Постанова № 41944268, 18.11.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року , о 16:40 годині,Справа № 808/3463/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:головуючого - судді Матяш О.В., за участю секретаря Передерій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ГЮСС» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування наказу й податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що ДПІ було направлено запит з вимогою надати протягом 10 днів пояснення та їх документальне підтвердження (засвідченні копії) щодо здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ ВКФ «ГЮСС» за період з 01.10.2010 по 30.09.2013. Вони вибірково надали копії запитуваних документів (що найбільше інтересували інспектора) та повідомили, що ТОВ ВКФ «ГЮСС» є малим підприємством, і за попередніми підрахунками кількість аркушів буде складати понад 5000 штук, що потребує значних матеріальних і людських витрат.

Запит було складено з порушенням: не було визначено конкретний перелік документів (в т.ч. п.15 запиту «та інш...»), які підтверджують потрібну ДПІ інформацію. У зв'язку із чим, згідно з нормами податкового законодавства, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Рішенням Київського апеляційного адміністративного суду у справі №2а/2570/4808/ 2011 зазначено, що виключною передумовою для прийняття органом державної податкової служби рішення (наказу) про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків і здійснення перевірки є факт ненадання цим платником пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби. Тому у відповідача були відсутні правові підстави для проведення виїзної позапланової документальної перевірки позивача.

ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя було винесено наказ «Про проведення документальної позапланової перевірки» №5 від 09.01.2014 (але при його винесенні не було зазначено підстав для проведення перевірки) й проведено позапланову перевірку ТОВ ВКФ «ГЮСС», за результатами якої складено акт № 9/22-01/13626089 від 21.01.2014.

Під час оформлення результатів перевірки не було виконано норм Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010, а висновки, викладені в акті, є безпідставними, не підтверджуються матеріалами перевірки й ґрунтуються на домислах та припущеннях. Так, висновок про нереальність господарських операцій не підтверджується матеріалами перевірки.

На підставі вказаного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0000402201 та №0000412201 від 05.02.2014, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежами податок на прибуток підприємства та податок на додану вартість на 92863 гривень й 70160 гривень - відповідно.

За результатами адміністративного оскарження ГУ Міндоходів у Запорізькій області скасувало податкове повідомлення-рішення № 0000402201 від 05.02.2014 в частині зайво визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 19272 гривень, внаслідок чого було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000802201 від 23.04.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 73591 гривню. Але вказане рішення було видано після закінчення встановлених податковим законодавством термінів.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати наказ ДПІ № 5 від 09.01.2014 та податкові повідомлення-рішення №0000412201 від 05.02.2014, №0000802201 від 23.04.2014.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримує і просить його задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Відповідач позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у запереченнях, зазначивши, що в акті перевірки вказано, що, відповідно до отриманих ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя актів позапланових перевірок, у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників не підтверджено реальність здійснення ТОВ ВКФ «ГЮСС» фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) за перевірений період по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія ІС 2007», ТОВ «ТД Екотоп», ТОВ «ТК Адженікс», ТОВ «Старт Альянс».

В акті перевірки зазначено, що постановами СУ ГУМВС України в Запорізькій області від 25.10.2013 призначені документальні позапланові виїзні перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 2011 по 2013 роки по ТОВ «ТД «Екотоп» , ТОВ «Торгова компанія «Адженікс» та ТОВ «Компанія ІС-2007» у зв'язку із здійсненням досудового розслідування кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12013080000000202 від 03.10.2013, за підозрою гр. ОСОБА_1 і гр. ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189 Кримінального кодексу України.

В ході досудового слідства було встановлено, що ТОВ ВКФ «ГЮСС» на вимогу ОСОБА_1 щомісяця перераховувало грошові кошти на рахунки наступних підприємств: ТОВ «ТД «Екотоп», ТОВ «Торгова компанія «Адженікс» та ТОВ «Компанія ІС 2007». При цьому ТОВ ВКФ «ГЮСС» будь-яких фінансово-господарчих взаємовідносин з вищевказаними підприємствами не мало, ніяких товарів та послуг на адресу ТОВ ВКФ «ГЮСС» вказані підприємства не надавали.

Позивачем необґрунтовано віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту вказані послуги (ведення бухгалтерського обліку), а надані документи не підтверджують зв'язок даних послуг з господарською діяльністю підприємства, оскільки по наданим актам виконаних робіт (послуг) неможливо встановити місце виконання послуг, де саме, яким чином, на підставі яких подій були виконані послуги з оренди обладнання, що зумовили їх виконання саме за ціною, вказаною в актах виконаних робіт.

Наслідки у податковому обліку породжують не укладені платниками правочини, а реально виконані ними господарські операції (що викликають зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств), тоді як дійсність правочину та дотримання його сторонами норм цивільного чи господарського права не є беззаперечним свідченням дійсного виконання, вчинення господарської операції.

При реалізації права на податковий кредит платник повинен довести факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою виконання операцій, які є об'єктом оподаткування операцій ПДВ, а також надати належним чином оформлені первинні облікові документи на купівлю товарів (робіт, послуг) та податкові накладні. Зазначені документи мають відповідати встановленим законодавством вимогам, містити несуперечливу та достовірну інформацію, підтверджувати реальність виконання платником відповідних господарських операцій.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника податків - покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке: судом встановлено, що ДПІ було направлено на адресу позивача запит про надання пояснення та їх документальне підтвердження № 12702/101/08-30-22-05 від 04.12.2013, в якому було вказано, що за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства (а.с. 15-16). В запиті ДПІ зазначалось про необхідність протягом 10 робочих днів надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо здійснення фінансово-господарської діяльності для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку, із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах, тощо), результатів фінансово-господарської діяльності за період з 01.10.2010 по 30.09.2013, а саме: податкові накладні, виписані ТОВ ВКФ «ГЮСС» на адресу покупців; видаткові накладні на реалізацію продукції/товарів; акти виконаних робіт (у разі здійснення операцій з надання послуг та/або виконання робіт); податкові накладні (вантажні, митні декларації) на придбання відвантаженої продукції (у разі здійснення операцій з продажу товарів); податкові накладні (вантажні, митні декларації) на придбання сировини (у разі здійснення виробничої діяльності); податкові накладні (вантажні, митні декларації) на придбання витратних матеріалів (у разі здійснення діяльності з надання послуг та/або виконання робіт з використанням власних матеріалів); прибуткові накладні на придбання відвантаженої продукції/товарів (сировини, витратних матеріалів); отримані акти виконаних робіт (у разі здійснення операцій з отримання послуг та/або виконання робіт із залученням субпідрядних організацій); реєстр видаткових та отриманих податкових накладних за вищевказаний період; угоди (контракти, договори), які укладені з постачальниками та покупцями продукції (сировини, витратних матеріалів, робіт, послуг); товарно-транспортні накладні на придбання та/або реалізацію продукції; довіреності на отримання відвантаженої продукції/товарів; документи (банківські виписки/акти взаємозаліку/векселів), які підтверджують оплату відвантаженої/придбаної продукції/товарів (сировини, витратних матеріалів, робіт, послуг); банківські виписки по відкритим рахункам на останній день перевіряємого періоду; картки рахунків 10,15,112, 201, 203, 207, 209, 22, 281, 361, 362, 631, 685, 372, 84, 701, 702, 703 та інші; документи, що підтверджують право власності (якщо такі приміщення/потужності перебувають у власності) на використовувані офісні, складські, виробничі приміщення; договори оренди (у разі використання орендованих) офісних, складських, виробничих приміщень; ліцензії, дозволи, патенти (у разі здійснення діяльності, що потребує ліцензування та патентування); сертифікати (у разі здійснення операцій з продажу продукції/товарів, що потребують підтвердження якості та/або походження таких товарів/продукції). У разі ненадання пояснень та завірених копій підтверджуючих документів у встановлений законодавством термін буде призначена виїзна позапланова перевірка.

Позивач вибірково надав ДПІ копії документів, а саме: податкові накладні, акти виконаних робіт, договори, ліцензії, свідоцтво на право власності, банківську виписку, картки рахунків, журнали-ордери за період з 01.20.2010 по 30.09.2013 - лист №223 від 26.12.2013. Також позивач зазначив, що за попередніми підрахунками кількість документів, вказаних в запиті, складає понад 50000 штук, а оскільки ТОВ ВКФ «ГЮСС» відноситься до підприємств малого бізнесу, воно не має людських та матеріальних ресурсів для виконання вищенаведеного запиту в повному обсязі (а.с.17).

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: «за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту».

Начальником ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя було прийнято рішення про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ ВКФ «ГЮСС» з питань своєчасності та повноти сплати ПДВ та податку на прибуток підприємства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Компанія ІС 2007», ТОВ «ТД Екотоп», ТОВ «ТК Адженікс», ТОВ «Старт Альянс» за період з 01.03.2011 по 30.06.2012 - наказ ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №5 від 09.01.2014 (а.с.18).

Відповідно до п.п. 78.4, 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України, «про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу».

Згідно з п.п. 81.1, 81.2 ст. 82 Податкового кодексу України, «посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови».

Таким чином, хоча оскаржуваний наказ №5 не містить підстав для проведення перевірки, проте керівництво позивача не скористалось своїм правом не допустити посадових осіб ДПІ до проведення перевірки на підставі такого наказу, тому допуск до перевірки нівелює правові наслідки правових порушень, допущених ДПІ при призначенні перевірки, а наказ про призначення перевірки вичерпав свою правову дію і не є таким, що порушує права позивача.

Судом встановлено, що на підставі вказаного наказу та направлення №2 від 09.01.2014 спеціалістами ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВКФ «ГЮСС» з питань своєчасності та повноти сплати податку на додану вартість й податку на прибуток підприємства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Компанія ІС 2007», ТОВ «ТД Екотоп», ТОВ «ТК Адженікс», ТОВ «Старт Альянс» за період з 01.03.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт № 9/22-01/13626089 від 21.01.2014 (а.с19-61).

В акті перевірки зазначено, що постановами СУ ГУМВС України в Запорізькій області від 25.10.2013 призначені документальні позапланові виїзні перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 2011 по 2013 роки по ТОВ «ТД «Екотоп», ТОВ «Торгова компанія «Адженікс» та ТОВ «Компанія ІС-2007 у зв'язку із здійсненням досудового розслідування кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12013080000000202 від 03.10.2013, за підозрою громадян ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189 КК України. В ході досудового слідства було встановлено, що ТОВ ВКФ «ГЮСС» на вимогу ОСОБА_1 щомісяця перераховувало грошові кошти на рахунки вищевказаних підприємств, при цьому будь-яких фінансово-господарчих взаємовідносин з цими підприємствами не мало, ніяких товарів та послуг на адресу ТОВ ВКФ «ГЮСС» вказані підприємства не надавали.

Судом встановлено, що ТОВ «Компанія ІС-2007» зареєстрована в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжі ГУ Міндоходів у Запорізькій області, стан платника податків «16» - припинено (ліквідовано, закрито), основний вид діяльності - оптова торгівля паливом. Серед інших видів діяльності ТОВ «Компанія ІС 2007» є оптова торгівля машинами та устаткуваннями та інші види оптової торгівлі. В акті зазначено, що на виконання умов договору оренди №10311 від 01.03.2011 «Компанія ІС-2007» (орендодавець) виступало постачальником послуг з оренди обладнання (комутатор, маршрутизатор, міжмережевий екран, тощо). ТОВ «Компанія ІС-2007» було виписано ТОВ ВКФ «ГЮСС» акти здачі-прийняття робіт на загальну суму 48000 гривень, в тому числі ПДВ 9600 гривень. Розрахунки між підприємствами проведені у безготівковій формі на загальну суму 48000 гривень.

Відповідно до відомостей, які декларувалися підприємством ТОВ «Компанія ІС 2007» у звітах, щонадавалися до податкового органу, встановлено відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становлять зміст договору: основних фондів, обладнання.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, «за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк». Згідно з ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з ст. 42 Господарського кодексу України, «підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку».

Тобто, основною умовою для відповідності будь-яких фінансово-господарських операцій ознакам господарської діяльності, передбачена обов'язковість отримання доходу від її здійснення.

Судом встановлено, що ТОВ «ТД Екотоп» зареєстроване в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, має стан «16» - припинено (ліквідовано, закрито), основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. В акті перевірки зазначено, що на виконання умов договорів №№133,134 від 01.09.2011, ТОВ «ТД Екотоп» (виконавець) виступало постачальником ТОВ ВКФ «ГЮСС» (замовник) послуг з оренди обладнання, розміщення територіально-рознесеного резервного сервера обробки даних, зберігання програмного забезпечення та іншого. ТОВ «ТД Екотоп» виписано ТОВ ВКФ «ГЮСС» акти виконаних робіт на загальну суму 121200 гривень, в тому числі ПДВ 20200 гривень. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

За період з вересня 2011 року по березень 2012 року основними постачальниками ТОВ «ТД Екотоп» були: ТОВ «МЕТА-КОМ», що знаходиться на обліку у ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, має стан «16» - припинено (ліквідовано, закрито), основним видом діяльності є оптова торгівля чорними та кольоровими металами; ТОВ «Комерційна фірма «Навігатор», що знаходиться на обліку у тому ж ДПІ, має стан «16» - припинено (ліквідовано, закрито), основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Судом встановлено, що ТОВ «ТК «АДЖЕНІКС» перебуває на обліку у ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, має стан «16» - припинено, (ліквідовано, закрито), основний вид діяльності: оптова торгівля паливом. Перевіркою встановлено, що в періоді, що перевірявся, на виконання договорів №62 від 01.04.2011 та №0107 від 01.07.2011 ТОВ «ТК «АДЖЕНІКС» виступало постачальником ТОВ ВКФ «ГЮСС» маршрутизаторів, а також послуг з оренди обладнання, розміщення територіально-рознесеного резервного сервера обробки даних і зберігання програмного забезпечення та надання юридичних послуг. ТОВ «ТК «АДЖЕНІКС» було виписано ТОВ ВКФ «ГЮСС» видаткові, податкові накладні й складено акти виконаних робіт на загальну суму 95280 гривень, в тому числі ПДВ 15880 гривень. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. Відповідно до відомостей, які декларувалися ТОВ «ТК Адженікс» у звітах, що надавалися до податкового органу, встановлено відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становлять зміст договору: основних фондів, обладнання.

Постановою господарського суду Запорізької області від 05.07.2012 року по справі № 5009/1496/12 (провадження № 16/77/12) встановлено, що за банкрутом (ТОВ «ТК Адженікс»), відповідно до інформаційних довідок органів ДАІ, БТІ, статистики, ЦДЗК, Держтехнагляду, рухоме та нерухоме майно не зареєстроване, корпоративних прав банкрут не має, виконавчі документи на виконанні не перебувають, рахунки закрито.

Судом встановлено, що ТОВ «Старт Альянс» перебуває на обліку у ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, підприємство має стан «11» - припинено, але не знято з обліку. Основний вид діяльності - оптова торгівля відходами та брухтом. Перевіркою встановлено, що в періоді, що перевірявся, на виконання умов договору №55 від 02.04.2012 ТОВ «Старт Альянс» по відношенню до позивача виступало постачальником послуг з оренди обладнання (комутатор, маршрутизатор, міжмережевий екран, тощо). ТОВ «Старт Альянс» виписало ТОВ ВКФ «ГЮСС» видаткові та податкові накладні на загальну суму 24000 гривень, в тому числі ПДВ 4800 гривень.

ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя отримало акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Старт Альянс» з питань своєчасності, правильності, повноти нарахування й сплати податку на додану вартість і податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «ВКФ «ГЮСС» за період з 2011 по 2013 рік» №155/08-29-22-1308/37494128 від 20.11.2013, де зазначено, що на запит підприємством не було надано жодних первинних документів, що підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини з позивачем.

Відповідно до баз даних ДПІ податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, в тому числі руху коштів по рахунках між ТОВ ВКФ «ГЮСС» та ТОВ «Компанія ІС-2007», ТОВ «ТК «Адженікс», ТОВ «ТД Екотоп», ТОВ «Старт Альянс», встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Перевіркою встановлено й знайшло своє підтвердження під час судового засідання відсутність надання-отримання послуг ТОВ ВКФ «ГЮСС» (замовник) та ТОВ «Компанія ІС-2007», ТОВ «ТК «Адженікс», ТОВ «ТД Екотоп», ТОВ «Старт Альянс» (виконавці). Перевіряючими зазначено, що документи, отримані від ТОВ «Компанія ІС-2007», ТОВ «ТК «Адженікс», ТОВ «ТД Екотоп», ТОВ «Старт Альянс» не мають юридичної сили. Враховуючи те, що у виконавців відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, вищезазначені операції зі сторони ТОВ «Компанія ІС-2007», ТОВ «ТК «Адженікс», ТОВ «ТД Екотоп», ТОВ «Старт Альянс» не є господарською діяльністю підприємств. В акті зроблено висновок, що послуги ТОВ «Компанія ІС-2007», ТОВ «ТК «Адженікс», ТОВ «ТД Екотоп», ТОВ «Старт Альянс» фактично не надані, тому суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з ними ТОВ ВКФ «ГЮСС» неправомірно віднесені до складу витрат та до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 12.1994, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльност, а згідно з п. 5.2, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, а згідно з пп. 14.1.27, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11,138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу. А пунктом 138.2 визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлені розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 138.4, «витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг». Згідно з п.п. 138.6 - 138.9, «собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції.

Платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Такі самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення таких норм центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу загальновиробничих витрат включаються: а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» , страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій); д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень; е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» та страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства; ж) суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності»; з) суми витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації згідно із статтею 148 цього Кодексу); и) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів із складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими центральними органами виконавчої влади та погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, нормативами. ...

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв, кооперативні виплати фізичним особам - членам виробничого сільськогосподарського кооперативу, які не є підприємцями та які беруть трудову участь у діяльності такого сільськогосподарського кооперативу».

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.|

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;...

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Перевіркою та судом встановлено, що подані позивачем під час проведення перевірки документи - акти виконаних робіт на підтвердження факту надання послуг, містять лише інформацію про надання цих послуг та їх загальну вартість. Зі змісту цих актів неможливо встановити, які конкретно послуги було надано та в якому обсязі, що виключає можливість оцінити, чи були їх результати використанні у подальшій діяльності ТОВ ВКФ «ГЮСС».

Таким чином, позивачем необгрунтовано віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту вказані послуги (ведення бухгалтерського обліку), а надані документи не підтверджують зв'язок даних послуг з господарською діяльністю підприємства, оскільки по наданим ДПІ актам виконаних робіт (послуг) неможливо встановити місце виконання послуг, де саме, яким чином, на підставі яких подій були виконані послуги з оренди обладнання, що зумовили їх виконання саме за ціною вказаною в актах виконаних робіт.

Судом встановлено, що позивач подав начальнику ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя заперечення №011 від 24.01.2014, де зазначено, що при проведенні перевірки та оформленні її результатів не було дотримано вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772. Висновки, викладені в акті, є безпідставними, вони не підтверджуються матеріалами перевірки, ґрунтуються на домислах та припущеннях. В акті зазначається, що в ході перевірки встановлено факти укладення позивачем договорів постачання товарів та послуг, в яких ТОВ ВКФ «ГЮСС» виступало покупцем (замовником) без мети настання реальних наслідків, а лише для отримання незаконних податкових вигод. Постачальниками надавалися видаткові та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим такі дії призвели до втрат державного бюджету. Вказаний висновок не підтверджується матеріалами перевірки. Під час проведення перевірки не встановлено йналежним чином не доведено фактів укладення договорів без мети настання реальних правових наслідків і як наслідок відсутні підстави для донарахування податкових зобов'язань. Складений з порушеннями Порядку акт не є носієм доказової інформації про факти податкових правопорушень і тому не може бути підставою для прийняття за результатами здійсненої перевірки податкових рішень. В запереченнях позивач просив ДПІ залучити до участі в їх розгляді свого представника.

Згідно з відповіддю №2464/10/08-30-22-61 від 31.01.2014, заперечення були залишені без задоволення.

Відповідно до абз. 1-3 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, «у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки».

Позивач зазначив, що під час розгляду вказаних заперечень ДПІ позбавило його права на захист своїх інтересів і встановлення істини, оскільки їх розгляд проводився без участі представника ТОВ ВКФ «ГЮСС». Проте, згідно діючого податкового законодавства, забезпечення участі представника платника податків у розгляді заперечень є його правом, а не обов'язком ДПІ.

Судом встановлено що на підставі вказаного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0000402201 від 05.02.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств (за основним платежем на 90342 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 2521 гривню), на загальну суму 92863 гривні; та №0000412201 від 05.02.2014, якимзбільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (за основним платежем на 57372 гривень, за штрафними санкціями на 12744 гривень), на загальну суму 70160 гривень.

Позивач подав до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області скаргу №022 від 12.02.2014 про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень (а.с.73-78), за результатами розгляду якої ГУ Міндоходів у Запорізькій області скасувало податкове повідомлення-рішення № 0000402201 від 05.02.2014 в частині зайво визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 19272 гривень, й інше залишило без змін (а.с.79-85).

Позивач подав до Міністерства доходів і зборів України скаргу №068 від 22.04.2014 (а.с.86-91), за результатами розгляду якої податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0000402201 та №0000412201 від 05.02.2014 залишено без змін з урахуванням рішення, прийнятого за результатом розгляду первинної скарги (а.с.92-95).

Відповідно до абз.2-3 п. 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.2012, «якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Податкове повідомлення-рішення складається згідно з цим пунктом органом державної податкової служби, який склав податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким органом рішення за результатами адміністративного або судового оскарження».

Згідно з пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. Відповідно до п. 60.4, «у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу».

Судом встановлено, що відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0000802201 від 23.04.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств: за основним - на 71070 гривень, за штрафними санкціями на 2521 гривню, на загальну суму 73591 гривень. Тому податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000402201від 05.02.2014 вважається відкликаним.

Позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0000802201 від 23.04.2014 було прийнято після закінчення встановлених податковим законодавством термінів, проте ані в позові, ані в судовому засіданні представник позивача чітко не зазначив порушення конкретних норм податкового законодавства та фактичних обставин такого порушення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

З огляду на вищевикладене позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011, "під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги."

Позивач оскаржував рішення на загальну суму 143751 (70160+73591=143751) гривня; при зверненні до суду з даним позовом було сплачено 360,5 гривень (платіжне доручення №1637 від 26.05.2014). Оскільки у позові відмовлено, позивач повинен доплатити 2587,58 (143751/100*2=2875, 2875+73,08=2948,08, 2948,08-360,5=2587,58) гривень судового збору.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у позові відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ГЮСС» (код ЄДРПОУ 13626089, 69014, м. Запоріжжя вул. Магістральна, буд. 74б, кв.47) на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2587 (двох тисяч п'ятиста восьмидесяти семи) гривень 58 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш