Ухвала суду № 41943892, 09.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/68010/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі за позовом Харківської обласної митниці до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, третя особа ОСОБА_4 про скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У липні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. Просив скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Корнейчука С.П. про перевірку виконавчого провадження від 7 червня 2012 року ВП № 32431545 та постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Пугач Н.В. від 4 травня 2012 року ВП № 32430739, зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження з виконання постанови Київського районного суду м. Харкова від 9 лютого 2012 року по справі № 2018/2444/2012 про накладення адміністративного стягнення у вигляді конфіскації на користь держави автомобіля марки "FIAT CINQUECENTO", 1993 року випуску, кузов НОМЕР_1, реєстраційний знак НОМЕР_2, після встановлення його місцезнаходження.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, позов задоволено частково. Скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про відмову у відкритті виконавчого провадження від 4 травня 2012 року ВП №32430739 та постанову начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Корнейчука С.П. про перевірку виконавчого провадження від 7 червня 2012 року ВП №32431545. Зобов"язано відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області повторно розглянути питання про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Київського районного суду м. Харкова від 9 лютого 2012 року по справі №2018/2444/2012. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутність майна, яке підлягає конфіскації, не є визначеною законодавцем підставою, що перешкоджає прийняттю державним виконавцем рішення про відкриття виконавчого провадження, а тому скасували оскаржувані постанови старшого державного виконавця та начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області та зобов'язали відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області повторно розглянути питання про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Київського районного суду м. Харкова від 9 лютого 2012 року по справі №2018/2444/2012.

Проте погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна.

Згідно ст. 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблені без повного та всебічного з"ясування обставин справи і не ґрунтуються на законі.

Частиною 3 ст. 181 КАС України передбачено, що відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Отже, в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби у зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, судам, у разі подання позовної заяви до підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами ст. 52 КАС України здійснити заміну первинного відповідача на належного - відповідний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучити зазначений орган як другого відповідача.

Проте, суди як першої так і апеляційної інстанцій цих вимог не врахували та в порушення вимог ст. 52 КАС України не вирішили питання про заміну первинного відповідача на належного - відповідний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області, або, у разі наявності заперечень позивача, залучення зазначеного органу як другого відповідача, а відтак неповно з"ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За змістом частин 2 та 4 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій порушили вищенаведені норми процесуального права, зокрема, статей 86, 159, 162 КАС України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, а суд касаційної інстанції в силу вимог ст. 220 КАС України позбавлений можливості встановлювати обставини справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть залишатися без змін та підлягають скасуванню на підставі ч. 2 ст. 227 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк