Постанова № 41944154, 27.11.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року /17:25/Справа № 808/5608/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Бабаченко В.С., за участю представника позивача Стребіж С.О., представника відповідача Сонгулії В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Приватного підприємства «Електа»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2014 № 0001461701, від 24.02.2014 № 0000122201, № 0000142201, № 0000112201, № 0000132201,

ВСТАНОВИВ:

08.09.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Електа» (далі - позивач, ПП «Електа») до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, податкова, Бердянська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2014 № 0001461701, від 24.02.2014 № 0000122201, № 0000142201, № 0000112201, № 0000132201 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), в якому позивачем зазначено, що податковою було проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Електа» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р. За результатами перевірки було складено Акт від 31 грудня 2013р. № 096/08-22-22-05-06/22138749, та на підставі даного акту прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Позивач вважає ці повідомлення-рішення безпідставними, протиправними, тому просить суд визнати їх протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та надав уточнення до позову, якими змінив п.5 прохальної частини позову, у зв'язку із частковою сплатою податкових зобов'язань.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, Бердянською ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Електа» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., про що складено Акт «Про результати планової виїзної документальної перевірки ПП «Електа» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р.» від 31 грудня 2013р. за № 096/08-22-22-05-06/22138749.

Перевіркою встановлені порушення податкового законодавства України:

- Податок на прибуток. Доходи. Через реалізацію товарів у роздріб громадянам за цінами нижче звичайних підприємством занижено доход, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 990 191,00 грн.

- Податок на додану вартість. Податкові зобов'язання. Через реалізацію товарів у роздріб громадянам за цінами нижче звичайних підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 198 039,00 грн.

- Податок на прибуток. Амортизаційні відрахування. Завищено суму амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. на загальну на суму 19 180,00 грн.

- Податок на додану вартість. Податкові зобов'язання. В результаті використання автомобілів не в господарській діяльності занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 5 969,00 грн.

- Не утриманий податок з доходів фізичних осіб в сумі 2 750,64 грн. при наданні додаткових благ працівникам підприємства.

- Не утриманий податок з доходів фізичних осіб в сумі 551,50 грн. при наданні додаткових благ фізичним особам (анульовано суми боргу).

- Несвоєчасно сплачений до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 3 054,92 грн.

Позивач, не погодившись із цими порушеннями, 11 березня 2014р. звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області. Так, 26.03.2014р. ПП «Електа» отримало Рішення про продовження строку розгляду первинної скарги по 12 травня 2014р. від 20.03.2014р. за № 989/10/0801-10-04-13. Так, 06 серпня 2014р. ПП «Електа», не отримавши рішення Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, звернулося до останнього з повідомленням «Про задоволення скарги».

26 серпня 2014р. ПП «Електа» отримало лист від Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому містилася інформація щодо прийняття рішення про відмову в задоволенні скарги ще 08.05.2014р. Таким чином, за результатами адміністративного оскарження ПП «Електа» таке рішення не отримувало, про поштове відправлення, вказане в листі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, не повідомлялося. Також, разом з інформаційним листом, Рішення Головного управління Міндоходів у Запорізькій області не надійшло, доводи Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо відмови в задоволенні скарги позивачу невідомі. Отже, з наявністю в діяльності ПП «Електа» вище зазначених порушень податкового законодавства позивач не погодився, а тому звернувся до суду.

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд керується наступними приписами норм процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приписами ст. 86 КАС України регламентовано, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд надає правову оцінку спірним правовідносинам, керуючись наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Варто зазначити, що податкове повідомлення-рішення № 0000122201 від 24.02.2014р. (податок на прибуток /доходи/ приватних підприємств) на загальну суму 247 584,25 грн.,

та податкове повідомлення-рішення № 0000142201 від 24.02.2014р. (податок на додану вартість) на суму 233 771,25 грн., які були винесені податковою, встановили такі порушення податкового законодавства ПП «Електа»:

- п.1.20.1, 1.20.9 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (зі змінами і доповненнями, що був чинний у перевіряємому періоді):

1.20.1. Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

1.20.9. Додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону, виходячи з таких правил:

а) у разі коли неможливо визначити ціну товарів (робіт, послуг) через відсутність або недоступність відповідної інформації, для визначення звичайної ціни використовується метод ціни перепродажу (наступного продажу) таких товарів (робіт, послуг). При цьому ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається на рівні ціни, за якою такі товари (роботи, послуги) перепродаються їх покупцем у разі наступного продажу, з урахуванням визначених за допомогою застосування звичайних цін фактичних витрат, понесених цим покупцем під час продажу та просування на ринок цих товарів (робіт, послуг), а також звичайного для даного виду діяльності прибутку покупця (без врахування ціни, за якою покупцем були придбані у продавця товари);

б) у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг) використовується метод "витрати плюс" (витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.

- п.п.14.1.231.п.14.1. ст.14, п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст.134, п.п.135.5.11. п.135.5. ст.135, п.п.153.2.1., п.п.153.2.3., п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями.

14.1.231. розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності;

134.1. У цьому розділі об'єктом оподаткування є:

134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

135.5. Інші доходи включають:

135.5.11. доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155-161 цього Кодексу;

153.2. Оподаткування операцій із пов'язаними особами.

153.2.1. Дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

153.2.3. Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Відповідно до п.п.14.1.71. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України: звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Також судом встановлено, що підстави, які призвели податкову до висновку про порушення ПП «Електа» податкового законодавства, були вказані в Акті:

- Торгову діяльність ПП «Електа» поділено на торгівлю оптову та торгівлю роздрібну (стор 4 абз. 7-8 Акту).

- Поділено покупців продукції за ознакою: ФОП - не ФОП (стор. 5 абз.5 Акту).

- При зазначенні в Акті (стор. 5 абз.6) обставини про реалізацію продукції значними партіями, зроблено висновок (стор. 5 абз. 8) щодо реалізації продукції у роздріб, але за зниженими цінами.

- При визначенні звичайної ціни застосовано п.а) п.п.1.20.9. п.1.20. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств (стор.7 абз.5 Акту).

Отже, податкова вважає, що договори з реалізації м'ясної продукції з громадянами не укладались, а тому неможливо визначити ціну договору (стор. 7 абз.6).

Відповідно до п.1.20.9 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (зі змінами і доповненнями, що був чинний у перевіряємому періоді) не може бути застосований до ПП «Електа». Оскільки, в цьому пункті Закону передбачено право Кабінету Міністрів України встановлювати методологію визначення звичайної ціни на товари, які продаються платниками податків, визначеними, як природні монополісти - ПП «Електа» до таких не відноситься. Так, в Акті податкова використала правила визначення звичайної ціни методом ціни перепродажу «опустивши» перший абзац п.1.20.9 ст.1 Закону щодо природних монополістів та не взявши до уваги, що це право надано Кабінету міністрів України, а не податковій.

Так, Пунктом 153.2.3. пункту 153.2. статті 153 Податкового кодексу України, встановлено.

Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

При цьому, Податковий кодекс України окреслив суб'єктів, на яких розповсюджується дія статті 153 Податкового кодексу України щодо контролю за ціною продажу або придбання - це особи. Та залежність суб'єктів цих правовідносин від обраної ними системи оподаткування - це особи, які не є платниками податку на прибуток підприємств та особи, які сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Так, Податковий кодекс України, не встановив залежність суб'єктів цих правовідносин від того, чи є такий суб'єкт кінцевим споживачем, чи суб'єктом господарювання, а також, чи оптова ціна продажу, чи вона роздрібна.

Відповідно до п.п.153.2.1 п.153.2. ст.153 Податкового кодексу України: «Дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).»

Акт не містить порівняння ціни реалізації з так званою «звичайною ціною» в передбаченому цим пунктом Податкового кодексу порядку. В Акті немає розрахованої та визначеної «звичайної ціни» для кожного виду продукції, яка реалізовувалася ПП «Електа».

Відповідно до п.1.20.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено поняття «звичайна ціна». В цивільно-правовому значенні будь-який продаж товару, оформлений в письмовому вигляді (листи, накладні, квитанції, акти п/п і т.п.) - це правочин. Висновок податкової: «У зв'язку з тим, що договори з реалізації м'ясної продукції з громадянами не укладались, неможливо визначити ціну договору», є хибним, так як всім покупцям видавалися накладні та чеки, або покупці отримували квитанцію банку, при оплаті продукції через банк. Тобто, укладалися договори купівлі-продажу з усіма покупцями.

Судом встановлено, що ПП «Електа» здійснює торгівлю охолодженими м'ясними продуктами. Торгівля здійснюється через оптовий склад. Торгівля зазначеним товаром здійснюється значними партіями, про що зазначено в Акті (стор.5 абз.6). Кошти отримуються, як на розрахунковий рахунок підприємства, так і готівкою, через реєстратор розрахункових операцій. При чому, готівкою можуть розраховуватись не тільки громадяни, а і юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Всі готівкові операції фіксуються через реєстратор розрахункових операцій.

Таким чином, варто зазначити, що в Акті податкова дійшла хибних висновків щодо реалізації товару через РРО тільки громадянам. Ціни на товар, в місці торгівлі, встановлюються для всіх однакові: чи це підприємець, юридична особа чи громадянин. Дохід ПП «Електа» отримує від націнки на товари та за рахунок знижок від постачальника ПАТ «Миронівський хлібопродукт», які останній надає в залежності від кількості проданого товару.

Також, В Акті (в податковому повідомленні-рішенні таке посилання відсутнє) міститься посилання на п.1.20.10 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що: «Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.»

Так, в період перевірки не існувало Закону, який би встановлював процедуру для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Методи визначення звичайної ціни визначаються законодавством, як і порядок та підстави застосування звичайних цін.

Отже, суд приходить до висновку, що, при донарахуванні податкових зобов'язань та штрафів відповідач діяв: всупереч частині 2 статті 19 Конституції України та з перевищенням наданих законом повноважень в частині застосування п.1.20.9 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000112201 від 24.02.2014р. (податок на прибуток /доходи/ приватних підприємств) на суму 5 543,50 грн., та податкового повідомлення-рішення № 0000132201 від 24.02.2014р. (Податок на додану вартість) на суму 7 461,25 грн., суд зазначає наступне.

Податкова встановила такі порушення податкового законодавства Приватним підприємством «ЕЛЕКТА»:

-п.1.32. ст.1, п.п.8.1.4. п.8.1. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (зі змінами і доповненнями, що був чинний у перевіряємому періоді),

1.32. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

8.1.4. Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:…

витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться:

капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані;

капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку.

До валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат - сума витрат, пов'язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням.

- п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14, п.п. 139.1.1. п. 139.1. ст.139, п.144.3. ст.144 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями.

14.1.36. господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

139.1. Не включаються до складу витрат:

139.1.1. витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є:

організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу;

144.3. Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

-витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

-витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

-витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів;

-вартість гудвілу;

-витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Термін "невиробничі основні засоби" означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

А отже, податковою зроблено хибний висновок щодо невикористання автомобілю Hyundai та автомобілю ІЖ в господарській діяльності ПП «ЕЛЕКТА».

Так, відповідачу до перевірки були подані договори з постачання харчової продукції, з умов яких видно, що постачання продукції ПП «Електа» здійснювалося транспортом «Постачальника».

Стаття 5 Закону України «Про бухгалтерський облік» наділяє підприємство правом самостійно розробляти систему та форми внутрішньогосподарського обліку, звітності та контролю господарських операцій. в ст.14 розділу І ПК України термін господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу (а не прибутку) і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001461701 від 20.02.2014р. (Податок з доходів найманих працівників- фін. Санкції) на суму 5 931,81 грн., суд зазначає наступне.

В акті податкової зазначено, що підприємством порушено вимоги пп.164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164; пп.168.1.1-168.1.4. ст.. 168; п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме - не утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 551 гр. 50 коп. /3676 гр. 72 коп. х 15%+ 551 гр. 50 коп./ перевіркою встановлено, що підприємством при виплаті авансу в період з 15.11.2011 р. по 17.12.2012 р. податок на доходи фізичних осіб перераховувався не в повному обсязі. Згідно з пп.168.1.2, п.168.1 ст. 168 ПК України, податок сплачується до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документу на перерахування податку до бюджету.

Порядок (алгоритм) оподаткування заробітної плати податком на доходи фізичних осіб установлено п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, згідно з яким під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Таким чином, при виплаті авансу податок на доходи фізичних осіб перераховується до бюджету за першу половину місяця. Сплата податку на доходи фізичних осіб під час виплати авансу перераховується у розмірі 15%.

З урахуванням викладеного, суд вважає прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001461701 від 20.02.2014 року в цій частині на суму 551 гр. 50 коп. та штраф у розмірі 137 гр. 87 коп. правомірним та обґрунтованим, а отже таким, що підлягає частковому скасуванню. а саме - на суму основного платежу - 2750 гр. 64 коп. та штраф у розмірі 1816 гр. 80 коп., а всього на суму 4567 гр.44 коп. / 3302 гр. 14 коп. - 551 гр. 50 коп. + 1954 гр. 67 коп. - 137 гр. 87 коп./.

Судом при розгляді даної справи було встановлено хибність висновків контролюючого органу, викладених у вже зазначеному акті перевірки, а тому суд приходить до висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що складені з урахуванням вже наведених висновків, є протиправними і підлягають частковому скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов позивача -задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2014р. № 0000122201 прийняте Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо нарахування ПП «ЕЛЕКТА» суми грошового зобов'язання: за основним платежем 219 410,00 грн. та за штрафними санкціями 28 174,25 грн., всього 247 584,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2014р. № 0000142201 прийняте Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо нарахування ПП «ЕЛЕКТА» суми грошового зобов'язання: за основним платежем 198 039,00 грн. та за штрафними санкціями 35 732,25 грн., всього 233 771,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2014р. № 0000112201 прийняте Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо нарахування ПП «ЕЛЕКТА» суми грошового зобов'язання: за основним платежем 4 967,00 грн. та за штрафними санкціями 576,50 грн., всього 5 543,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2014р. № 0000132201 прийняте Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо нарахування ПП «ЕЛЕКТА» суми грошового зобов'язання: за основним платежем 5 969,00 грн. та за штрафними санкціями 1 492,25 грн., всього 7 461,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2014р. № 0001461701 прийняте Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в частині нарахування ПП «ЕЛЕКТА» суми грошового зобов'язання за основним платежем: 2750, 64 грн. та за штрафними санкціями 1816,80 грн., всього 4567, 44 грн.

В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Електа» судовий збір у розмірі 487, 20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О.Нестеренко