Ухвала суду № 41944501, 10.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р. Справа № 876/5581/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ужгородхліб" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року по справі № 807/1217/14 за позовом Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Ужгородхліб" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

04.04.2014 року Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області звернулася в суд з позовом, яким просила стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Ужгородхліб" податковий борг в сумі 73 963,97 грн. за рахунок коштів, що належить йому на праві власності.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Ужгородхліб" податковий борг в сумі 73 963,97 грн. за рахунок коштів, що належить йому на праві власності, зокрема на таких рахунках: АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, р/р 26004214519100, АТ "КомІнвестБанк", МФО 312248, р/р 25440017000258, р/р 26008017140258, ПАТ "Оксі Банк", МФО 325990, р/р 2600801003414, р/р 2604201003414.

Товариство з додатковою відповідальністю "Ужгородхліб" постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази про отримання податкової вимоги, зокрема відсутнє повідомлення про вручення поштового відправлення і відсутня розписка уповноваженої особи платника про отримання вимоги. Крім того, відповідно до Рішення Ужгородської міської ради VІ скликання за №991 від 02.08.2013 року товариству було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 1,4 га по вул. Бічній 5, м. Ужгород (а.с.39), а також, згідно Рішення Ужгородської міської ради VІ скликання за №1176 від 19.12.2013 року було припинено дію Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,84 га по вул. Боздошській, 2, м. Ужгород. Враховуючи викладене, вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з товариства плати за землю.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 27.06.1997 року Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради Закарпатської області було зареєстровано відповідача, як юридичну особу, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.7) та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.8-10).

Відповідно до Довідки №71433 від 17.06.2011 відповідач був взятий позивачем на облік як платник податків (а.с.7).

За відповідачем рахується непогашена заборгованість в розмірі 73963,97 грн.

У відповідності до статті 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до п. 270.1 ст. 270 ПК України 271 базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У відповідності до ч. 1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У відповідності до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

У відповідності до п. 286.3 ст. 286 ПК України платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Таким чином, відповідач самостійно задекларував податкове зобов'язання по земельному податку шляхом подання до позивача податкової декларації з плати за землю, а саме: податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік від 20.02.2013 року, відповідно до якої задекларував до сплати 70908,55 грн., з помісячним розрахунком у розмірі 5909,05 грн. (а.с. 14-16). Відтак, у відповідності до п. 54.1 ст. 54 ПК України самостійно задекларована відповідачем сума грошового зобов'язання з плати за землю у розмірі 70908,55 грн. вважається узгодженою.

Доводи відповідача про те, що відповідно до Рішення Ужгородської міської ради VІ скликання за №991 від 02.08.2013 року товариству було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 1,4 га по вул. Бічній 5, м. Ужгород (а.с.39), а також, згідно Рішення Ужгородської міської ради VІ скликання за №1176 від 19.12.2013 року було припинено дію Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,84 га по вул. Боздошській, 2, м. Ужгород (а.с.40) є безпідставними з огляду на наступне.

У відповідності до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Також, відповідно до абз. 2 п. 286.4 ст. 286 ПК України у разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Однак, відповідачем в супереч вимогам абз. 2 п. 286.4 ст. 286 ПК України після зміни протягом року об'єкта та (або) бази оподаткування не було подано до позивача податкової декларації протягом 20 календарних днів місяця, що настав за місяцем, у якому відбулися такі зміни, а саме: після винесення Рішень Ужгородської міської ради VІ скликання за №991 від 02.08.2013 року та за №1176 від 19.12.2013 року. Відповідачем не було надано суду жодних доказів подання до позивача такої декларації після зміни протягом року об'єкта та (або) бази оподаткування або надіслання останньому уточнюючого розрахунку до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік від 20.02.2013 року.

Відповідно до п. 56.11 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п. 57.1. ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пп. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Однак, відповідачем не було добровільно погашено самостійно визначене ним в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік від 20.02.2013 року зобов'язання з плати за землю в сумі 70908,55 грн., що підтверджується обліковою карткою платника (а.с.18).

У відповідності до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Відтак, у відповідності до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України відповідачеві було нараховано пеню у розмірі 3055,42 грн..

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Відповідачеві надсилалася податкова вимога №822 від 06.12.2011 року (а.с.17).

Таким чином, за відповідачем рахується непогашена заборгованість на загальну суму 73963,97 грн., в тому числі 70908,55 - основного платежу та 3055,42 грн. - пені, що підтверджується наданим Розрахунком заборгованості (а.с.5).

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ужгородхліб" - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року по справі № 807/1217/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич