Ухвала суду № 41943907, 08.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 року м. Київ К/800/5453/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2014

у справі № 810/5263/13-а

за позовом Виробничо-торгівельної фірми "ЛЕО"

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2014, позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.06.2013 №0001352201 та №0001342201.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань повноти формування та сплати податків відповідно до укладених первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ „ЛЕК-ОЙЛ" за липень 2011 року, з ТОВ „Український ресурс" за серпень 2011 року, з ПП „Дотракіс Юкрейн" за липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 13.05.2013 №626/22-01/23236142, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.2, 138.7 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме, заниження суми податку на прибуток за ІІІ-ІV квартали 2011 року на 290 053 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме, заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 252 220,00 грн., в тому числі за липень 2011 року - на 204 482,00 грн., за серпень 2011 року - на 47 738,00 грн.

Крім того, судами встановлено, що відповідачем помилково в акті перевірки зазначено назву контрагента позивача, а саме, замість Приватного підприємства «Укрнафта-трейд» - Приватне підприємство «Дотракіс Юкрейн».

На підставі акта перевірки, відповідачем 20.06.2013 прийнято податкові повідомлення рішення форми «Р»:

- №0001342201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 378 330,00 грн., в тому числі на 252 220 грн. за основним платежем та на 126 110 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0001352201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 290053,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «ЛЕК-ОЙЛ», ТОВ «Український ресурс», ПП «Укрнафта-трейд», на виконання умов договорів поставки нафтопрдуктів, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема це: рахунки-фактури; податкові та товарно-транспортні накладні; свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів; ліцензійні картки; акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю; сертифікати відповідності; виписки по рахунку.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, оскільки укладення спірних договорів спрямовано на реальне настання правових наслідків, вони відповідають економічному змісту та чинному законодавству, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно включено відповідну суму до податкового кредиту з податку на додану вартість та визначено суму податку на прибуток, у зв'язку з чим у податкового органу були відсутні підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль