Рішення № 41947262, 11.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2014 р. Справа № 914/2508/14

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів :

головуючого-судді Кітаєвої С.Б.

суддів Мороз Н.В.

Мазовіта А.Б.

при секретарі судового засідання Децик С.Я.

розглянувши матеріали справи

за позовом : Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра», м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Зелений Гай», с.Розвадів Миколаївського району Львівської області

про: стягнення 414 033,25 грн.

за участю представників

від позивача: Кошарський О.В. - представник (довіреність від 21.07.2014р.);

від відповідача: Герей О.Д. - представник (довіреність №154-2 від 13.08.2014р);

Права та обов»язки сторін, передбаченні ст.ст.20,22 ГПК України представникам сторін роз»яснино. Заяви в порядку ст.20 ГПК України від сторін не надходили.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра» звернулось із позовом до відповідача, Приватного підприємства «Зелений Гай», про стягнення 414 033,25 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 16.07.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 05.09.2014 року.

Рух справи висвітлено в ухвалах суду. Так, розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, зазначених у відповідних ухвалах суду. В судовому засіданні 05.09.20-14 року оголошувалась перерва до 15.09.2014 р., про що до відома представників сторін доводилось у письмовій формі (під розписку). Ухвалою суду від 26.09.2014 року призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. Згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Львівської області від 26.09.2014 року проведено автоматичний розподіл членів колегії суддів у справі №914/2508/14 та визначено членами колегії суддів: Мороз М.В. та Мазовіту А.Б. Ухвалою від 19.11.2014 року строки розгляду справи продовжувались на п»ятнадцять днів з 27.11.2014 року.

В судове засідання 11.12.2014 року явку повноважних представників сторони забезпечили.

З підстав, наведених у позовній заяві, поясненнях наданих до справи і в судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Ствердив, що між позивачем і відповідачем 22.03.2007 року укладено кредитну угоду №84/2007 ( надалі-кредитна угода), за умовами якої позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 250 000,00 євро строком до 22.03.2012 року. Пунктом 5.1.1 кредитної угоди встановлена сплата 12,5% річних за користування кредитними коштами, які нараховуються на неповернену частину кредиту. При цьому п.5.2.2 передбачено збільшення позивачем діючої відсоткової ставки на 25% річних у разі невиконання відповідачем зобов»язань. Позивач взяті на себе зобов»язання за кредитною угодою перед відповідачем виконав у повному обсязі. У зв»язку з порушенням відповідачем своїх зобов»язань за кредитною угодою, позивач у 2010 році звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2 221 374,07 грн., що склалася включно по 04.07.2010 року, а також про стягнення судових витрат. 03.08.2010 р. господарським судом Львівської області по справі №15/64 постановлено рішення про повне задоволення позову. 27.09.2010 року постановою Львівського апеляційного господарського суду зазначене рішення першої інстанції залишено без змін. Згідно п.9.1.2 кредитної угоди , угода залишається чинною до дати повної сплати відповідачем заборгованості за кредитом, відсотків та інших платежів відповідно до умов цієї угоди. Позивач стверджує, що оскільки зобов»язання за кредитною угодою не припинені, то відповідач зобов»язаний сплачувати нараховані проценти за користування кредитом, однак зазначене зобов»язання відповідачем порушується. Так, за період з 05.07.2010р. по 16.06.2014 р. відповідач заборгував позивачу проценти на суму 26040,04 євро, що за курсом НБУ станом на 16.06.2014 р. у гривневому еквіваленті становить 414 033,25 грн. Вимога про стягнення зазначеної суми коштів заявлена у позові.

Відповідач у відзиві, поданих до справи поясненнях, підсумкових поясненнях, міркуваннях з приводу окремих обставин позову щодо процентів за користування кредитом, а його представник в судовому засіданні позовні вимоги заперечили в повному обсязі. Відповідач стверджує зокрема, що рішенням господарського суду Львівської області у справі №15/64 за кредитною угодою було стягнуто з відповідача на користь позивача достроково всю суму заборгованості. Пояснює, що після набрання цим рішенням чинності відразу розпочав його виконання, у процесі якого неодноразово ухвалами суду було надано відповідачу відстрочку у виконанні рішення суду . Відповідач стверджує, що чинним законодавством України не передбачено можливості нарахування процентів за користування кредитом, який стягнуто на підставі судового рішення та на стадії виконання судового рішення. Внаслідок судового рішення від 3 серпня 2010 року грошове зобов»язання відповідача за кредитною угодою, що складалося із суми кредиту, процентів за користування кредитом, пені за порушення строків сплати кредиту та пені за порушення строків сплати процентів, виражених в іноземній валюті, трансформувалось у грошове зобов»язання відповідача за судовим рішенням (без окремого розподілу судом суми зобов»язання за кредитом, процентами та санкціями), яке визначено вже в національній валюті. На думку відповідача, починаючи з дня набрання чинності рішенням у справі №15/64 у відповідача не було окремих грошових зобов»язань за кредитом і процентами, виражених у іноземній валюті, а було визначене цим судовим рішенням загальне грошове зобов»язання у національній валюті, тому обґрунтування позовних вимог фактами несплати процентів за користування кредитом у порядку, визначеному кредитною угодою №84/2007 від 22 березня 2007 року, за період з 05 липня 2010 року по 16 червня 2014 року відповідач вважає безпідставним. Крім того, на думку відповідача дострокове стягнення боргу на підставі судового рішення не припиняє кредитних правовідносин сторін, але переводить їх на стадію виконання судового рішення, тому у частині строку сплати боргу переводить ці правовідносини зі строків , встановлених кредитним договором, до строків, встановлених судовим рішенням , у тому числі ухвалами про розстрочку та/чи відстрочку його виконання, і строків, передбачених процедурою виконавчого провадження. Відповідно, обґрунтування позовних вимог фактами недотримання відповідачем встановлених кредитною угодою №84/2007 від 22 березня 2007 року строків сплати процентів за користування кредитом у період з 05 липня 2010 року по 16 червня 2014 року відповідач вважає безпідставним.Крім того вважає, за рішенням господарського суду Львівської області від 3 серпня 2010 року стяггнуто всю заборгованість за кредитною угодою, у тому числі дострокову, у тому числі зі сплати відсотків за користування кредитом, тобто, у достроковій частині її стягнуто за період 5 липня 2010 року до 22 березня 2012 року ; кредитною угодою не передбачено сплату відсотків за користування кредитом після 22 березня 2012 року, а законом не передбачено сплату відсотків за користування кредитом, стягнутих на підставіі судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

встановив :

Між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" (на даний час - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра») та Приватним підприємством "Зелений Гай" укладено кредитну угоду № 84/2007 від 22.03.2007 року (далі - кредитна угода). Відповідно до умов кредитної угоди (п.4.1.1) позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 250 000, 00 євро, терміном на 60 місяців, з кінцевим строком повернення - 22.03.2012 року., зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитними коштами.

Відповідно до п.5.2.2 кредитної угоди позичальник зобов»язується підтримувати не менше 90% оборотів на рахунки ВАТ КБ «Надра», у разі порушення даної умови Банк збільшує діючу відсоткову ставку на 2%.

На виконання умов договору та згідно з письмовими заявками відповідача № 39 від 26.03.2007 року та № 54 від 02.04.2007 року, позивач перерахував відповідачу обумовлену суму - 250 000, 00 євро, що підтверджується валютними меморіальними ордерами № NL-99 від 26.03.2007 року на суму 200 000, 00 євро та № NL-99 від 02.04.2007 року на суму 50 000, 00 євро.

Таким чином, взяті на себе зобов'язання за кредитною угодою позивач виконав у повному обсязі.

Як стверджує позивач, всупереч зазначеним вище умовам кредитної угоди, відповідач взяті на себе кредитні зобов'язання систематично не виконував, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Львівської області із позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.08.2010 р. у справі №15/64 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до Приватного підприємства «Зелений Гай» про стягнення заборгованості за кредитною угодою № 84/2007 від 22.03.2007 року задоволено повністю та присуджено до стягнення з відповідача заборгованість в сумі 2 221 374,07 грн., а також судові витрати: 22 213,74 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 року рішення господарського суду Львівської області від 03.08.2010 року у справі №15/64 залишено без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Зелений Гай» - без задоволення.

Як вбачається із матеріалів справи (зазначено у Постанові апеляційної інстанції від 27.09.2010р.), неналежне виконання відповідачем взяттих на себе згідно кредитної угоди зобов»язань щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом призвело до виникнення заборгованості перед позивачем станом на 05.07.2010 року (згідно заяви про уточнення позовних вимог за вих.№806/5608 від 06.07.2010 року та з урахуванням часткової сплати відповідачем відсотків за користування кредитом після порушення провадження у справі у травні та липні 2010 року) по кредиту в сумі 208 333,36 євро, в тому числі простроченої заборгованості в сумі 98958,27 грн, та по відсотках за користування кредитом за період з 01.04.2007 року по 04.07.2010року в сумі 6225,47 євро.

У зв»язку з несвоєчасним поверненням відповідачем кредиту та сплатою відсотків за користування кредитом позивач у відповідності до вимог ст.ст.611-612, ч.1 ст.624 ЦК України та ст.ст.230-231 ГК України на підставі п.5.2.1 кредитної угоди нарахував відповідачу пеню за прострочення повернення кредиту за період з 03.01.2010 року по 04.07.2010 року в сумі 8358,21 євро та пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 03.11.2009 року по 04.05.2010 року в сумі 874,29 євро.

Загальна сума заборгованості відповідача за кредитною угодою №84/2007 від 22.03.2007 року, включаючи нараховані штрафні санкції, становить 223 791,34 євро, що еквівалентно 2 231 374,07 грн. з урахуванням офіційного курсу гривні до євро станом на 05.07.2010 року.

Крім того, апеляційною інстанцією у зазначеній Постанові зроблено висновок про те, що застосування з 29.05.2008 року відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 14,5% відповідає умовам кредитної угоди та не суперечить вимогам чинного законодавства.

За наведених у Постанові обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погодилась з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та законність позовних вимог, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та дійшла висновку, що всі обставини, які мають значення для справи, були з»ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.

Рішення господарського суду Львівської області від 03.08.2010 року у справі №15/64 набрало законної сили з дня прийняття апеляційною інстанцією Постанови від 27.09.2010 року, на виконання рішення 11.11.2010 року було видано наказ.

Отже, рішенням господарського суду Львівської області від 03.08.2020 року у справі №15/64 з ПП «Зелений Гай» стягнуто 6225,47 євро по нарахованих відсотках. Дана обставина підтверджується окрім судових рішень й документами зі справи №15/64, зокрема копією заяви про уточнення позовних вимог та копією розрахунків, що були подані при розгляді вказаної справи. Дані обставини судом перевірено в ході розгляду даної справи шляхом огляду матеріалів справи №15/64.

Позивач пояснює, що за час оскарження відповідачем рішення господарського суду Львівської області заборгованість за кредитним договором збільшувалась, оскільки стягнення заборгованості за рішенням суду не припиняє правовідносин між позивачем та відповідачем, а умови кредитної угоди залишаються чинними до повного виконання сторонами взятих на себе обов»язків з погашення кредиту (п.9.1.2 кредитного договору). В подальшому позичальником періодично проводились плетежі по погашенню заборгованості по кредитному договору, які були направлені на погашення кредитної заборгованості відповідно до черговості, передбаченої п.4.6.3 кредитного договору.Так, кошти в першу чергу скеровувались на погашення вже прострочених відсотків. В подальшому, оскільки боржником повністю не погашено прострочену заборгованість, банком проводилось нарахування поточних відсотків за відсотковою ставкою 14,5%, відповідно до умов кредитного договору, у зв»язку з чим за період з 05.07.2010 року по 16.06.2014 року утворилась заборгованість по відсотках у розмірі 26 040,04 євро, що за курсом НБУ станом на 16.06.2014 року у гривневому еквіваленті становить 414 033,25 грн.

Як вбачається, згідно розрахунку позовних вимог за період з 05.07.2010р. по 15.06.2014 року банком нараховано відповідачу проценти за користування кредитом в сумі 70 586,02 євро, з яких відповідачем сплачено 44 545,98 євро, відтак заборгованість відповідача по процентах за користування кредитом визначена в сумі 26040,04 євро.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов»язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов»язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі кредитної угоди №84/2007 від 22.03.2007 року, у відповідності до умов якої позивачем було надано відповідачу кредитні кошти в сумі 250 000, 00 євро, що підтверджується валютними меморіальними ордерами № NL-99 від 26.03.2007 року на суму 200 000, 00 євро та № NL-99 від 02.04.2007 року на суму 50 000, 00 євро.

Факт надання відповідачу вищезазначених кредитних коштів встановлено також рішенням господарського суду Львівської області від 03.08.2010 року у справі №15/64 про стягнення з відповідача на користь позивача 2 221 374,07 грн. кредитної заборгованості, з якої: заборгованість по кредиту - 208 333,36 євро, по відсотках за користування кредитом за період з 01.04.2007 року по 04.07.2010 року - 6225,47 євро., пеня за прострочення повернення кредиту за період з 03.01.2010 року по 04.07.2010 року - 8358,21 євро та пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 03.11.2009 року по 04.05.2010 року - сумі 874,29 євро. А відтак, загальна сума заборгованості відповідача за кредитною угодою №84/2007 від 22.03.2007 року. включаючи нараховані штрафні санкції, яка присуджена до стягнення, становила 223 791,34 євро, що еквівалентно 2 231 374,07 грн. з урахуванням офіційного курсу гривні до євро станом на 05.07.2010 року.

У відповідності до приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на те, що участь у справі № 15/64 брали ті самі особи, що і у даній справі, а спірні правовідносини виникли з тієї ж підстави - Кредитної угоди №84/2007 від 22.03.2007 року, факти, встановлені Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.08.2010 року у справі №15/64 приймаються судом як преюдиціальні.

Згідно визначення, наведеного у ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положення ст. 1048 ЦК України передбачають, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з п.5.1.1 кредитної угоди №84/2007 від 22 березня 2007 року встановлено, що на кожну дату сплати відсотків позичальник сплачує Банку відсотки у розмірі 12,5 відсотків річних, які нараховуються на підставі Банківського року на неповернену частину кредиту за фактичну кількість днів періоду нарахування відсотків, починаючи з дати фактичного отримання кредиту.

Кредитна угода у розділі 1 «Терміни та визначення» містить наступні поняття :

Банківський рік - рік, розрахункова тривалість якого складає 360 днів.

Період нарахування відсотків - початковий період, що розпочинається з дати надання кредиту, включно з цією датою, до першої дати сплати відсотків, яка віднесена до наступного періоду, і після початкового періоду -кожний період починаючи з дати сплати відсотків, включаючи її.

Відповідно до п.9.1.2 Кредитної угоди, угода залишається чинною до дати повної сплати позичальником заборгованості за кредитом, відсотків та інших платежів відповідно до умов цієї угоди.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, відсотки за користування кредитом нараховуються за весь час чинності кредитної угоди та користування кредитом до моменту його повного повернення. Зокрема, поняття «період нарахування відсотків» не містить будь-яких обмежень строком. Крім цього, відповідно до п.5.1.1 кредитної угоди відсотки нараховуються на підставі «Банківського року» на неповернену частину кредиту за фактичну кількість днів «періоду нарахування відсотків».

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм та умов кредитної угоди №84/2007 від 22.03.2007р., відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу проценти за користування кредитом до моменту повного повернення кредитних коштів

Як вбачається із змісту Рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2010року у справі №15/64, даним рішенням з відповідача стягнуто заборгованість по процентах за кредитною угодою №84/2007 від 22.03.2007р., які нараховані за період з 01.04.2007 року по 04.07.2010 року в сумі 6225,47 євро.

Як вбачається з матеріалів у справі, у подальшому позичальником періодично проводились платежі по погашенню заборгованості по кредитній угоді, які були направлені позивачем на погашення кредитної заборгованості відповідно до черговості, передбаченої п.4.6.3 кредитної угоди. Так, у п.4.6.3 кредитної угоди сторони погодили, якщо сума що вноситься в рахунок повернення кредиту та сплати відсотків, недостатня для погашення кредиту разом із відсотками, то діє наступний порядок погашення заборгованості позичальником, а саме: 1) сплата прострочених відсотків за користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце); 2) сплата відсотків за користування кредитом; 3) сплата штрафних санкцій за непогашені у строк відсотки (якщо прострочення буде мати місце); 4) сплата простроченої суми кредиту (якщо прострочення буде мати місце); 5) сплата пені за прострочення сплати суми кредиту (якщо прострочення буде мати місце); 6) сплата суми кредиту.

Згідно з положеннями ст..ст.627,628 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.11,629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов»язань та є обов»язковим ддля виконання сторонами.

Як встановлено, при внесенні позичальником певної суми коштів на погашення кредиту, зазначені кошти відповідно до п.4.6.3 кредитної угоди, в першу чергу скеровувались Банком на погашення вже прострочених відсотків . В подальшому, оскільки боржником повністю не погашено прострочену заборгованість, Банком проводилось нарахування поточних відсотків за відсотковою ставкою 14,5% відповідно до умов кредитної угоди, а надалі проводилось погашення тіла кредиту, у зв»язку з чим за період з 05.07.2010р. і станом на 16.06.2014 року утворилась заборгованість по відсотках у розмірі 414 033,25 грн.

Відповідність дій ПАТ КБ «Надра» умовам кредитної угоди щодо черговості погашення заборгованості наведено останнім у поданій до справи Довідці про розподіл коштів зарахованих у погашення заборгованості за кредитною угодою №84/2007 від 22 березня 2007 року, яка відображає розподіл сплачених у рахунок погашення кредиту коштів з врахуванням платіжних документів відповідача.

Як вбачається із наведеного відповідачем порядку зарахування вчинених платежів, то встановлена кредитною угодою черговість (порядок) погашення заборгованості ним не дотримувалась.

Слід зазначити, що згідно п.5.6.1 платежі за угодою повинні здійснюватись у валюті кредиту, тобто в євро. Таким чином, облік та погашення заборгованості відповідача проводилось позивачем у євро. Як встановлено, за період з моменту винесення рішення господарського суду Львівської області від 03.08.2010 року у справі №15/64 нарахування відсотків за користування кредитом не зупинялось та валюта кредиту не змінювалась, кредитний договір не визнано недійсним, чим простовуються твердження відповідача про те, що сума заборгованості в сумі 2 231 374,07 грн. є фіксованою сумою заборгованості.

Відповідач стверджує, що після 22.03.2012 року він не має обов»язку сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом. Проте, умовами кредитної угоди не встановлено кінцевий термін сплати відсотків до зазначеної дати, яка за умовами кредитної угоди є датою повернення кредиту.

Крім того, такі доводи відповідача спростовуються ним же. Так, в судовому засіданні представник відповідача визнав динаміку і вірність розрахунку по процентах за користування кредитом до 31.03.2013 року. Як вбачається з графи зазначеного розрахунку «залишок заборгованості по процентах», станом на 31.03.2012 року такий залишок складав 3 094,92 євро. З відомостей у графі розрахунку «сума сплачених процентів» у період з 01.04.2012 р. по 31.05.2012 року платежів не вбачається, однак проценти нараховуються. Як вбачається із розрахунку у травні місяці (період з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р.) мав місце платіж в сумі 4643,00 євро, яким погашено суму заборгованості по процентах яка була нарахована станом на 01.05.2012 року, чим спростовуються доводи відповідача що кошти в сумі 4643,00 євро сплачені відповідачем за попередніми зобов»язаннями , тобто до 22.03.2012 року. Так, дійсно, твердження відповідача про те, що після 31.05.2012 року не було платежів по погашенню відсотків підтверджується відомостями у розрахунку заборгованості по процентах за користування кредитом. Однак, наслідком цього є залишок заборгованості по процентах станом на 15.06.2014 р. в сумі 26040,40 євро, який не погашений відповідачем.

Враховуючи зазначене та положення ст.599 ЦК України і ст.202 ГК України, не є підставним вважати виникнення у відповідача зобов»язання внаслідок набрання рішенням у справі 15/64 законної сили, оскільки це зобов»язання у відповідача виникло на підставі кредитної угоди № 84/2007 від 22.03.2007 року щодо дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих за користування кредитом відсотків, а також стягнення нарахованої пені і внаслідок його неоплати до моменту перерахування відповідачем коштів, присуджених до стягнення за рішенням суду у справі №15/64 не є таким, що припинилося.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

У ст.599 ЦК зазначено, що зобов»язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином, а не в силу ухвалення рішення суду

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов»язальних правовідносин сторін вказаного договору.

Чинне законодавство не пов»язує припинення зобов»язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов»язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. (Постанови Верховного Суду України від 20 грудня 2010 в справі №10/25; постанова від 12 вересня 2011 р у справі №6/433-42/183; постанова від 23 січня 2012 р. у справі №37/64; постанова від 01.11.2012р у справі №5011-32/5219-2012 і т.д.).

У п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року №1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» вказано наступне: «У розгляді питання щодо дострокового повернення кредиту в зв»язку з простроченням виконання боржником свого зобов»язання за кредитним договором господарські суди мають виходити з такого.

У силу частини другої статті 1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов»язань та є належним способом захисту порушеного права».

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позов підлягає до задоволення повністю.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.1,2,12,32,33,34,36,43,44,49,75,82,84,85,116 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Зелений Гай» (81634, вул.П.Сагайдачного,72, с.Розвадів Миколаївського району Львівської області; ідентифікаційний код 30418517) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м.Київ, вул.Артема,15; ідентифікаційний код 20025456) заборгованість зі сплати відсотків за кредитною угодою №84/2007 від 22.03.2007 року у сумі 414 033,25 грн. та 8280,66 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 11.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого у справі рішення. Повний текс рішення, із врахуванням вихідні дні 13.12.2014р. та 14.12.2014р., виготовлено 17.12.2014 р.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

cуддя Мороз Н.В.

cуддя Мазовіта А.Б.