Ухвала суду № 41943619, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/9991/25627/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012

у справі № 2а-11979/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання неправомірними дій,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта» (надалі - позивач, ТОВ «ПКФ «Дельта») до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (надалі - відповідач, Ленінська МДПІ у м. Луганську): визнано неправомірними дії відповідача щодо проведення перевірки ТОВ «ПКФ «Дельта» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ за березень 2011 року, яка оформлена актом від 08.06.2011 № 1026/16/37287667.

Суд першої інстанції зазначив, що податковим органом за результатами камеральної перевірки безпідставно зроблено висновки про здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, про відсутність у товариства цивільної правосуб'єктності, та, як наслідок, про фіктивність правочинів, укладених позивачем з контрагентами, оскільки такі висновки можливо зробити лише після детального вивчення господарських угод, укладених за період, що перевірявся.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.06.2011 представниками Ленінської МДПІ у м. Луганську проведено камеральну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ за березень 2011 року, результати якої викладено в акті від 08.06.2011 № 1026/16/37287667.

Згідно висновків акта перевірки встановлено порушення ТОВ «ПКФ «Дельта» ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Процедуру оформлення результатів перевірок було врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984.

Відповідно до абзацу 1 п. 3 розд. 1 вказаного Порядку, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п. 7 розділу IV Порядку за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, рішенням податкового органу, з яким закон пов'язує виникнення у платника податків податкових зобов'язань, є податкове повідомлення-рішення.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення щодо позивача винесено не було.

Суд апеляційної інстанції доречно звернув увагу на те, що зі змісту позовної заяви, не зважаючи на зміну формулювання позовних вимог, вбачається, що фактично позивачем оскаржуються дані, які містяться в акті перевірки від 08.06.2011 № 1026/16/37287667 щодо нікчемності укладених ТОВ «ПКФ «Дельта» правочинів за березень 2011 року.

Водночас, слід зазначити, що акт є виключно формою фіксації податкової інформації про виявлені податковим органом факти та обставини і не містить в собі будь-яких владних приписів і вимог на відміну від податкового повідомлення-рішення, а тому не підпадає під ознаки рішення (акта індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень у розумінні доктрини Кодексу адміністративного судочинства України.

В даному випадку, дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню відповідного акта є лише способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, що не порушує права платника та не створює об'єктивних перешкод у реалізації позивачем його законних інтересів, тому підстав для визнання протиправними дій податкового органу по проведенню перевірки та формуванню в акті конкретних висновків колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає.

Відтак, наведене підтверджує правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови від 28.02.2012 та скасуванні рішення суду першої інстанції, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Дельта» залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі № 2а-11979/11/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис) А.М. Лосєв Судді:(підпис) Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна