Ухвала суду № 41943625, 26.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2014 року м. Київ К/9991/40051/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Кошіля В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 по справі №2а-28109/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.01.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» (далі - ТОВ «Українські промислові ресурси», позивач) до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька (далі - ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, відповідач) задоволено. Визнано недійсним рішення ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 29.11.2010 №0002352303/15687/10 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6546,55грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що факт невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій не підтверджений належними доказами.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька 01.07.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 30.08.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.11.2010 уповноваженими особами ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька було проведено перевірку офісу ТОВ «Українські промислові ресурси», що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Рогачевська, 1 «г», щодо дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої контролюючим органом складено акт №3637/05/61/23/30415558.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.11.2010 №0002352303/15687/10, згідно з яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6546,55грн.

Підставою для застосування зазначеної суми санкцій стало порушення позивачем вимог пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у невідповідності суми готівкових коштів у місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій у розмірі 1309,31грн. Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що станом на 25.11.2010 сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків становила 1314,31грн., про що свідчить опис наявності готівкових коштів, в той час, як сума, що зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій складала 5,00грн.

Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно з положеннями статті 22 зазначеного Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 24.11.2010, залишок в касі позивача складав 1314,31грн., тобто, в межах ліміту каси 5495,00грн., встановленого наказом адміністративного директора ТОВ «Українські промислові ресурси» від 02.11.2009 №44 «Про затвердження ліміту каси». Виручка від реалізації в сумі 8879,78грн. (136,82грн. + 8742,96грн.) було вилучено з касового апарату та здано до каси підприємства, про що свідчить запис у касовій книзі до якої вносяться надходження і видача готівки з каси підприємства. Вказані обставини підтверджуються Z-звітом №699 за 24.11.2010 на суму 8879,78грн., випискою із книги обліку розрахункових операцій за 24.11.2010-25.11.2010 та випискою із касової книги позивача за вказаний період.

Позивачем 25.11.2010, наступного дня після виконання Z-звіту за 24.11.2010, було здійснено операцію внесення готівки в сумі 5,00грн., у відповідності до пункту 4.5. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614 згідно з яким, внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через реєстратор розрахункових операцій з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

За таких обставин, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є помилковим, оскільки сума у розмірі 1314,31грн. є залишком каси, яка є оприбуткованою готівкою у встановленому законодавством порядку, тобто, після оприбуткування виручки від реалізації, проведеної через реєстратор розрахункових операцій 24.11.2010 в сумі 8879,78грн., та спрямовання її в подальшому в касу підприємства.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій та наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 по справі №2а-28109/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ В.В. Кошіль