Ухвала суду № 41945846, 23.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2014 рокусправа № 808/1396/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі № 808/1396/13-а за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі - позивач, ПАТ "ЗАлК") звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (правонаступником є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів) (далі - відповідач) №0000540026 та №0000530026 від 10.10.2012р..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, про завищення заявленої суми до бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет за червень 2012 року через реалізацію частини продукції власного виробництва за ціною, нижче її собівартості.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року позов було задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні надав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, прохав залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2012р. та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за червень 2012р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у травні 2012р. Результати перевірки оформлено актом перевірки від 25.09.2012 № 375/26-2/00194122. (а.с. 38-70 т.1)

Перевіркою встановлено, що:

- на порушення п. 198.3 ст.198, п. 200.1, 200.2, п. 200.3, 200.4а ст.200 Податкового кодексу України завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 р. на загальну суму 1080261 грн.;

- на порушення п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет за червень 2012 на загальну суму 1841739 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000540026 від 10.10.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2762608,50 грн. (в тому числі за основним платежем: 1841739 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 920869,50 грн.) (а.с.80 том 1);

- № 0000530026 від 10.10.2012р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за червень 2012 року у розмірі 1080261 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 540130,50 грн .(а.с.82 том 1).

За результатами здійсненого позивачем адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарги позивача - без задоволення.

Позивач, вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. У ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При розгляді справи, належне документальне підтвердження податкового кредиту позивача відповідачем не заперечується.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, пп. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України податковий орган пов'язує з реалізацією позивачем продукції за ціною, нижчою її собівартості.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведеного слідує, що Податковий кодекс пов'язує визначення податкового кредиту з договірною (контрактною) вартістю товарів/послуг, яка повинна відповідати рівню звичайних цін, які визначаються відповідно до статті 39 цього Кодексу, а не собівартості продукції. Проте, податковий орган не заперечує проти дотримання позивачем рівня звичайних цін.

Вказаними положеннями п. 198. 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право на формування податкового кредиту платника податків за наявності двох обставин: таке придбання товарів має здійснюватись з метою: по-перше, подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях, по-друге, у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поняття "дохід" та "прибуток" не є тотожними, оскільки для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку.

Позивачем на підставі відповідних угод з контрагентами була придбана сировина для виробництва власної продукції з метою подальшої реалізації такої продукції за звичайними цінами та з метою отримання від такої реалізації доходу в грошовій формі. Приписи Податкового кодексу України вказують лише на те, що придбання товарів повинно здійснюватися з метою використання у господарській діяльності, яка у свою чергу повинна бути спрямована на отримання доходу. Тобто, наявність доходу, у вигляді прибутку, не є абсолютним показником, а залежить від багатьох чинників, серед яких зокрема і об'єктивні фактори формування ринкових цін на певний вид продукції. Як зазначає позивач, формування ціни на вироблену продукцію відбувається з врахуванням цін на аналогічну продукцію, що склалася на міжнародному ринку, враховуються показники Лондонської біржі металів. Крім того, виробнича собівартість продукції є нижчою, ніж ціна її реалізації.

Отже, здійснення продажу катанки алюмінієвої позивачем за ціною, нижчою її собівартості обумовлено економічними чинниками, що склалися на ринку. Враховуючи наведене, операції з продажу позивачем продукції за ціною, нижче собівартості не можна вважати здійсненою поза межами господарської діяльності позивача та не в оподатковуваних операціях.

Відповідачем не встановлено, що позивачем здійснювалась реалізація товарів за цінами нижчими звичайних, які склалися на ринку на час продажу позивачем виготовленої продукції. Вказуючи на продаж виготовленої продукції за цінами нижче її собівартості та визначаючи суми ПДВ, сплачені у вартості придбаних матеріалів та сировини, що використовувалися у виготовлені кінцевої продукції, посадові особи відповідача вдалися до визначення матеріальної складової виготовленої продукції у спосіб, який не передбачено Податковим кодексом України.

В межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі № 808/1396/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 04.12.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак