Рішення № 41947168, 01.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/21740/14 01.12.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА"

про стягнення 7 826,72 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: - Гоголь О.Я. - представ. за довір.;

від відповідача: - не з'явились.

У судовому засіданні 01.12.2014 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" про стягнення 7 826,72 грн. страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2014 порушено провадження у справі №910/21740/14, розгляд призначений на 10.11.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2014, в порядку статті 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладений на 01.12.2014.

Представник відповідача у судове засідання 01.12.2014 не з`явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд вирішив розглядати справу, за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 26.07.2013р.(копія витягу наявна в матеріалах справи), а саме : 02081, м.Київ, вул. Здолбунівська, 7Д.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

02.10.2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» було укладено Договір добровільного страхування №28-0107-00265/00160, за яким позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля марки "ЗАЗ TF55YO", державний реєстраційний номер АА6406МІ.

02.04.2014 року в м. Чернігові по вул. Щорса, 18-Д сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "ЗАЗ TF55YO", державний реєстраційний номер АА6406МІ та автомобіля "ВАЗ 21101", державний реєстраційний номер СВ5482АВ, під керуванням Деркача Василя Петровича, внаслідок якої застрахованому транспортному засобу були завдані механічні пошкодження.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області №734/1070/14 від 25.04.2014 року Деркача В.П. визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Згідно Акту огляду пошкодженого транспортного засобу №б/н від 03.04.2014 року, Калькуляції №КА-0686 від 04.04.2014 року, складеної Публічним акціонерним товариством «Чернігів-Авто» та відповідно до Розрахунку суми страхового відшкодування від 17.04.2014 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "ЗАЗ TF55YO", державний реєстраційний номер АА6406МІ, у результаті його пошкодження при ДТП, складає 8 257,49 грн.

Відповідно до заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування №б/н від 03.04.2014 року та ні підставі Страхового акту №ЦРКА-1682 від 17.04.2014 року позивач, згідно з умовами договору страхування, виплатив страхувальнику розмір матеріального збитку у розмірі 7 826,72 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №10289 від 18.04.2014 року.

Згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС5592224, цивільно-правова відповідальність Деркача В.П. на момент ДТП була застрахована ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (далі - відповідача).

24.04.2014 року позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою №51 УСГ про відшкодування, докази направлення якої наявні в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний відшкодувати позивачеві в порядку регресу суму матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, розмір якої становить 7 826,72 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, позивач відповідно до вищенаведених положень законодавства має право зворотної вимоги до Деркача В.П., який зобов'язаний у порядку регресу відшкодувати позивачу шкоду, заподіяну з його вини застрахованому транспортному засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, цивільна відповідальність Деркача В.П. за шкоду, завдану майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "ВАЗ 21101", державний реєстраційний номер СВ5482АВ, застрахована Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС5592224, строк дії з 11.10.2013 року до 10.10.2014, франшиза - 0,00 грн.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП.

Як свідчать матеріали справи, станом на дату вирішення спору у судовому засіданні відповідач не сплатив позивачеві суму матеріальної шкоди у розмірі 7 826,72 грн.

Відповідач в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву не подав та не спростував заявлені позовні вимоги.

Відповідно до положень ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягаю задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська буд. 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м.Київ, вул. І.Федорова, 32-А, код 30859524) 7 826,72 грн. (сім тисяч вісімсот двадцять шість гривень 72 коп.) - матеріальної шкоди в порядку регресу, 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) - судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 08.12.2014.

Суддя М.Є. Літвінова