Ухвала суду № 41943920, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2014 р. м. Київ К/800/64640/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії судів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.10.2013

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013

у справі № 802/3487/13-а

за позовом Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff»

до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.10.2013 залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 № 0000272200.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких наводить доводи законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 та податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.01.2013 при проведенні господарських операцій з ТОВ «Феріт Д» (код - 36441206), ПП «АТМ» (код - 24606641), ТОВ «ВК Віконні системи» (код - 33972398), ТОВ «Галактика М» (код -31890900), ПП «Екоскан Сервіс» (335127827), ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код - 33906299), ТОВ «Дидактика» (код -34735238), ТОВ «Ліга» (код - 24609852), ТОВ «Лігран» (код - 34656476), ТОВ «Матадор» (код - 318202299), ТОВ «Ривс» (код - 34914473), ТОВ «Старт Д» (32694059), ТОВ «Супутник» (код - 32228481), ПП «Транс - Атлантіка Сервіс» (32694389), ТОВ «Шоковіта» (33421689), ПП «Мегіор» (код - 33338822), ТОВ «Техніка» (код - 19099225), за результатами якої 11.06.2013 складено акт № 267/22-00-20/30805594 (надалі-акт).

Підставою для проведення перевірки являлась постанова старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенка В.М. від 31.01.2013 про призначення відповідної позапланової документальної перевірки.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах ДП УГК «Nemiroff», код за ЄДРПОУ 30805594, з ТОВ «Ривс», код за ЄДРПОУ 34914473, на загальну суму 1083333,33 грн., в тому числі за січень 2013 року в сумі 1083333,33 грн.

На підставі акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 №0000272200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 1083333,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 270833,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого рішення, оскільки ним було порушено приписи пункту 86.9. статті 86 Податкового кодексу України та не надано належних доказів, того, що набрало законної сили судове рішення у кримінальній справі, в рамках якої призначалась перевірка позивача.

Окрім цього, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач документально підтвердив наявність підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс», а тому дійшли висновку про неправомірність висновків податкового органу щодо фіктивності укладених між позивачем та ТОВ «Ривс» угод.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Ривс» ґрунтувалися на договорі поставки №14032012/УГК/ПрЗ-04 від 14.03.2012 на придбання товару-крупки із зерна пшениці та кукурудзи у кількості 5 500 тонн, на виконання умов якого, позивачем було здійснено часткову сплату коштів за отримання товару, що підтверджуються податковою накладною № 116 від 14.03.2012, рахунком-фактурою № РФ-014032012-gr та платіжним дорученням №744 від 14.03.2012.

Не надавши належної правової оцінки доводам відповідача щодо: припинення з 08.01.2013 року юридичної особи ТОВ «Ривс» у зв'язку з визнанням її банкрутом; не відображення позивачем операцій по контрагенту ТОВ «Ривс» на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядчиками»; не укладення Специфікацій щодо поставки сировини, передбачених пунктом 1.2.Договору поставки від 14.03.2012 № 14032012/УГК/ПпЗ-04; відсутності факту поставки ТОВ «Ривс» товарно-матеріальних цінностей позивачу; наявності станом на 31.01.2013 по рахунку позивача 371.101 «Аванси за ТМЦ платникам податків» дебіторської заборгованості в сумі 6 500 000,00 грн. ТОВ «Ривс», що унеможливлює фактичну поставку контрагентом позивачу ТМЦ у зв'язку з припиненням юридичної особи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач документально підтвердив наявність підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс».

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацом 1 пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.4. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198, пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правовий аналіз наведених правових норм дає колегії суддів Вищого адміністративного суду України підстави вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів (податкових накладних) або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 27.03.2012 по справі № 21-737во10 зауважив, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами, зокрема:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

В той же час, суди першої та апеляційної інстанцій, постановляючи рішення по справі, всупереч наведеним рекомендаціям, залишили поза увагою необхідність дослідження реальності фактичного придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у контрагентів ПП «АТМ», ТОВ «Ривс» та ТОВ «Старт Д», відносини з якими досліджувались податковим органом під час перевірки позивача.

Також, не надано належної правової оцінки обставинам щодо безтоварності операцій з наведеними контрагентами та не досліджені обставини фактичного оприбуткування товарів (робіт, послуг), придбаних у контрагентів, їх облік, факти перевезення, відвантаження, зберігання і подальшого їх використання у власній господарській діяльності.

З метою виключення факту штучного створення документообігу задля імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне при новому розгляді справи суду першої інстанції звернути увагу на дослідження належних та допустимих документальних доказів у справі, без вивчення яких рішення суду не може відповідати незмінним принципам законності, повноти і обґрунтованості у розумінні статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім зазначеного, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 78.1.11. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно пункту 86.9. статті 86 Податкового кодексу України, у редакції, яка набрала чинності з 01.01.2013 (зміни внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» від 20.11.2012 № 5503-VI), тобто була чинною на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

В той же час, суди попередніх інстанцій, як підставу для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача, помилково застосували у спірних правовідносин нечинну редакцію пункту 86.9. статті 86 Податкового кодексу України, яка містила загальні особливості прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, порівняно з чинною редакцією пункту 86.9. статті 86 Податкового кодексу України, яка встановлює особливості прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, лише щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори.

Таким чином, постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, судами попередніх інстанцій не встановлювались та не досліджувались обставини відносно кого (посадових осіб позивача та/або його контрагентів чи інших фізичних осіб) та, за якими статтями Кримінального кодексу України, порушена кримінальна справа, в рамках якої старшим слідчим з ОВС ГСУ ДПС України Борисенком В.М. винесено постанову від 31.01.2013 про призначення позапланової документальної перевірки позивача.

З огляду на викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не було повно та всебічно досліджено усі обставини справи щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2013 №0000272200, у зв'язку з чим, дана справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Без встановлення і дослідження наведених обставин рішення суду не може відповідати незмінним принципам законності, повноти і обґрунтованості у розумінні статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Принцип офіційного з'ясування обставин в адміністративній справі, закріплений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачає вжиття судом дозволених законом заходів, необхідних для встановлення всіх фактичних даних зі спору, у тому числі і шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, оскільки висновок суду стосовно правомірності (або незаконності) оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень може бути зроблений лише після вичерпання усіх передбачених законом процесуальних засобів для перевірки юридичних фактів, що входять до предмета доказування у справі.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до передчасних та не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.10.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 у справі № 802/3487/13-а скасувати.

Справу № 802/3487/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна