеплоенерго» (80600, Львівська обл., м. Броди, вул. Гончарська, 3-А, код ЄДРПОУ 05445639) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р №260053012609 в ГОУ «Промінвест банку України», МФО 300012) пеню у розмірі 251996 (двісті п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 101498 (сто одна тисяча чотириста дев'яносто вісім) грн. 03 коп., інфляційних втрат у розмірі 336168 (триста тридцять шість тисяч сто шістдесят вісім) грн. 79 коп. та 13793 (тринадцять тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 27 коп. судового збору.

3. В решті частині позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено 12.12.2014 року.