Постанова № 41945993, 25.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2014 рокусправа № 811/2112/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Фермерського господарства «ВК і К» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року у справі №811/2112/13-а за адміністративним позовом Фермерського господарства «ВК і К» до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «ВК і К» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі відповідач, ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000042200 від 04.03.2013 та № 0000052200 від 04.03.2013р..

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року у справі №811/2112/13-а в задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року у даній справі скасувати та прийняти нову про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, з прийняттям нового, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, фахівцями податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Велес Корм» за період з 01.01.2012р. по 01.09.2012р.. Результати перевірки оформлені актом від 07.02.2013р. №46/2200/34141366 (т.1 а.с.13-30).

В ході перевірки встановлено порушення:

- ст. 138, 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 22978 грн., у тому числі за 2 квартал 2012р. в сумі 22978 грн.;

- ст. 209 Податкового кодексу України в результаті чого підприємство безпідставно скористалося пільгою в сумі завищення суми податкового кредиту на суму ПДВ 21 883 грн. за травень 2012р..

04.03.2013 р. на підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000042200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 22978 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 11489 грн.;

- №0000052200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 21883 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 32824,50 грн. (т. 1 а.с. 11, 12).

Визначаючи позивачу грошові зобов'язання, посадові особи відповідача виходили з того, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції між позивачем та ПП «Велес Корм» щодо придбання позивачем кукурудзи, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності.

Позивач, вважаючи прийняті податковим органом рішення протиправними, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, погодився з висновками податкового органу щодо недоведеності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Велес Корм», а отже, і неправомірності формування позивачем по вказаним операціям податкового кредиту та витрат.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (покупець) та ПП «Велес Корм» (продавець) був укладений договір постачання №030512 від 03.05.2012р. (т. 1 а.с.52-55), за умовами якого позивач придбавав кукурудзу.

Протягом травня проводилася поставка кукурудзи, що підтверджується видатковими накладними (копії приєднані до матеріалів справи). Оплата товару проводилася згідно рахунків-фактур, оформлена платіжними дорученнями.

Поставка продукції здійснювалася перевізником ТОВ «Санторі-С» за замовленням ТОВ «Адамант-Постач», що підтверджується договором перевезення вантажу (т.1 а.с. 217), актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт - надання транспортно-експедиційних послуг.

Позивач за придбану продукцію сплатив кошти у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками руху коштів. В цей же період продавцем виписано податкові накладні (копії містяться в матеріалах справи).

Слід зазначити, що використовуючи дані документальних перевірок контрагента позивача по ланцюгу постачання, відповідач в акті перевірки, обмежився лише посиланням на норми матеріального права щодо визнання правочинів нікчемними. Проте, оцінка наданим позивачем первинним документам та обставинам здійснення зокрема самої господарської операції надана не була. Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки не міститься заперечень стосовно оформлення первинної бухгалтерської документації позивача, на підставі якої формувалися витрати та податковий кредит у перевіряємий період.

На підтвердження факту зберігання товару - кукурудзи у Кіровоградській області, Кіровоградському районі, с. Грузьке, контрагент позивача - ПП «Велес Корм» надав до суду договір оренди виробничої площі від 20.04.2012р., укладеного з ТОВ «Саторі-С», за умовами якого ПП «Велес Корм» прийняло в оренду виробничі приміщення зерно току для зберігання кукурудзи (т.1а.с.240,241).

З метою підтвердження вказаної інформації, суд ухвалою від 06.09.2013р. витребував у ТОВ «Саторі-С» відповідні фінансово-господарські документи на підтвердження взаємовідносин з ПП «Велес-Корм». ТОВ «Саторі-С» повідомило суд, що за адресою зазначеною в ухвалі зерноток товариства не знаходиться і ТОВ «Сатрі-С» не надавало у 2012р. приміщення зернотоку в оренду ПП «Велес Корм» (т.1а.с.248).

З огляду на зазначену інформацію, суд дійшов висновку, що позивачем та його контрагентом повідомлено недостовірні дані щодо місця відвантаження товару - кукурудзи, а тому докази надані позивачем на підтвердження транспортування товару суд не прийняв як належні докази наявності господарських операцій між позивачем та ПП «Велес Корм».

Проте, надаючи оцінку отриманій інформації від ТОВ «Санторі-С» , суд не врахував її у повному обсязі. Зокрема, в листі ТОВ «Санторі-С» підтвердило, що у травні 2012р. Товариством здійснювалося перевезення кукурудзи ПП «Велес Корм» з с. Грузьке в с. Велика Андрусівка - Фермерському госпдарству «ВКі К» . Розрахунки за надані послуги здійснені ТОВ «Адамант-Постач».

Таким чином зазначеним листом, серед іншого, також підтверджено реальність господарської операції з постачання кукурудзи від ПП «Велес Корм» до ФГ «ВК і К».

В своїй сукупності, надані позивачем докази, спростовують висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо нереальності здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів звертає увагу, що господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем були наданні первинні документи, що підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій. За вказаним вище договором було придбано товар кукурудзу, та використано її останнім відповідно до основної діяльності підприємства, на підтвердження чого також надані відповідні документи, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Відповідачем же, в свою чергу, не було спростовано достовірності відомостей, що містять первинні та розрахункові документи, надані платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів. Податковим органом не доведено належними та допустимими доказами того факту, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, та що договір укладено без мети настання реальних наслідків. Судових рішень щодо визнання угоди недійсною суду надано також не було.

Відповідно до приписів п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати та податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Велес Корм», та у зв'язку з оплатою цьому підприємству вартості наданих ним послуг, що відповідає наведеним вимогам законодавства.

Колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача з ПП «Велес Корм». Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином оформлені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують реальність операцій, останній мав право на формування податкового кредиту та формування витрат на підставі цих документів, оскільки ним доведено використання отриманої від контрагента продукції у власній господарській діяльності.

Так, одним із основних видів господарської діяльності позивача є розведення свиней, виробництво готових кормів. Для здійснення своєї діяльності господарство має у власності майновий комплекс по вирощуванню свиней у с. В.Андрусівка Світловодського району Кіровоградської області - куди і доставлялася придбана кукурудза для переробки та виготовлення кормів (підтверджено відповідними документами, що приєднані до матеріалів справи).

Виходячи із змісту поданих позивачем первинних документів на підтвердження факту виконання договору поставки, вбачається, що вони мають всі законодавчо передбачені реквізити, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують реальність здійснення відповідної господарської операції.

На момент укладення та реалізації вказаних вище договорів контрагент позивача мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентомдотримані.

Слід зазначити, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доведено обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач правомірно включив суми податку на додану вартість до податкового кредиту по відображеним у актах перевірки періодах, так і правомірно формував витрати операційної діяльності з податку на прибуток.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає безпідставним нарахування позивачу грошових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями: №0000042200 від 04.03.2013 та № 0000052200 від 04.03.2013р..

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «ВК і К» - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року у справі № 811/2112/13-а - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Фермерського господарства «ВК і К» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0000042200 та № 0000052200 від 04 березня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «ВК і К» (ЄДРПОУ 34141366) судові витрати в сумі 2 739,87грн. (дві тисячі сімсот тридцять дев'ять гривень 87 коп.).

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 15.12.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак