Постанова № 41946892, 09.12.2014, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 р. 11:12 Справа №818/2848/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.,

представника позивача - Шамоніна Є.О.,

представника відповідача - Васильченко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Сумиінвест" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Сумиінвест" (далі - позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2014 № 0002702203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 376 510, 00 грн. та № 0002712203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 396 326, 25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведено позапланову виїзну, документальну перевірку, за результатами якої складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Сумиінвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 15.08.2014 № 3489/2203/14021477/1359 від 27.08.2014.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.09.2014 № 0002702203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 376510, 00 грн. та від 11.09.2014 № 0002712203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 396326, 25 грн.

Підставами для збільшення грошових зобов'язань стали висновки відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ ВСП «Строймашсервіс», а також про реалізацію позивачем квартир нижче собівартості.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ ВСП «Строймашсервіс», позивач зазначає, що між ПАТ «Сумиінвест» та ТОВ ВСП «Строймашсервіс» було укладено договір підряду № 2206-1 від 22.06.2011 на виконання будівництва багатоквартирного житлового будинку в м. Суми, вул. Харківська, 40/2. ТОВ ВСП «Строймашсервіс» виконало роботи, та побудувало даний будинок. Факт виконання робіт підтверджено постановою Сумського окружного адміністративного суду та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 818/8168/13-а.

Стосовно реалізації квартир за ціною нижчою собівартості, позивач зазначає, що в ході проведення перевірки податковий орган самостійно розрахував середню собівартість квадратного метру побудованої квартири, без врахування індивідуального підходу до будівництва квартир з боку ПАТ «Сумиінвест». При здачі квартир (для подальшого продажу) квартири були здані в різних ступенях готовності, а саме в деяких квартирах були зроблені роботи по улаштуванню підлоги, стін, а в інших (по узгодженню з замовником) ці роботи не проводились. Таким чином, на думку позивача, немає законних підстав застосовувати середню собівартість квадратного метру житла по будівлі.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що ПАТ «Сумиінвест» отримало прибуток від реалізації квартир в будинку за адресою м. Суми, вул. Харківська, 40/2, тобто діяльність не була збитковою і проведена по ціні, що перевищує собівартість.

Враховуючи викладене, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У письмовому запереченні, поданому до суду, відповідач зазначив, що позивачем в порушення пп.14.1.36. п.14.1 ст.14, п. 135.1 ст. 135., п.135.2. ст. 135, п. 135.4 ст. 135 Податкового Кодексу України занижено доходи від операційної діяльності в 2013 році на суму 1 268 207, 00 грн. та, відповідно, не включено до складу доходів в рядок 02 "Дохід від операційної діяльності" декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік на суму 1 268 207, 00 грн. за рахунок реалізації квартир нижче собівартості.

Крім того, перевіркою не підтверджується придбання послуг ПАТ "Сумиінвест" від постачальника ТОВ «ВСП Строймашсервіс» за липень 2012 року у сумі ПДВ в частині - 6333, 33 грн. та грудень 2012 року - 57087, 00 грн. у зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій.

Відповідач дійшов вказаного висновку на підставі актів перевірок контрагента позивача ТОВ «ВСП Строймашсервіс», якими встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій за ланцюгом постачання.

Таким чином, в результаті порушення ПАТ "Сумиінвест п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового Кодексу України ним завищено податковий кредит по придбанню товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ВСП Строймашсервіс» за липень 2012 року у сумі ПДВ в частині - 6333, 33 грн. та грудень 2012 року - 57087, 00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Сумиінвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 15.08.2014, за результатами якої складено акт від 27.08.2014 № 3489/2203/14021477 (а.с. 8-29, т. 1).

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.14.1.36. п.14.1ст.14, п. 135.1, п.135.2., п.135.4 ст.135, пп.14.1.11.п.14.1 ст. 14, пп.. 14.1.27, п.14.1 ст. 14, п. 138.1 п. 138.2, п.138.4, пп.138.10.6 п. 138.10, п. 138.8 ст. 138 п.139.1.9 п.139.1ст.139 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 301 208,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування станом на 01.07.2014 на суму 24 121,00 грн. та пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п.188.1 ст. 188, п.198.2, п.198.3, п.198.5 п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200, п.201.4, п.201.6, ст.201 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість всього на суму 317061, 00 грн. в тому числі: грудень 2012 року - 22890, 00 грн., січень 2013 року - 40530, 00 грн., грудень 2013 року - 253641,00 грн.

На підставі акту перевірки від 27.08.2014 № 3489/2203/14021477 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014 № 0002702203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 376 510, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 301 208, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 75 302, 00 грн. (а.с. 7, т. 1) та податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014 № 0002712203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 396 326, 25 грн., у тому числі за основним платежем - 317 061, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 79 265, 25 грн. (а.с. 6, т. 1).

Однією із підстав донарахування позивачу грошових зобов'язань став висновок відповідача про те, що ПАТ "Сумиінвест" занижено доходи від операційної діяльності в 2013 році на суму 1 268 207, 00 грн. та не включено до складу доходів в рядку 02 "Дохід від операційної діяльності" декларації з податку на прибуток підприємства в 2013 році суму 1 268 207, 00 грн. за рахунок реалізації 15 квартир в будинку № 40/2 блок "Б" по вул. Харківській в м. Суми за ціною, нижче собівартості.

Суд не погоджується із зазначеною позицією ДПІ у м. Сумах, з огляду на наступне.

Зі змісту договорів купівлі-продажу майнових прав встановлено, що в 15 договорах купівлі-продажу, укладених позивачем з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 (а.с. 177-178, 180-181, 183-184, 186-187, 189-190, 192-193, 195-196, 198-199, 201-202, 204-205, 207-208, 210-211, 213-214, 216-217, 219-220, т. 1) договірна вартість квартири не включає роботи по утепленню, штукатуренню, шпаклюванню, фарбуванню, облицюванню стін; утепленню, підготовці підлоги; заскленню балконів, лоджії; улаштуванню міжкімнатних дверей; розводці внутрішніх мереж води та каналізації; встановленню сантехнічної запірної арматури, газової плити.

Враховуючи те, що вартість вказаних робіт, у відповідності до згаданих положень Податкового кодексу України, включається до собівартості квартири, суд робить висновок, що собівартість 1 кв.м. квартир, проданих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 буде нижчою ніж собівартість 1 кв.м. інших квартир, проданих іншим фізичним особам. Як вбачається з пояснень позивача, собівартість 1 кв.м. по спірним 15 квартирам складає 1 260, 00 грн., що є нижче ніж ціна продажу цих квартир, зазначена в договорах купівлі-продажу.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно із пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу, є об'єктом оподаткування.

На виконання п. 135.1, 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті і включають в себе, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг; та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Собівартістю, згідно із пп. 14.1.228 п. 14.1. ст. 14 ПК України є витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

На виконання п. 138.8 ст. 138 Кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та враховуючи, що обставини щодо різної собівартості 1 кв.м. квартир через виконання додаткових робіт в квартирах при будівництві будинку, ДПІ у м. Сумах під час перевірки не досліджувались, доказів, які б спростовували розрахунки собівартості 1 кв.м., надані позивачем, відповідач під час розгляду справи суду не надав, суд дійшов висновку, що порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме заниження доходу від операційної діяльності відсутнє.

Крім того, підставою для збільшення грошових зобов'язань ПАТ "Сумиінвест" став висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ВСП Строймашсервіс".

Не погоджуючись із даним висновком відповідача, суд зазначає наступне.

22.06.2011 між позивачем та ТОВ "ВСП Строймашсервіс" було укладено договір підряду № 2206-1 (а.с. 86-88, т. 1) на будівництво багатоквартирного житлового будинку в м. Суми, вул. Харківська, 40/2.

ТОВ "ВСП Строймашсервіс" виконало умови договору, здійснило роботи по будівництву будинку, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації (а.с. 45-47, т. 1), виписало на адресу позивача податкові накладні від 19.07.2012 № 3, від 30.07.2012 № 4, від 25.12.2012 № 3, від 20.12.2012 № 2, від 05.12.2012 № 1, від 29.12.2012 № 5, від 29.12.2012 № 4 (а.с. 129-135, т. 1).

Позивач вказані роботи прийняв і оплатив, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 51-52, 54-58, 59-60, 61-62, 64-67, 68-69, 70-71, 73-74, 75-76, 77-79, 81-85, т. 1), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 53, 63, 72, 80, т. 1), платіжними дорученнями (а.с. 136-157, т. 1) та квитанціями (а.с. 163-175, т. 1).

В подальшому, квартири у будинку, збудованому ТОВ "ВСП Строймашсервіс", були реалізовані позивачем фізичним особам, що підтверджується договорами купівлі-продажу майнових прав та актами прийому-передачі квартир (а.с. 176-249, т. 1, а.с. 1-126, т. 2).

Також, суд приймає до уваги той факт, що згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік (а.с. 93-95, т. 1) ПАТ "Сумиінвест" реалізувало збудовану житлову площу з прибутком, що свідчить про досягнення мети господарської діяльності.

Суд зазначає, що укладений між позивачем та ТОВ "ВСП Строймашсервіс" договір містить положення щодо найменування, обсягів, якості послуг, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей або послуг від контрагента.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи первинним бухгалтерським документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарських операцій, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Судом встановлено, що ТОВ "ВСП Строймашсервіс" на момент складення та видачі податкових накладних включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 127, т. 2).

Крім того, мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій є висновки актів перевірок контрагента позивача про відсутність реального здійснення ним господарських операцій за ланцюгами постачання.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на включення до складу валових витрат та на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагента податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документального оформлення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 11.09.2014 № 0002702203 та № 0002712203 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Сумиінвест" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 11.09.2014 № 0002702203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 376 510, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 301 208, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 75 302, 00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 11.09.2014 № 0002712203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 396 326, 25 грн., у тому числі за основним платежем - 317 061, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 79 265, 25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Сумиінвест" (40000, Сумська область, м. Суми, вул. Петропавлівська, 87/3, ідентифікаційний код 14021477) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст постанови складений та підписаний 15.12.2014.