номер провадження справи 3/99/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.12.2014 Справа № 908/3912/14
За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25, ідентифікаційний код 00130926)
до відповідача: Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код 32025623)
про стягнення заборгованості в сумі 31 221,81 грн.
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Прокопенко М.О.
Представники:
від позивача: Сарібекян Н.А., юрисконсульт групи по роботі з суб'єктами господарювання відділу юридичного забезпечення Запорізьких міських електричних мереж ВАТ "Запоріжжяобленерго", довіреність № 3 від 31.12.2013р.
від відповідача: Максименко В.І., довіреність № 20/10 від 20.10.2014р.
ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі ЗМЕМ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором електричної енергії № 54 від 20.03.2006р. в сумі 46 595, 23 грн., а саме: 40 985, 88 грн. основного боргу, 1 846, 58 грн. боргу за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, 3 269, 20 грн. пені, 493, 57 грн. - 3 % річних від простроченої суми.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 07.10.2014р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 1, 2, 29, 54-57, 82 ГПК України, ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст. 20, 173-175, 188, 193 ГК України, Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.10.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3912/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 23.10.2014р. о 12 год. 00 хв.
В судових засіданнях 23.10.2014р., 03.11.2014р. оголошувалась перерва.
Ухвалою від 13.11.2014р. розгляд справи відкладений на 04.12.2014р. о 10 год. 00 хв.
Ухвалою від 04.12.2014р. строк розгляду спору у справі продовжений до 22.12.2014р. та в судовому засіданні оголошено перерву до 10.12.2014р. о 10 год. 00 хв.
В судовому засіданні 10.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 15.12.2014р.
Під час розгляду справи учасники судового процесу вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.
В судовому засіданні 10.12.2014р. представник позивача підтримала заяву про уточнення позовних вимог від 10.12.204р. № 664/33 та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором електричної енергії № 54 від 20.03.2006р. в сумі 31 221, 81 грн., а саме: 28 330, 00 грн. за спожиту активну електричну енергію, 195, 26 грн. заборгованості за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, 2 280, 86 грн. пені та 415, 69 грн. - 3 % річних від простроченої суми.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Як зазначено у п 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
Отже заяву позивача від 10.12.2014р. розцінено судом як заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3.10 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.
Між ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі ЗМЕМ та ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" укладений договір про постачання електричної енергії № 54 від 20.03.2006р., на виконання умов якого позивач за період з 01.01.2014р. по 31.10.2014р. продав відповідачу активну електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок на загальну суму 55 102, 55 грн.
Також позивачем було надано відповідачу послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії на загальну суму 1 373, 98 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, йому також було нараховано пеню та 3 % річних.
Відповідачем частково було сплачено заборгованість за спірний період, а саме:
Оплата за спожиту активну електричну енергію в розмірі:
- 23.10.2014р. у розмірі 2 000, 00 грн.;
- 31.10.2014р. у розмірі 6 277, 17 грн.;
- 03.12.2014р. у розмірі 18 495, 38 грн.
Оплата за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії:
- 31.10.2014р. у розмірі 1 178, 72 грн.
Оплата пені:
- 31.10.2014р. у розмірі 2 189, 51 грн.
Оплата 3 % річних:
- 31.10.2014р. у розмірі 332, 86 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні 10.12.2014р. підтримав відзив на позовну заяву та заяву про розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці, зазначивши, що визнає позовні вимоги у повному обсязі, проте не в змозі сплатити заборгованість, оскільки Службою автомобільних доріг у Запорізькій області не сплачено в повному обсязі кошти за виконані обсяги дорожніх робіт підрядника.
Представник позивача погодилась з заявою відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 3 місяці.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, суд
ВСТАНОВИВ:
Між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (Постачальник електричної енергії) та ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Споживач) укладений договір про постачання електричної енергії № 54 від 20.03.2006р. (із змінами, внесеними додатковими угодами від 15.03.2007р. та від 20.11.2006р.) за умовами якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 1 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору, під час виконання умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).
Як зазначено у п.2.3.4 Договору, Постачальник електричної енергії зобов'язується, оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатка № 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії".
Відповідно до п. 7.1 Договору, облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази при розрахунках за спожиту електроенергію не використовуються, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником електричної енергії розрахунковим шляхом згідно з ПКЕЕ та умовами цього Договору.
За умовами пункту 1 Додатку № 4 до Договору, розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.
Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на рахунок Постачальника електричної енергії, вказаний в п.10 Договору.
За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника електричної енергії.
Згідно п. 4 Додатку № 4 до Договору, Споживач не пізніше 12-00 годин 2-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою:
- "Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" за формою Додатка № 5.1;
- "Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу" за формою Додатка № 5.5" (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу).
Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає Споживачу.
У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору, за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок або платіжну вимогу - доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактично обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем "Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.
В п. 9 Додатку № 4 до Договору встановлено, що рахунки або платіжні вимоги-доручення пред'являються постачальником у банк Споживача через уповноважений банк Постачальника у якому відкритий поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.
Згідно п. 10 Додатку № 4 до Договору, Споживач зобов'язаний після розрахункового періоду і проведення постачальником розрахунку обсягу використаної електроенергії у разі не одержання рахунка або вимоги - доручення до 10 числа, направити свого уповноваженого представника отримати платіжні документи на сплату спожитої електроенергії, і не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим здійснити сплату.
У період з 01.01.2014р. по 31.10.2014р. відповідачем спожито активну електричну енергію на загальну суму 55 102, 55 грн., що підтверджується актами прийому - передачі електричної енергії та актами про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію (т. 1, а.с. 47-51, 58, 60-64, 73-77, 83, 85-89, 92, 94-98, 101,103-107, 110, 112-115, 118, 120-123, т. 2, а.с. 60, 64).
На оплату зазначених актів відповідачу були виставлені рахунки на загальну суму 55 102, 55 грн. (т. 1, а.с. 57, 70, 82, 100, 109, 117, т. 2, а.с. 62, 66).
Пунктом 1 Додатку № 6 до Договору передбачено, що плата за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії визначається Постачальником електричної енергії Споживачу згідно з "Методикою обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між енергопередавальною організацією та її споживачами", затвердженою наказом Мінпаливенерго України від 17.01.2002р. № 19, та зареєстрованої в Мін'юсті України 01.02.2002р. за № 93/6381.
Згідно п. 2 Додатку № 6 до Договору, розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.
Розрахунок здійснюється окремо для кожної відокремленої площадки відповідача за точками обліку, що зазначені в додатку № 6.1 "Перелік точок розрахункового обліку реактивної електричної енергії".
Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на рахунок Постачальника електричної енергії, вказаний в п. 10 Договору.
За дату оплати приймається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника електричної енергії.
Для подання "Акта про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Постачальника в мережі Споживача протягом розрахункового періоду" та "Акта про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Споживача в мережі Постачальника протягом розрахункового періоду" (у двох примірниках кожний), Споживач не пізніше 12-00 години другого робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії.
Постачальник електричної енергії підписує "Акт про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Постачальника в мережі Споживача протягом розрахункового періоду" та "Акт про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Споживача в мережі Постачальника протягом розрахункового періоду", та один примірник кожного акту повертає Споживачу (п. 4 Додатку № 6 до Договору).
В пункті 5 Додатку № 6 до Договору сторонами унормовано, що за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення на оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. Сума платежу визначається з обсягів фактично спожитої та генерованої Споживачем реактивної електричної енергії, згідно даних наданих Споживачем "Акта про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Постачальника в мережі Споживача протягом розрахункового періоду", "Акта про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Споживача в мережі Постачальника протягом розрахункового періоду" та умов цього додатку з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.
Рахунки або платіжні вимоги - доручення направляються Постачальником Споживачу поштою рекомендованим листом або нарочним.
Пунктом 6 Додатку № 6 до Договору визначено, що Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 (п'яти) операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення (п. 5 цього Додатку), здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.
Датою отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення вважається:
при направлені рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);
при направленні нарочним - дата вручення Споживачу.
За період з 01.01.2014р. по 31.10.2014р. відповідачу надано послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії на загальну суму 1 373, 98 грн., що підтверджується актами про обсяги перетікання реактивної енергії із мереж Постачальника в мережі Споживача протягом розрахункового періоду (т. 1, а.с 59, 84, 93, 111, 119, т., 2 а.с. 61, 65) на оплату яких виставлені рахунки на загальну суму 1 373, 98 грн. (т. 1, а.с. 57, 70, 82, 91, 100, 109, т. 2, а.с. 62, 66).
Відповідачем частково здійснено оплату за спожиту активну електроенергію у розмірі 26 772, 55 грн. та послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії у розмірі 1 178, 72 грн.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір про постачання електричної енергії № 54 від 20.03.2006р.
Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 10 Додатку № 4, пунктом 6 Додатку № 6 до Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний після розрахункового періоду і проведення постачальником розрахунку обсягу використаної електроенергії у разі не одержання рахунка або вимоги - доручення до 10 числа, направити свого уповноваженого представника отримати платіжні документи на сплату спожитої електроенергії, і не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим здійснити сплату.
Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення (п. 5 цього Додатку), здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).
Підстави для припинення зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 54 від 20.03.2006р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Рахунки за спожиту активну електроенергію та рахунки на оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії за період з 01.01.2014р. по 31.10.2014р. оформлені позивачем відповідно до умов договору про постачання електричної енергії № 54 від 20.03.2006р. і вважаються погодженими сторонами.
Тому вказані рахунки є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.
Враховуючи встановлений факт неповного виконання ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за спожиту активну електроенергію в розмірі 28 330, 00 грн. та суми боргу в розмірі 195, 26 грн. за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії за договором про постачання електричної енергії № 54 від 20.03.2006р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 2 280, 86 грн. пені та 415, 69 грн. - 3 % річних від простроченої суми.
В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
В підпункті 4.2.1 договору № 54 від 20.03.2006р. сторони визначили, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 7 Додатку № 4 "Порядок розрахунків") та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії (п.6 Додатку № 6 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії") Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.
Враховуючи невиконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 2 280, 86 грн. пені підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (т. 2 а.с.80, 82-83) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договором № 54 від 20.03.2006р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.
Враховуючи невиконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 415, 69грн. - 3 % річних підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (т. 2, а.с.81, 83-84) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.
Заява відповідача від 12.11.2014р. про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/3912/14 підлягає задоволенню частково.
Згідно п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.
Як зазначено в п.п. 7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із подальшими змінами), розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
За приписами п. 7.2 постанови згаданого пленуму Вищого господарського суду України визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття цих заходів не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У заяві про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/3912/14 та у відзиві на позовну заяву від 23.10.2014р. відповідач посилається на те, що на теперішній час у ДП "Запорізький облавтодор" склались обставини, які ускладнюють погашення боргу перед ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж, а саме: на даний час Замовником - Службою автомобільних доріг у Запорізькій області не сплачено в повному обсязі кошти за виконані обсяги дорожніх робіт підрядника - ДП "Запорізький облавтодор". Тому підприємство не має можливості виплатити заробітну плату (станом на 16.10.2014р. в сумі 6 543 700, 00 грн.), сплатити податки до бюджету (заборгованість складає по єдиному соціальному внеску - 3 162 000, 00 грн., податок з доходів фізичних осіб -928 600, 00 грн., податок на додану вартість - 6 537 200, 00 грн., податок на прибуток - 540 600, 00 грн.), а також розрахуватися з постачальниками матеріалів та виконати інші зобов'язання, в тому числі і перед відповідачем.
Крім того, в органах ДВС знаходиться 39 відкритих виконавчих проваджень по стягненню з ДП "Запорізький облавтодор" заборгованості на загальну суму 13 619 589, 19 грн.
Таким чином, вищезазначені обставини значно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі та можуть бути підставою для надання відстрочки виконання рішення.
Також відповідач зазначає, що ДП "Запорізький облавтодор" було вимушено ввести неповний робочий день, що підтверджується відповідним наказом № 52 від 06.09.2013р.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В судовому засіданні господарським судом оглянуті та досліджені документи, які підтверджують обґрунтування доводів заявника стосовно наявності тяжкого фінансово - економічного стану:
- довідку ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 23.10.2014р. про заборгованість по заробітній платі у розмірі 6 543 700, 00 грн.;
довідку ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 23.10.2014р. про заборгованість перед бюджетом по сплаті податків, а саме: єдиний соціальний внесок - 3 162 000, 00 грн., податок з доходів фізичних осіб - 928 600, 00 грн., податок на додану вартість - 6 537 200, 00 грн., податок на прибуток - 540 600, 00 грн.
Також суд враховує відсутність заперечень з боку позивача щодо надання розстрочки, короткий термін розстрочки (3 місяці), а також те, що відповідачем сплачувалась заборгованість під час розгляду цієї справи.
З огляду на викладене, суд вважає, що заявником надано належні докази та доведено наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим у встановлений законом термін.
Суд вважає, що розстрочка виконання рішення господарського суду буде сприяти захисту інтересів обох сторін. Розстрочення сплати суми боргу може позитивно вплинути на господарську діяльність відповідача та надасть реальну змогу підприємству розрахуватися з позивачем.
Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Задовольняючи заяву про розстрочку частково, суд не розстрочує виконання рішення в частині стягнення судового збору.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код 32025623) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25, ідентифікаційний код 00130926, п/р з спеціальним режимом використання № 260313141419, МФО 313957, в ЗОУ ВАТ "Державний Ощадний банк України") 28 330 (двадцять вісім тисяч триста тридцять) грн. 00 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код 32025623) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25, ідентифікаційний код 00130926, р/р № 26002019544451 у ПАТ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ", МФО 380719) 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 26 коп. за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, 2 280 (дві тисячі двісті вісімдесят) грн. 86 коп. пені, 415 (чотириста п'ятнадцять) грн. 69 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.
4. Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 28 330 (двадцять вісім тисяч триста тридцять) грн. 00 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 26 коп. за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, 2 280 (дві тисячі двісті вісімдесят) грн. 86 коп. пені та 415 (чотириста п'ятнадцять) грн. 69 коп. - 3 % річних від простроченої суми строком на 3 (три) місяці, починаючи з 24 грудня 2014 року та стягуючи:
24.12.2014р. - 10 407 (десять тисяч чотириста сім) грн. 27 коп.;
24.01.2015р. - 10 407 (десять тисяч чотириста сім) грн. 27 коп.;
24.02.2015р. - 10 407 (десять тисяч чотириста сім) грн. 27 коп.
5. Повне рішення складено 15.12.2014р.
Суддя В.М. Соловйов
Судове рішення № 41947090, Господарський суд Запорізької області було прийнято 10.12.2014. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 908/3912/14. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: