Ухвала суду № 41943729, 25.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року м. Київ К/9991/29234/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Ланченко Л.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2а-7151/10/0670

за позовом Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Промекс"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року Підприємством до суду заявлений позов про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 18.02.2010 № 0000442301/0, від 30.04.2010 № 0000442301/1, від 09.06.2010 № 00004422301/2 та від 18.08.2010 № 0000442301/3, якими позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 20 791,00 грн. та фінансових санкцій - 10 396,00 грн. за порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названих Законів.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.08.2010 № 0000442301/3 (від 09.06.2010 № 0000442301/2, від 30.04.2010 № 0000442301/1, від 18.02.2010 № 0000442301/0) в частині нарахованого основного платежу в сумі 12 803,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6 401,00 грн.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано, податкові повідомлення-рішення від 18.08.2010 № 0000442301/3 (від 09.06.2010 №0000442301/2, від 30.04.2010 №0000442301/1, від 18.02.2010 №0000442301/0) в частині нарахованого основного платежу в сумі 7 988,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 994,00 грн. скасовано, в решті рішення залишено без змін.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

При цьому державний податковий орган обґрунтовує касаційну скаргу тим, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат суми з придбання транспортних послуг, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, зокрема, в міжнародних автомобільних накладних зазначено іншого перевізника ніж постачальник, що зазначений в актах виконаних робіт та в договорах про надання послуг автоперевезень. Також Підприємством неправомірно до складу валових витрат включено вартість отриманих послуг по монтажу засобів телемеханіки "Граніт - мікро" наданих ПП ОСОБА_4, оскільки вказані витрати, на думку контролюючого органу, також не підтверджені належно оформленими первинними документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена виїзна планова перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, за підсумками якої складено акт від 03.02.2010 № 597/23-1/22065690/0110 та встановлено порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", що полягало у безпідставному віднесенні до складу валових витрат вартість отриманих послуг від суб'єктів господарювання за надані транспортні та експедиторські послуги, які не підтверджені належно оформленими первинними документами, а саме, належно оформленими актами виконаних робіт, міжнародними автомобільними накладними. Крім того, позивачем зайво відображено у складі валових витрат вартість отриманих послуг від ПП ОСОБА_4 за надані послуги по монтажу засобів телемеханіки "Граніт-мікро", що не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, зокрема актами виконаних робіт.

На підставі акта перевірки та результатів адміністративного оскарження Державна податкова інспекція прийняла оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку,

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону № 334/94-ВР передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та контрагентами (ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_9, ОСОБА_10) було укладено договори на транспортно-експедиційне обслуговування, господарські операції по яким фактично було здійснено, що підтверджується первинними документами (договори на транспортно-експедиційне обслуговування, заявки на виконання роботи, акти виконаних робіт, міжнародними автомобільними накладними), які, крім того, є підтвердженням і використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, повинен забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, які мають містити визначені Законом обов'язкові реквізити.

Відповідно до п. 2.7 Положення № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

Законодавчо встановлений мінімум обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням №88 - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вище зазначені норми, судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи, якими оформлено господарські операції з придбання (надання) транспортних послуг складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, і акти виконаних робіт та міжнародні автомобільні накладні.

Посилання контролюючого органу, щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат вартості отриманих послуг з міжнародного перевезення, наданих ПП ОСОБА_11 та ПП ОСОБА_12, оскільки фактичними перевізниками були інші особи, ніж ті з якими було украдено договори на перевезення, є також безпідставними.

Як встановлено судами попередніх інстанцій послуги з надання перевезень фактично було надано ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на орендованих транспортних засобах, що належать ТОВ "Еско-Транс-Кі" і ПП ОСОБА_13, у зв'язку з чим у міжнародних автомобільних накладних перевізниками зазначено саме ТОВ "Еско-Транс-Кі" і ПП ОСОБА_13, тобто власників транспортних засобів, що відповідає вимогам Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Крім того, належне та фактичне надання послуг саме ПП ОСОБА_11 та ПП ОСОБА_12 підтверджується належно оформленими первинними документами, зокрема, договорами транспортного обслуговування, заявками на здійснення перевезення, рахунками, актами виконаних робіт, договорами оренди автомобілів.

За таких обставин, позивач цілком правомірно витрати за отримані транспортні та експедиторські послуги від суб'єктів господарювання, що підтверджені належно оформленими первинними документами, відніс на валові витрати, як правомірно включив і вартість отриманих послуг по монтажу засобів телемеханіки "Граніт - мікро" наданих ПП ОСОБА_4

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що договір підряду від 03.11.2008 між позивачем та ПП ОСОБА_4 був належно виконаний, отримані послуги були оплачені позивачем та пов'язані з його господарською діяльністю, що підтверджується належно оформленими первинними документами, зокрема, і актом виконаних робіт, що містить всі необхідні реквізити визначені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2а-7151/10/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

Л.В. Ланченко