Рішення № 41947152, 11.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24295/14 11.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Кезно"

до 1. Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"

2. Публічного акціонерного товариства "Грін банк"

За позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будметалінжиніринг"

до 1. Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"

2. Публічного акціонерного товариства "Грін банк"

про визнання іпотеки припиненою та усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Ткаченко К.В. за довіреністю б/н від 03.11.2014 р.;

від відповідача-1: Агапов О.О. за довіреністю б/н від 30.10.2014 р.;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: Шкелебей О.В. за довіреністю б/н від 17.11.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Кезно" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" (далі - відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Грін банк" (далі - відповідач-2) про:

- визнання припиненими правовідносин (іпотеки) між Відкритим акціонерним товариством "Кезно" та Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк "Контракт" за іпотечним договором від 29.12.2006 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5537;

- визнання припиненими правовідносини (іпотеки) між Відкритим акціонерним товариством "Кезно" та Відкритим акціонерним товариством банк "Олімпійська Україна" за іпотечним договором від 29.12.2006 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5539;

- усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Василя Яна, будинок 3/5, шляхом зобов'язання Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" подати державному реєстратору Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві заяви про припинення іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2006 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5537 з метою виключення відповідних записів з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Василя Яна, будинок 3/5, шляхом зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Грін банк" подати державному реєстратору Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві заяви про припинення іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2006 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5539 з метою виключення відповідних записів з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 28.12.2006 р. між ВАТ Банк "Олімпійська Україна", правонаступником якого є ПАТ "Грін Банк" та позивачем було укладено Договір про відкриття кредитної лінії 21/06, а 29.12.2006 р. між ВАТ Тоговельно-фінансовий банк "Контракт" та позивачем було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 122/06. З метою забезпечення взятих на себе позивачем зобов'язань за вказаними кредитними договорами, 29.12.2006 р. було укладено спірні іпотечні договори, предметом іпотеки за якими виступило нерухоме майно, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Василя Яна, будинок 3/5. Як зазначає позивач, відповідно до умов Іпотечного договору № 5537 (п. 7.3.) було визначено, що він діє до 30.03.2014 р. або до повного виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього). Також, умовами Іпотечного договору № 5539 (п. 7.3.) було визначено, що він діє до 27.12.2010 р. або до повного виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього). Враховуючи зазначене, а також приписи ст. 17 Закону України "Про іпотеку" та правові позиції Верховного Суду України, які були сформовані у постановах від 21.05.2012 р. № 6-68цс11, від 17.09.2014 р. № 6-6цс14, а також роз'яснення, наведені в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р., позивач вважає, що іпотека за вказаними іпотечними договорами є припиненою з моменту закінчення строку дії таких договорів, а саме: 30.03.2014 р. та 27.12.2010 р. відповідно. З огляду на зазначене, позивач з метою захисту своїх прав та законних інтересів вирішив звернутись до суду з позовом про визнання припиненими правовідносин іпотеки. При цьому, оскільки відповідно до приписів ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувала, яку він зобов'язаний подати протягом 5 робочих днів з дня припинення іпотеки, та зважаючи на те, що відповідачі так і не вчинили відповідних дій, позивач також просить зобов'язати їх подати відповідні заяви державному реєстратору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/24295/14 та призначено її до розгляду на 19.11.2014 р.

19.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли додаткові документи та заява про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/2949/13 господарського суду міста Києва за позовом ПАТ "Кезно" до ПАТ "Грін Банк" та ПАТ "Банк "Контракт" про визнання недійсними Договору про відкриття кредитної лінії № 122/06 від 29.12.2006 р., укладеного між ВАТ Торговельно-фінансовий банк "Контракт" та ВАТ "Кезно", Договору про відкриття кредитної лінії № 21/06 від 28.12.2006 р., укладеного між ВАТ банк "Олімпійська Україна" та ВАТ "Кезно", Іпотечного договору від 29.12.2006 р., укладений між ВАТ "Кезно" та ВАТ Торговельно-фінансовий банк "Контракт", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 5537, Іпотечного договору, укладеного між ВАТ банк "Олімпійська Україна" та ВАТ "Кезно" від 29.12.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 5539.

Також, 19.11.2014 р. відповідачем-2 через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано заперечення на позовну заяву за змістом якого останній просив відмовити в задоволенні позову, вказував на те, що станом на 19.11.2014 р. будь-яких зобов'язань між позивачем та відповідачем-2 не існує.

Від представника відповідача-1 в судовому засіданні 19.11.2014 р. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує, вказуючи на те, що приписи пункту 7.3. Іпотечного договору слід трактувати, як визначення сторонами верхньої межі строку його дії, тобто вказаний договір продовжується до повного виконання зобов'язань сторонами. При цьому, відповідач-1 зауважує, що посилання позивача на практику Верховного Суду України у постановах від 21.05.2012 р. № 6-68цс11, від 17.09.2014 р. № 6-6цс14, а також роз'яснення, наведені в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р., є недоречними, оскільки мова у вказаних справах та роз'ясненні йде про відносини поруки, які є відмінними від іпотеки. При цьому, на думку відповідача-1, навіть у випадку застосування відповідної правової позиції з висновками про не визначення строку договору, спірний іпотечний договір буде діючим в силу закону внаслідок продовження дії основного зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2014 р. у зв'язку із клопотаннями представників відповідачів розгляд справи було відкладено до 26.11.2014 р. При цьому, розгляд заяви відповідача-1 про зупинення провадження у справі відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

19.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли письмові заперечення, в яких він вказує на те, що між ним та позивачем відсутні будь-які фінансові та або майнові відносини і тому він не може чинити будь-які перешкоди у користуванні майном. Зокрема, відповідач-2 посилається на те, що 08.11.2010 р. відповідач-1, як поручитель позивача, виконав його зобов'язання перед відповідачем-2, з огляду на що останньому було передано право вимоги до позивача за кредитним та іпотечним договором.

Також, 19.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будметалінжиніринг" (надалі - третя особа) надійшла позовна заява як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору у справі № 910/24295/14 про:

- визнання припиненими іпотеки (правовідносин) за іпотечним договором від 29.12.2006 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5537, з 30.03.2014 р., та за іпотечним договором від 29.12.2006 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5539, з 27.12.2010 р.;

- усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Товариством з обмеженою відповідальністю "Будметалінжиніринг" нерухомим майном, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Василя Яна, будинок 3/5, шляхом зобов'язання Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" подати державному реєстратору Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві заяви про припинення іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2006 р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Кезно" та Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк "Контракт", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5537, про виключення з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідної інформації;

- усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Товариством з обмеженою відповідальністю "Будметалінжиніринг" нерухомим майном, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Василя Яна, будинок 3/5, шляхом зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Грін банк" подати державному реєстратору Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві заяви про припинення іпотеки за іпотечним договором, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Кезно" та Відкритим акціонерним товариством банк "Олімпійська Україна" від 29.12.2006 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5539 про виключення з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідної інформації.

Обґрунтовуючи вказану позовну заяву, ТОВ "Будметалінжиніринг" зазначає про те, що станом на даний момент воно є власником спірного нерухомого майна, на підтвердження чого надає копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 7880800 від 13.08.2013 р. та № 7880330 від 13.08.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2014 р. позовну заяву ТОВ "Будметалінжиніринг" прийнято до спільного розгляду.

26.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника третьої особи надішли пояснення, відповідно до яких він вказує на те, що додані до позову постанови Верховного Суду України та викладена в постанові Вищого господарського суду України від 09.07.2014 р. у справі №910/22695/13 практика суду касаційної інстанції свідчить про поширення правових висновків застосування норм ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України до договорів іпотеки, а відтак, і до даного спору, а тому датами закінчення строку дії спірних іпотечних договорів є 27.12.2010 р. та 30.03.2014 р., що на підставі ст.ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку" свідчить про припинення дії таких договорів. Крім того, від третьої особи надійшли заперечення на клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 26.11.2014 р. у зв'язку із клопотанням представників відповідача-1 оголошено перерву до 11.12.2014 р.

10.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшов супровідний лист з додатковими документами по справі, відповідно до якого позивач надав копії листів та відомостей з державних реєстрів на підтвердження припинення іпотеки за іпотечним договором, укладеним з ПАТ "Грін банк" внаслідок розірвання такого правочину.

Представник відповідача-2 в судове засідання 11.12.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні від представника відповідача-1 надійшли письмові пояснення, за змістом яких він проти позовів заперечує, в їх задоволенні просить відмовити.

Розглянувши в судовому засіданні 11.12.2014 р. клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, суд вирішив залишити його без задоволення, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між учасниками судового процесу у даній справі є вимоги про припинення відносин за іпотечними договорами та усунення перешкод у користуванні майном.

Обставини даної справи суд може встановити самостійно в межах її розгляду, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні предметом позову щодо збирання та оцінки доказів.

У судовому засіданні 11.12.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством Банк "Олімпійська Україна" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Грін Банк") (банк) та Відкритим акціонерним товариством "Кезно" (після зміни організаційно-правової форми - ПАТ "Кезно") (позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 21/06, до якого в подальшому було внесено зміни та доповнення на підставі додаткових угод (надалі разом - "Кредитний договір-1"), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну безвідкличну кредитну лінію (гривні, долари США) з лімітом кредитування у розмірі 1 280 000, 00 доларів США із кінцевою датою повернення кредиту - 12.01.2011 р.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором-1 29.12.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством "Кезно" (після зміни організаційно-правової форми - ПАТ "Кезно") та Відкритим акціонерним товариством Банк "Олімпійська Україна" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Грін Банк") було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 5539, до якого в подальшому було внесено зміни та доповнення на підставі додаткових угод (надалі разом - Іпотечний договір-1), відповідно до умов якого ПАТ "Кезно" було передано в іпотеку ПАТ "Грін банк" нерухоме майно: виробничий корпус №1 (літ. Д) загальною площею 2 119,90 кв.м.; виробничий корпус №2 (літ. Е) загальною площею 2 879,30 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5, в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором-1.

Відповідно до п. 7.3 Іпотечного договору-1 цей договір діє до 27.12.2010 р. або до повного виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього).

29.12.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк "Контракт" (після зміни організаційно-правової форми та назви - Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт") (кредитор) та Відкритим акціонерним товариством "Кезно" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Кезно") (позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 122/06, до якого в подальшому було внесено зміни та доповнення на підставі додаткових угод (надалі разом - "Кредитний договір-2"), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит шляхом відкриття мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії (гривня, долар США) з лімітом кредитування, що не перевищує 2 970 000,00 доларів США із кінцевою датою повернення кредиту - 31.03.2011 р.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором-2 29.12.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством "Кезно" (після зміни організаційно-правової форми - ПАТ "Кезно") та Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк "Контракт" (після зміни організаційно-правової форми та назви - Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт") було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 5537 до якого в подальшому було внесено зміни та доповнення на підставі додаткових угод (надалі разом - Іпотечний договір-2), відповідно до умов якого ПАТ "Кезно" було передано в іпотеку ПАТ Банк "Контракт" нерухоме майно: виробничий корпус №1 (літ. Д) загальною площею 2 119,90 кв.м.; виробничий корпус № 2 (літ. Е) загальною площею 2 879,30 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5, в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 2.

Згідно із п. 7.3 Іпотечного договору-2 в редакції додаткової угоди № 4 від 16.03.2010 р. цей договір діє до 30.03.2014 р. або до повного виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього).

Відповідно до п. 2.1.4 Іпотечного договору-1 предмет іпотеки не підлягає вилученню за вимогою третіх сторін, у тому числі уповноважених державних органів, і вільне від будь-яких зобов'язань (у тому числі не знаходиться у податковій заставі), крім тих, що передбачені цим Договором (Предмет іпотеки обтяжений попередньою іпотекою першої черги по зобов'язаннях іпотекодавця перед ВАТ ТФБ "Контракт" (код 19361746), яке надало згоду на наступну іпотеку).

Спір у справі стосується чинності правовідносин між сторонами, які виникли за Іпотечними договорами.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги позивача та третьої особи підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1) ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Іпотечних договорів, а тому вони підпадають під правове регулювання в т.ч. § 6 Глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За змістом ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як на підставу припинення правовідносин іпотеки між сторонами як позивач, так і третя особа вказують на закінчення встановленого Іпотечними договорами строку їх дії.

Відповідно до частини 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

В даному випадку спеціальним законом в контексті спірних правовідносин (іпотеки) є Закон України "Про іпотеку".

Частиною 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За змістом ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Тобто, із наведених положень вбачається, що законодавцем, визначаючи спеціальні норми, які регулюють правовідносини іпотеки, було встановлено альтернативність чинності іпотеки, а саме: як до припинення основного зобов'язання, так і до закінчення строку дії іпотечного договору.

При цьому, положення ст. 18 Закону України "Про іпотеку", якими закріплено істотні умови договорів іпотеки, не містять вказівку на обов'язок сторін щодо погодження строку дії відповідного правочину, а відтак, погодження строку дії відповідного іпотечного договору в його умовах є виключно наслідком волевиявлення сторін в порядку ст.ст. 6, 626, 628 Цивільного кодексу України, що не заборонено законодавством, а навпаки, передбачено положеннями ст.ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку".

Отже, у випадку погодження сторонами за власною волею в положеннях відповідного правочину іпотеки строку його дії, то з настанням відповідної дати в силу положень ст.ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека за таким правочином є припиненою, в іншому ж випадку (відсутність погодженого згідно положень законодавства строку дії правочину) такий договір є безстроковим, а тому іпотека може бути припиненою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" не інакше як з припиненням основного зобов'язання.

Таким чином, за умови погодження сторонами строку дії іпотечного договору, будь-яка із перелічених у нормах ст.ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку" підстав, яка настане раніше, має наслідком припинення іпотеки.

В даному випадку в положеннях п.п. 7.3 Іпотечних договорів сторонами було погоджено строки їх дії, а саме: до 27.12.2010 р. (Іпотечний договір-1); до 30.03.2014 р. (Іпотечний договір-2 в редакції Додаткової угоди №4 від 16.03.2010 р.), а також зазначено про те, що вони діють до повного виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором.

Наведене формулювання сторонами положень п. п. 7.3 Іпотечних договорів свідчить про відображення ними за власною волею строку дії договору з настанням якого спірна іпотека є припиненою.

Посилання відповідача-1 на те, що формулювання пунктів 7.3 Іпотечних договорів свідчить про встановлення сторонами не конкретної дати чи події, а проміжку часу, де дата є нижньою межею строку, а вказівка на виконання договору - верхньою, та що спірні договори в будь-якому випадку діють до повного виконання зобов'язань сторонами, судом відхилюється, оскільки таке твердження ґрунтується на невірному тлумаченні положень ст. ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку" та суперечить їм, оскільки наведені положення в частині встановлення таких випадків припинення іпотеки як закінчення строку і виконання зобов'язань, містять між ними сполучник "або", що свідчить про встановлення законодавцем їх альтернативності, тобто, можливість настання лише одного з них, а не визначення ними початку і закінчення певного проміжку.

При цьому, формулювання в положеннях п. п. 7.3 Іпотечних договорів "до повного виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором" не може вважатися встановленням строку дії договорів в розумінні ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

За змістом ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Положеннями ст. 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Тобто, за змістом наведених норм строком дії договору є певний період, що визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами, календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В той же час, умова про дію договорів (в т.ч. іпотечних) до повного виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором за своєю правовою природою не може розглядатися як установлення строку дії таких договорів, оскільки не містить вказівки на подію, яка має неминуче настати, а відтак і не відповідає вимогам статті 252 Цивільного кодексу України.

Наведена правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 21.05.2012 р. у справі № 6-68цс11, від 23.05.2012 р. у справі № 6-33цс12, від 10.09.2014 р. у справі № 6-32цс14, від 17.09.2014 р. у справах № 6-6цс14 та №6-53цс14 та від 24.09.2014 у справі № 6-106цс14, які в силу положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для застосування всіма судами України, а також викладена в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".

Стосовно посилання відповідача-1 на те, що наведені правові висновки Верховного Суду України не можуть застосовуватися при вирішенні даного спору, оскільки спори у таких справах стосувалися правовідносин поруки, а в даному випадку спірні відносин виникли за правочинами іпотеки суд відзначає наступне.

Так, з аналізу наведених постанов Верховного Суду України вбачається, що вони містять правові висновки як з питання застосування положень ст. ст. 251, 252 Цивільного кодексу України в контексті встановлення строків дії правочинів, так і з питання застосування положень ст. 559 Цивільного кодексу України в контексті визначення підстави припинення поруки у зв'язку із закінченням строку дії договору поруки.

Тобто, враховуючи предмети позову у наведених справах (припинення поруки), суд для правильного застосування диспозиції ст. 559 Цивільного кодексу України встановлював на підставі ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України строк дії відповідного договору, адже питання строку його дії мало значення для правильного застосування положень ст. 559 Цивільного кодексу України.

Отже, відмінність даної справи від розглянутих Верховним Судом України полягає у виникненні спору з договору іпотеки, а не поруки, однак в даній справі підставою припинення іпотеки є ст. 17 Закону України "Про іпотеку", а у зазначених справах - ст. 559 Цивільного кодексу України, в той же час, положення обох норм пов'язують припинення іпотеки та поруки із фактом закінчення строку дії відповідного договору, встановлення якого регулюється ст. ст. 251, 252 Цивільного кодексу України.

При цьому, посилання відповідача-1 в своїх поясненнях від 11.12.2014 р. на те, що в силу приписів п.п. 4.1.7, 4.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" від 24.11.2014 р. № 1 суд не може застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язань, зокрема, ст. 559 Цивільного кодексу України, при вирішенні питання припинення іпотеки, судом відхилюються, оскільки в даному випадку підставами позовів є припинення іпотеки згідно ст.ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку", а не ст. 559 Цивільного кодексу України, яку суд не застосовує при вирішенні даного спору.

Положення ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України містяться в Розділі V "Строки та терміни. Позовна давність" Книги І "Загальні положення" Цивільного кодексу України, тобто, є загальними нормами регулювання цивільних відносин, в той час як положення ст. 559 Цивільного кодексу України є спеціальними, що регулюють виключно правовідносини поруки, а ст. 17 Закону України "Про іпотеку" - правовідносини іпотеки, і встановлюють наслідки, які виникають при закінченні строку відповідного договору.

Таким чином, правовий висновок Верховного Суду України щодо не породження словосполученням "до повного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором" правових наслідків у вигляді визначення строку дії договору в розумінні ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України є загальним (універсальним) і не залежить від правової природи спірного правочину, а відтак, посилання відповідача 1 на зворотнє є безпідставним.

До того ж, такі висновки було застосовано і судом касаційної інстанції при вирішенні подібного спору (при визначенні строку дії іпотечного договору), а саме: в постанові Вищого господарського суду України від 09.07.2014 р. у справі № 910/22695/13 вказано на те, що викладення в тексті іпотечного договору умови про його дію до виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою, належним чином і в повному обсязі не є встановленням сторонами строком припинення дії іпотеки, оскільки суперечить ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України. Відмінність зазначеної справи (№ 910/22695/13) від даної полягає у непогодженні сторонами в умовах іпотечного договору відповідної дати, тобто, відсутності жодного погодженого строку його дії, що створює відмінні правові наслідки.

З огляду на викладене вбачається, що встановленими в розумінні положень ст.ст. 251, 252, 631 Цивільного кодексу України строками дії Іпотечних договорів є 27.12.2010 р. (Іпотечний договір 1) та 30.03.2014 р. (Іпотечний договір-2 в редакції Додаткової угоди № 4 від 16.03.2010 р.), а тому враховуючи диспозицію ст.ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку" щодо припинення іпотеки з підстави, яка настала раніше (закінчення строку або виконання зобов'язань), іпотека за Іпотечними договорами є припиненою з моменту закінчення строку дії таких договорів іпотеки.

Твердження відповідача-1 з посиланням на правові висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від 04.12.2013 р. № 6-125цс13 та від 22.10.2014 р. у справі № 6-153цс14, на те, що закінчення строку дії кредитного договору не є підставою для припинення договорів іпотеки, у разі якщо грошове зобов'язання за основним договором не було виконано, не спростовує наведеного висновку суду, оскільки у вказаних справах підставою позову було припинення іпотеки у зв'язку із закінченням строку дії кредитного договору та відсутності погодженого сторонами строку дії іпотечного договору. В даній справі, судом встановлено погодження сторонами строку дії іпотечного договору та зроблено висновок про припинення іпотеки саме у зв'язку із закінченням строку дії іпотечних, а не кредитних договорів.

Таким чином, правовідносини (іпотека), які виникли за Іпотечними договорами, на підставі приписів ч. 5 ст. 3 та ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" є припиненими з моменту закінчення строку дії таких договорів, тобто, з 27.12.2010 р. (Іпотечний договір-1) та 30.03.2014 р. (Іпотечний договір-2).

Стосовно твердження позивача про те, що Іпотечний договір-1 припинив свою дію у зв'язку із його розірванням з 09.04.2009 р., яке ґрунтується на виключенні записів з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про спірну іпотеку та обтяження за повідомленнями відповідача 2, а також посиланні останнього в своїх вимогах про розірвання договору з такої дати, суд відзначає наступне.

Згідно із ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Тобто, за змістом наведених положень законодавства договір може бути розірваним виключно за згодою сторін, оформленою в такій самій формі що й договір, або за рішенням суду, якщо інше встановлено в умовах відповідного правочину.

В даному випадку положення Іпотечного договору-1 не містять положень які б передбачали право на одностороннє розірвання такого договору чи які б визначали іншу, ніж встановлена ст. 654 Цивільного кодексу України, форму розірвання такого договору.

Отже, враховуючи, що Іпотечний договір-1 було укладено в письмовій формі та нотаріально посвідчено, то в силу положень ст.ст. 651, 654 Цивільного кодексу України він міг бути розірваний не інакше як за нотаріально посвідченою угодою сторін чи рішенням суду.

В той же час, матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів на підтвердження укладення та нотаріального посвідчення будь-якої угоди щодо розірвання Іпотечного договору-1 чи відповідного рішення суду.

Таким чином, виключення 09.04.2009 р. записів про іпотеку та обтяження з державних реєстрів на підставі волевиявлення іпотекодержателя за Іпотечним договором-1 не свідчить про припинення іпотеки за таким правочином, а тому вона була чинною до погодженого строку дії договору іпотеки (до 27.12.2010 р.) та припинилася з закінченням такого строку за встановлених судом обставин.

Отже, іпотека як за Іпотечним договором-2, так і за Іпотечним договором-1 є припиненою саме на підставі приписів ч. 5 ст. 3 та ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" з моменту закінчення строку дії таких договорів, тобто, з 27.12.2010 р. (Іпотечний договір-1) та 30.03.2014 р. (Іпотечний договір-2).

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Крім того, встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Законом України № 475/97 від 17.07.1997 р., відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, то порушення цивільного права чи інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11 та від 12.06.2013 р. у справі № 6-32цс13, які в силу положень 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язком для застосування всіма судами України.

Суд відзначає, що існування станом на сьогоднішній день судової справи про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором 2, порушеної за позовом ПАТ Банк "Контракт", (справа господарського суду міста Києва №910/23118/14 про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором 2), в повній мірі свідчить про невизнання права як позивача, так і третьої особи на припинення спірної іпотеки за вказаним правочином, тобто, існування порушених прав та інтересів, що підлягають судовому захисту у визначений в позовах спосіб.

Таким чином, позовні вимоги про визнання припиненими правовідносин (іпотеки) за Іпотечним договором 2, заявлені як ПАТ "Кезно" (іпотекодавець на момент укладення відповідного правочину, тобто, особа, що в розумінні положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст. 15 Цивільного кодексу України є заінтересованою у даному спорі), так і ТОВ "Будметалінжиніринг" (власник предмету іпотеки станом на сьогоднішній день) є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

При цьому, суд відзначає, що доказів активного невизнання як ПАТ "Грін банк", так і ПАТ Банк "Контракт" наведено права позивачів на припинення іпотеки за Іпотечним договором-1 (вчинення дій, спрямованих на звернення стягнення за таким правочином, тощо) матеріали справи не містять, а відтак, відсутні підстави вважати наявними невизнання або оспорення прав чи інтересів позивача і третьої особи, які випливають з Іпотечного договору-1, що виключає можливість задоволення позову в цій частині.

Стосовно вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні предметом іпотеки за Іпотечними договорами шляхом зобов'язання відповідачів вчинити дії, спрямовані на припинення записів в державному реєстрі про спірну іпотеку суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 593 Цивільного кодексу України у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Згідно із ч. 9 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Матеріали справи не містять, а позивачем та третьою особою не надано доказів існування станом на сьогоднішній день записів про обтяження спірного майна в державних реєстрах, що унеможливлює їх виключення в порядку ст. 593 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, правові підстави для задоволення позову в наведеній частині відсутні.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За встановлених під час розгляду даного спору обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову ПАТ "Кезно" та позову ТОВ "Будметалінжиніринг" до ПАТ Банк "Контракт" в частині визнання припиненими правовідносин за Іпотечним договором-2.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Судові витрати підлягають розподілу за приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кезно" до Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" задовольнити частково.

2. Визнати припиненими правовідносини (іпотеку) між Відкритим акціонерним товариством "Кезно" та Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк "Контракт" за іпотечним договором від 29.12.2006 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5537.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" (04071, місто Київ, вулиця Воздвиженська, 58; код ЄДРПОУ 19361746) на користь Публічного акціонерного товариства "Кезно" (01033, місто Київ, вулиця Василя Яна, 3/5; код ЄДРПОУ 22889936) судовий збір у розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

4. В іншій частині в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Кезно" до Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" відмовити.

5. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Кезно" до Публічного акціонерного товариства "Грін банк" відмовити повністю.

6. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будметалінжиніринг" до Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" задовольнити частково.

7. Визнати припиненою іпотеку (правовідносин) за іпотечним договором від 29.12.2006 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5537, з 30.03.2014 р.

8. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" (04071, місто Київ, вулиця Воздвиженська, 58; код ЄДРПОУ 19361746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будметалінжиніринг" (01033, м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5; код ЄДРПОУ 38322251) судовий збір у розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

9. В іншій частині в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будметалінжиніринг" до Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" відмовити.

10. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будметалінжиніринг" до Публічного акціонерного товариства "Грін банк" відмовити повністю.

11. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

12. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2014 р.

Суддя В.С. Ломака