ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2014 року м. Київ К/9991/76175/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
за участю:
секретаря Мосійчук І.М.
представника позивача Павленка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.04.2012
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012
у справі № 2а/1770/5585/11
за позовом Приватного акціонерного товариства «Костопільський завод скловиробів»
до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Костопільський завод скловиробів» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Костопільський завод скловиробів») звернулося до суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Костопільська МДПІ Рівненської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2011 №0000213540.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав
Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 02.12.2011 №914/23/30923971.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР із змінами та доповненнями, відповідно до якої порушено строки та умови завершення операцій від Фірми «Revimac s.r.I» Італія, Компанії «SGCC» Франція, ВАТ «Щербинский завод злектроплавленных огнеупоров» Росія, ЗАТ «Стеклопак» Росія.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2011 № 0000213540, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог» 15851020,24 грн.
Підставою для прийняття спірного рішення про нарахування штрафних санкцій став висновок податкового органу про те, що на момент перевірки позивачем не пред'явлено вантажні митні декларації типу ВМД-40 (далі по тексту - ВМД), які на думку податкового органу є єдиним документом, що підтверджують факт здійснення імпортної операції (поставки товару).
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
В абзаці 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» вказано, що моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується, від продавця до покупця.
Пунктом 23 статті 1 Митного кодексу України визначено, що переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом.
Статтею 6 Митного кодексу України визначено, що митний кордон збігається з державним кордоном України.
Згідно зі статтею 43 Митного кодексу України товари перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України та закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що перемішуються через митний кордон України.
Згідно з пунктами 23, 35 статті 1 Митного Кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.
Стаття 43 Митного кодексу України встановлює, що у разі ввезення на митну територію України, тобто територію, на яку поширюється виключна юрисдикції України, товарів і транспортних засобів, митний контроль розпочинається з момент перетину ними митного кордону.
Судами встановлено, що при отриманні товарів від Фірми «Revimac s.r.I» Італія, Компанії «SGCC» Франція, ВАТ «Щербинский завод злектроплавленных огнеупоров» Росія, ЗАТ «Стеклопак» Росія не було порушення 180-денного строку поставки, оскільки товар без порушення строку перетнув митний кордон, про що свідчать міжнародні товарно-транспортні накладні, вантажно-митні декларації та відмітки на них митних органів. В подальшому деякий товар було розміщено у режимі митного складу.
Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідачем допущено помилкове трактування закону, вважаючи датою поставки не дату ввезення товарів на митну територію та розміщення в режимі митного складу, а дату його розмитнення (оформлення режиму імпорту).
За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров
Судове рішення № 41943748, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 27.11.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а/1770/5585/11. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: