Ухвала суду № 41946489, 10.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р.Справа № 524/3428/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23.09.2014р. по справі № 524/3428/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука

про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

16.04.2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила:

- визнати неправомірною бездіяльність Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області в частині неповідомлення її про наявне в неї за колективним договором на 2010-2013 роки право на отримання матеріальної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати для вирішення соціально-побутових проблем та в частині невиплати самостійно відповідачем їй в 2011 році вказаної матеріальної допомоги.

- зобов'язати Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м.Кременчука нарахувати та виплатити їй за 2011 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області постановою від 23.09.2014 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку апелянта, суд першої інстанції не звернув уваги, що положення п.5.3 розділу V колективного договору не містять будь-якої вказівки, що виплата матеріальної допомоги здійснюється лише у випадку подання працівником заяви з проханням про це.

У відповідності до положень ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, що ОСОБА_1 з 10.10.2000 року працювала на посаді спеціаліста І категорії організаційного відділу по роботі з населенням Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області. 13.04.2011 року була звільнена з посади у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування та виходом на пенсію згідно ст. 18 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування». Вказане підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1.

Згідно розпорядження голови Автозаводської районної ради м. Кременчука № 120-0 від 24.10.2011 року «Про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука» спеціалістам І категорії надано матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі мінімальної заробітної плати станом на 01.10.2011 року.

З листа Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області № 01-29/1809 від 19.09.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 з заявою про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2011 рік до відповідача не зверталася.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не подала до суду належних і допустимих доказів на підтвердження свого позову.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України « Про державну службу » заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Положення ч.5 ст.37 Закону України "Про державну службу" передбачають, що визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Статею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Судом першої інстанції встановлено, що пунктом 5.3 Колективного договору на 2010-2013 роки, прийнятого на загальних зборах профспілкового комітету Автозаводського райвиконкому 20.04.2010 року, визначено, що при наявності коштів адміністрація зобов'язується надавати матеріальну допомогу працюючим у розмірі середньомісячної заробітної плати на вирішення соціально-побутових проблем.

В пп. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року №268,зазначено, що надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Згідно з роз'ясненням Міністерства праці та соціальної політики України від 16 жовтня 2009 року №620/13/84-09, рішення про надання такої матеріальної допомоги приймається керівником відповідного органу, виходячи з обставин, викладених у заяві працівника.

Аналізуючи вищезазначені положення, колегія суддів вважає, що надання працівникам матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань можливе лише на підставі заяви працівника.

Однак з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не подавала відповідну заяву про нарахування та виплату такого виду матеріальної допомоги.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що дії Виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука є правомірними, оскільки відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що їй не були відомі умови колективного договору, яким передбачена матеріальна допомога, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки ознайомлення працівника з умовами колективного договору є його правом, а не обов'язком роботодавця, а тому відсутність бажання реалізації своїх трудових прав працівником не є провиною роботодавця.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23.09.2014р. по справі № 524/3428/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В.