ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
23 вересня 2014 рокусправа № 808/4524/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2013 р. у справі № 808/4524/13-а
за позовом Приватного підприємства "С П-Групп"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У квітні 2013 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000182210 від 07 лютого 2013 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10813 грн. та №0000192210 від 07 лютого 2013 р., згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9403 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2013 р. позов задоволено. Постанова мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення договору між ТОВ "Юкка-Трейд". Відповідачем не надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову у задоволенні позову.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.
В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ДПС №50 від 16.01.2013 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача ПП "С П-Групп" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ "Юкка-Трейд" за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.
В ході перевірки відповідачем, зокрема, встановлено, що за результатами відпрацювання операцій з придбання товарів за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 не доведено реальність поставки товарів (робіт, послуг) від підприємства ТОВ "Юкка-Трейд", а саме не встановлено фактичного придбання ПП «С П-ГРУПП» продукції (робіт, послуг) у ТОВ "Юкка-Трейд". Відповідно до матеріалів карної справи підприємство ТОВ «ЮККА-ТРЕЙД» зареєстроване на ім'я ОСОБА_1 без цілі здійснення підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, яка заключається у підробленні фінансових документів, їх використанні, а також сприянню іншим СГД в умисному ухиленні від сплати податків, за ознаками злочину передбаченому ч.1 ст.205 УК України. До перевірки не надано документів, що підтверджують транспортування товарів на адресу ПП «С П-ГРУПП». У ТОВ "Юкка-Трейд" відсутні будь-яки ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме: складські приміщення, трудові ресурси, транспортні засоби та інше. В ході перевірки не доведено реальність поставки товарів (робіт, послуг) від підприємства "Юкка-Трейд", що є порушенням п.138.1 ст.138, п.п139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в частині віднесення до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств звітного податкового періоду сум витрат за безтоварними операціями по ланцюгу постачання. Оскільки договори по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) складені без мети настання реальних наслідків, сума коштів, отримана від покупців відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України є безповоротною фінансовою допомогою, як дохід із інших джерел (а.с.14-34).
За результатами означеної перевірки було складено акт №10/22-10/33471086 від 28.01.2013 р., відповідно до якого відповідачем встановлено наступні порушення:
- ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996; пп.1.1 п.1, пп.1,2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованим у Мін'юсті України 05.06.1995 р. за №168/704; вимог п.138.1 ст.138, п.п 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну сум 10813 грн. за 2, 2-3, 2-4 квартали 2011 року;
- ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996; пп.1.1 п.1, пп.1,2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованим у Мін'юсті України 05.06.1995 р. за №168/704; п.п 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.10 ст.201, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. всього в сумі 9403 грн. за період травень 2011 р. у розмірі 5084 грн., червень 2011 р. у розмірі 4319 грн.
На підставі акту перевірки від 28.01.2013 р. відповідачем 07 лютого 2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000182210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10813 грн. та №0000192210, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 9403 грн. (а.с.9-10).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень відповідача №0000182210, №0000192210 від 07 лютого 2013 року, з наступних підстав.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).
При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "С П-Групп" та ТОВ «Юкка-Трейд» укладено договір підряду 08/06-2011 від 08.06.2011 р., відповідно до якого ТОВ «Юкка-Трейд» в червні 2011 року виконано роботи по монтажу банерів на рекламні конструкції на суму з ПДВ 25911 грн. 60 коп., згідно акту здачі-прийняття робіт №Ю-090601 від 09.06.2011 р. і податкової накладної №90601 від 09.06.2011 р. на суму 25911,60 грн., у тому числі ПДВ 4318,60 грн.; у травні 2011 року ТОВ «Юкка-Трейд» виконано роботи по заміні банерів на БЛБ та по фарбуванню БЛБ на суму 8354 грн. 40 коп. у тому числі ПДВ 1392,40 грн. згідно акту здачі-прийняття робіт №Ю-310503 від 31.05.2011 р. і податкової накладної №310504 від 31.05.2011 р., також у травні 2011 року ТОВ «Юкка-Трейд» було поставлені матеріальні цінності, а саме: електронний баласт 2*58W на суму з ПДВ 11880 грн. 00 коп. згідно накладної №Ю-300509 від 30.05.2011 і податкової накладної №300508 від 30.05.2011 та щит з листів оцинкованих на суму з ПДВ 10269 грн. 60 коп. згідно накладної №Ю-300508 від 30.05.2011 і податкової накладної №300517 від 30.05.2011 р. Отриманий товар оприбуткований ПП «СП-ГРУПП» та використаний за його призначенням у власній господарській діяльності підприємства. За отриману матеріали та виконані роботи ПП «СП-ГРУПП» розрахувалося з ТОВ «ЮККА - ТРЕЙД» у безготівковій формі в повному обсязі.
ПП «С П-ГРУПП» має у користуванні наступні транспортні засоби: вантажний бортовий автомобіль марки ГАЗ 330210 та легковий автомобіль марки Fiat Ducat, які використовуються у господарській діяльності згідно Договору оренди транспортних засобів від 28.04.2009 р. Доставка обладнання від ТОВ «Юкка-Трейд» на склад позивача здійснювалася власним транспортом позивача, що підтверджується договором найму (оренди) транспортних засобів від 28.04.2009. Розрахунки з ТОВ «Юкка-Трейд» здійснювалися після приймання виконаних робіт й товару та оформлення відповідних документів.
Відповідно до акту Ю-310503 від 31.05.2011 на суму 8354,40 грн. в т.ч. ПДВ 1392,40 грн. ТОВ «Юкка-Трейд» були виконані роботи по заміні банера на БЛБ 3х6 у кількості 3 штук та фарбування БЛБ у кількості 7 штук. У виконання зазначених робіт були направлені представники замовника робіт (працівники ПП «С П-ГРУПП»), що оформлено нарядом №6 від 12.05.2011 р. з метою контролю робіт з фарбування БЛБ; подорожнім листом від 12.05.2011 р. щодо використання автомобілю для виконання вказаних цілей; нарядом №8 від 16.05.2011 р. з метою контролю робіт по заміні банеру БЛБ 1 шт.; подорожнім листом від 16.05.2011 р. щодо використання автомобілю для виконання вказаних цілей; нарядом №13 від 25.05.2011 р. з метою контролю робіт по заміні банеру БЛБ 2 шт., подорожнім листом від 25.05.2011 р. щодо використання автомобілю для виконання вказаних цілей. В свою чергу після виконання робіт, між ПП «С П-ГРУПП» та його замовником - ТОВ «НЗ» були оформлені акт виконаних робіт СП-027 від 31.05.2011 р., на суму 18840,74 грн., в який включені роботи, виконані у т.ч. субпідрядником ТОВ «Юкка-Трейд» протягом місяця та податкова накладна № 4 від 31.05.2011 р. на суму 18840,74 грн.
Таким чином, витрати, віднесені позивачем до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств за господарськими операціями з ТОВ «Юкка-Трейд», підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За період 2011 р. позивач задекларував податковий кредит з податку на додану вартість, в тому числі по операціях з ТОВ «Юкка-Трейд» за квітень-грудень 2012 ПДВ у сумі 9403 грн.
З акту перевірки вбачається, що ТОВ «Юкка-Трейд» перебувало на час здійснення господарських операцій на податковому обліку. Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.
Згідно висновків акту перевірки договори по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків.
Відповідно до ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.
Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діє з 01.01.2011 року), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".
Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").
Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10813 грн.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2013 р. у справі № 808/4524/13-а залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Судове рішення № 41945872, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд було прийнято 23.09.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 872/15784/13. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: