Рішення № 41947077, 11.12.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/127/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2014 Справа № 908/4443/14

за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (юридична адреса: 69091, місто Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137; фактична адреса: 69071, м. Запоріжжя, вулиця Цитрусова, 9)

до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 2689,23 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники:

від позивача: Добровольська К.В., довіреність № 9093/27 від 30.12.2013 р., паспорт серії НОМЕР_2 від 19.04.2007 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 30.12.2013 року звернувся позивач КОНЦЕРН «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2697,91 грн., які складаються з: 2320,76 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію за період з січня 2014 р. по квітень 2014 р., на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 345117 від 01.01.2007 р., 238,45 грн. пені. 42,63 грн. 3% річних та 96,07 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 1, 2, 20, 179, 193, 230, 232, 275, 276 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 30.10.2014 року порушено провадження у справі № 908/4443/14. Справі присвоєно номер провадження 18/127/14, судове засідання призначене на 20 листопада 2014 р.; за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладався на 11.12.2014 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за наявними в ній матеріалами та закінчений 11.12.2014 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До початку судового засідання 11.12.2014 р. позивачем через канцелярію суду надані заява про зменшення розміру позовних вимог № 878 від 10.12.2014 р. у зв'язку з добровільним погашення відповідачем заборгованості у розмірі 2630,28 грн.; супровідний лист № 879 від 10.12.2014 р. з додатком, зокрема, доказами сплати відповідачем заборгованості у розмірі 2630,28 грн.

В судовому засіданні 11.12.2014 р. заява позивача про зменшення розміру позовних вимог № 878 від 10.12.2014 р. судом відхилена, внаслідок не дотримання позивачем положень ст. 22 ГПК України, а саме не надання доказів направлення копії цієї заяви на адресу відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні у відповідності до ст. 22 ГПК України надав заяву про уточнення позовних вимог № 866 від 05.12.2014 р., відповідно до якої просив стягнути з відповідача 2320,76 грн. основного боргу, 228,64 грн. пені, 43,76 грн. 3% річних та 96,07 грн. інфляційних втрат. Також суду надана довідка № 18458/09-1 від 11.12.2014 р, відповідно до якої за період з січня 2014 р. по квітень 2014 р. заборгованість за спожиту теплову енергію відсутня.

Заява про уточнення позовних вимог № 866 від 05.12.2014 р. судом прийнята до розгляду, у зв'язку з чим розглядаються вимоги про стягнення з ПП ОСОБА_1 2320,76 грн. основного боргу, 228,76 грн. пені, 43,76 грн. 3% річних та 96,07 грн. інфляційних втрат.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судові засідання за викликом не з'являвся. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

КОНЦЕРН «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» в особі директора філії КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» Шевченківського району (надалі - позивач, теплопостачальна організація) та приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі - відповідач, споживач) 01.01.2007 р. уклали договір № 345117 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір).

За умовами договору позивач взяв на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Згідно з п. 6.3 договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Цитрусова, буд. 9-а, тел. 67-84-12, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі 5 днів з дати отримання. (п. 6.7, п. 6.7.1 договору).

Відповідно до п. 6.7.2 договору у разі неотримання теплопостачальною організацією акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, споживач зобов'язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1 договору строк.

На виконання умов договору позивач у період з січня 2014 р. по квітень 2014 р. відпустив відповідачу теплову енергію до приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 - магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» на загальну суму 2946,70 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період. Об'єкт теплопостачання визначений додатком № 1а до договору.

Матеріали справи містять Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період з поміткою «споживач відмовився від підписання акту, акт вважається погодженим на підставі. 6.7.2 договору та докази повторного надсилання вказаних актів на адресу споживача. Таким чином, Акти приймання-передачі теплової енергії за період з січня 2014 р. по квітень 2014 р. є погодженим та у відповідності до п. 6.3 договору є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Споживач оплату наданих послуг в установлені договором строки в повному обсязі не здійснив, сплатив лише 625,94 грн., чим порушив умови договору. З урахуванням чого, сума боргу склала 2320,76 грн.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих йому послуг з теплопостачання на його адресу надіслані претензії № 3939/09-1 від 23.04.2014 року, № 6025/09-1 від 16.06.2014 р., № 8001/09-1 від 15.08.2014 р., № 8383/09-1 від 09.09.2014 р.

Претензії залишені без відповіді, борг без оплати.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за надані послуги у встановлений договором строк, в повному обсязі, не здійснив, з урахуванням чого, сума заборгованості склала 2320,76 грн.

На день розгляду спору, суду надані докази оплати наявного боргу, що підтверджується випискою ЗАП.РУ КБ «ПриватБанк» м. Запоріжжя за 03.12.2014 р. на суму 2630,38 грн. Залишок сплаченої суми в розмірі 309,52 грн., згідно пояснень представника позивача, зарахований в погашення поточної заборгованості, яка не увійшла в спірний період.

Таким чином, заборгованість відповідача за період з січня 2014 р. по квітень 2014 р. на момент розгляду справи відсутня.

Згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки погашення заборгованості за надані послуги з теплопостачання в сумі 2320,76 гривень відбулося після звернення позивача із позовом до суду, провадження у справі, в цій частині, підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позову, з віднесенням на відповідача судових витрат.

За порушення виконання грошового зобов'язання, позивач просив суд стягнути з відповідача 96,07 грн. втрат від інфляції за період часу з березня 2014 р. по квітень 2014 р. (включно) та за червень 2014 р., та 43,76 грн. 3 % річних за період часу з 21.02.2014 р. по 21.10.2014 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідача 96,07 грн. втрат від інфляції за період часу з березня 2014 р. по квітень 2014 р. (включно) та за червень 2014 р. та 43,76 грн. 3% річних за період часу з 21.02.2014 р. по 21.10.2014 р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач, враховуючи положення 7.2.8 договору, просив суд стягнути із відповідача 228,64 грн. пені за період часу з 21.02.2014 р. по 21.10.2014 р.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

В разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожний день прострочення по день фактичної оплати (п. 7.2.8. договору).

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на зазначені норми права, наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 228,64 грн. суд вважає вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому судом вимога про стягнення 228,64 грн. пені задовольняється.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на вищевикладене, позов задовольняється частково.

Судовий збір покладається на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 228,64 грн. (двісті двадцять вісім грн. 64 коп.) пені, 43,76 грн. (сорок три грн. 76 коп.) 3% річних, 96,07 грн. (дев'яносто шість грн. 07 коп.) інфляційних втрат, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. Провадження у справі, в частині стягнення 2320,76 грн. основного боргу, припинити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 15 грудня 2014 р.