Ухвала суду № 41944059, 03.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2014 р. м.Київ К/800/48024/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання - Загородня М.О.,

за участю:

представників позивача - Фелчишина В.А.,

третіх осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників третіх осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької міської ради на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року у справі за позовом Вінницької міської ради до Вінницької районної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Вінницька міська рада звернулася до суду з адміністративним позовом до Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області, в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження від 05 липня 2012 року №789 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що передана вказаним розпорядження у власність громадян земельна ділянка загальною площею 2,0000 га відноситься до меж перспективної забудови м.Вінниця, відведення земельної ділянки під садівництво не відповідає вимогам закону та порушує права та інтереси Вінницької міської ради.

Ухвалами суду від 25 листопада 2013 року, 12 грудня 2013 року, 05 лютого 2014 року, 25 березня 2014 року, 25 квітня 2014 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2014 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано розпорядження Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 05 липня 2012 року №789 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту».

При винесенні рішення суд першої інстанції із протиправності передачі оспорюваним розпорядженням у власність громадян земельної ділянки, запроектованої відповідно до Генерального плану під розширення території м.Вінниці з розміщенням багатоквартирної забудови, недоведеністю відповідачем правомірності свого розпорядження.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року задоволено апеляційні скарги ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_11; постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2014 року скасовано та ухвалено нову постанову; в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано відсутністю доказів дотримання Вінницькою міською радою процедури зміни меж м.Вінниці та ненаданням позивачем доказів звернення до Верховної Ради України з поданням про зміну меж міста Вінниці за рахунок переданої оскаржуваним розпорядженням земельної ділянки, проекту землеустрою щодо зміни меж населеного пункту з урахування цієї ділянки, Державного акту тощо. Також судом апеляційної інстанції зазначено про порушення судом першої інстанції правил предметної підсудності адміністративних справ.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, Вінницька міська рада звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року та залишити в силі постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2014 року.

Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача та третіх осіб, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 05 липня 2012 року №789 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту» передано громадянам у власність земельні ділянки загальною площею 2,0000 га, з них, 2,0000 га - рілля, для ведення садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які надані у власність та користування (землі запасу), на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що територія, якою розпорядилась Вінницька РДА межує з м.Вінниця. Згідно Генерального плану розвитку м.Вінниці, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 25 липня 1987 року №259, та Генерального план міста Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 23 листопада 2007 року № 1498, зі змінами від 01 лютого 2013 року № 1140 (розробник Український державний науково-дослідний інститут проектування міст імені Ю.М. Білоконя «Діпромісто»), Плану зонування міста Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 04 липня 2008 року №2012, територія, на якій знаходиться земельна ділянка, запроектована під розширення міської території, а саме для розміщення багатоквартирної та громадської забудови X мікрорайону м.Вінниці.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» нормативне регулювання планування та забудови територій здійснюється шляхом прийняття нормативно-правових актів, правил, державних та галузевих будівельних норм, національних (державних) стандартів, кодексів усталеної практики, тому дотримання відповідних вимог будівельних норм та правил під час планування та розподілу території є обов'язковим.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Як встановлено п.1.4 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», розміщення дачних поселень та садівницьких товариств у приміських зонах передбачається на землях, які не можуть бути використані для перспективного територіального розвитку міських і сільських поселень.

Відповідно до п.3.39* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» не допускається будівництво нових дачних та садівницьких районів в межах міських населених пунктів.

Також, відповідно до п.3.40* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» будівництво нових дачних та садівницьких поселень на територіях, де діють планувальні обмеження, встановлені чинним законодавством, санітарними нормами та правилами, а також на резервних позаміських територіях, які передбачені містобудівною планувальною документацією для подальшого розвитку міст та оселень, інженерної і транспортної інфраструктури, не допускається.

Таким чином, відведення земельних ділянок під садівництво в межах перспективної забудови м.Вінниці є неправомірним.

Судом першої інстанції вірно відзначив про чинність рішення Вінницької міської ради від 23 листопада 2007 року № 1498 із подальшими змінами про затвердження Генерального плану міста Вінниці та обґрунтовано дійшов висновку про порушення оскаржуваним розпорядження Вінницької райдержадміністрації права територіальної громади міста Вінниці та вимог чинного законодавства, положень державних норм та правил.

У відповідності зі ст.17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

При цьому, як передбачено ч.3 ст.122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Отже, районна державна адміністрація повноваженнями щодо передачі у власність земельних ділянок за межами населених пунктів для ведення садівництва не наділена.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вищенаведеним вимогам оскаржуване розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 05 липня 2012 року №789 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту» не відповідає. При його винесенні відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, поза межами повноважень, що передбачені чинним законодавством України. З урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування вказаного розпорядження.

Висновки суду апеляційної інстанції при відмові у задоволенні позову з посиланням на ненадання міською радою доказів зміни у встановленому порядку меж міста Вінниці з урахуванням території зі спірною земельною ділянкою не відповідають фактичним обставинам справи та положенням закону, що регулюють спірні правовідносини, та є помилковими.

Що стосується посилання суду апеляційної інстанції при скасуванні постанови суду першої інстанції на порушення правил предметної підсудності, то за змістом ст.ст.202, 224 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення, якщо воно призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Правильність та повнота встановлення судом першої інстанції обставин справи перевірена при перегляді справи в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції по суті є вірним.

У відповідності із ст.226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької міської ради задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року скасувати, постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді