Ухвала суду № 41943972, 08.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 року м. Київ К/800/10653/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014

у справі № 2а-4371/11/2170

за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.01.2012, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 та прийнято нову, якою позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 29.04.2011 № 0001422301, № 0001432301 та № 0001442301.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2010, складено акт від 14.04.2011 № 1189/23-5/00952367, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 264 228, 75 грн.;

- пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 266 642,00 грн., а також завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню всього в сумі 448 493,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 29.04.2011 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001422301, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 330 285,94 грн., з яких 264 228,75 грн. - за основним платежем та 66 057,19 грн. - за штрафними санкціями;

- №0001432301, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 333 302,50 грн., з яких 266 642,00 грн. - за основним платежем та 66 660,50 грн. - за штрафними санкціями;

- №0001442301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень, вересень 2010 року на суму 448 493,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Матеріали справи свідчать, що податковий орган в акті перевірки, аналізуючи господарські відносини позивача із ТОВ «СП «Радоніс», ТОВ «Торгінвест Плюс», ТОВ «Євротранссервіс ЛТД», ТОВ «Дніпроресурси» та ПП «Югтрансагро», наводить повний перелік наданих для перевірки договорів купівлі-продажу, видаткових та податкових накладних, на підставі яких позивач придбавав товари у вказаних постачальників.

Крім того, в акті перевірки зазначено товарно-транспортні накладні на перевезення сільгосппродукції (пшениці) на адресу позивача від вказаних контрагентів.

Також, актом перевірки підтверджуються факти оплати позивачем безготівковими платежами вартості отриманих товарів від вказаних постачальників.

Жодних зауважень щодо правильності складання позивачем або його контрагентами первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, акт перевірки не містить.

Поряд із тим, в матеріалах справи наявна копія протоколу обшуку від 30.03.2011, яка підтверджує факт вилучення у позивача вказаних первинних документів.

Крім зазначеного, на підтвердження факту отримання товарів від зазначених контрагентів, позивачем надані акти приймання сільгосппродукції, журнали прийому сільгоспкультур, складські квитанції на зерно, документи про відвантаження продукції подальшим постачальникам, наявні в матеріалах справи.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, ці документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавались позивачем при проведенні перевірки, є належним підтвердженням дотримання позивачем приписів податкового законодавства, яке зобов'язує платника податків документально підтвердити показники своєї податкової звітності.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем правомірно віднесено витрати згідно вказаних договорів до складу валових витрат та відповідно правомірно сформовано податковий кредит, на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль