Ухвала суду № 41943963, 08.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2014 р. м. Київ К/800/60952/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013

у справі № 2а-976/11/1370

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Елегант"

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 - скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.11.2010 №0002832321/0 та №0002822321/0.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку ВАТ «Елегант» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово господарських розрахунків з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за весь період здійснення розрахунків, про що складено акт № 2722/23-209/01554278 від 03.11.2010, в якому встановлено порушення позивачем вимог: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження податку на прибуток за 9 місяців 2009 року в сумі 15448,90 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податку на додану вартість в сумі 16676,60 грн.

На підставі акта перевірки, 16.11.2010 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0002822321/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 23173,30 грн., у тому числі основний платіж 15448,90 грн., штрафні (фінансові) санкції 7724,40 грн.; №0002822321/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25014,90 грн., у тому числі основний платіж 16676,60 грн., штрафні (фінансові) санкції 8338,30 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з наведеними висновками податкового органу, зазначивши, що неможливо встановити реальність господарських операцій позивача з його контрагентами.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи містяться необхідні документи, які свідчать про здійснення господарської операції, а тому відсутні правові підстави вважати відсутність фактичного здійснення господарської операції і, в свою чергу, порушення норм Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак, погодитись за наведеним висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» згідно договорів підряду, позивачем були надані, зокрема копії: договорів, довідок про вартість виконаних робіт; актів приймання виконаних робіт; платіжних доручень; податкових накладних; виписок по рахунку позивача.

Разом з тим, судами встановлено, що на платіжних дорученнях відсутні підписи платника та службової особи банку та відбитки печаток.

Крім того, відповідачем на спростування позовних вимог надано копії локальних кошторисів та відомостей ресурсів до локальних кошторисів, в яких відсутній підпис виконавця.

Згідно протоколу допиту свідка від 18.08.2010, в якості свідка в кримінальній справі допитано ОСОБА_2 - директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп», який вказав, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп» створювалось з метою здійснення специфічної діяльності, а саме «обналічкою» грошових коштів, усвідомлював протиправність такої діяльності, проте, до діяльності вказаного товариства свідок ніякого відношення не має, ніяких документів товариства не підписував, свій підпис на документах товариства заперечив.

Судом апеляційної інстанції не були враховані наведені вище обставини, докази та не з'ясовано характер та зміст спірних операцій. Отже, суд має дослідити всі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Крім того, суд апеляційної інстанції має взяти до уваги, що неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

За наведених обставин, оскільки суд апеляційної інстанції не виконав покладених на нього функцій і не перевірив належним чином законність рішення суду першої інстанції, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль