Ухвала суду № 41943579, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/37886/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марсталь» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2011 по справі №2а/0570/886/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марсталь» до Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Марсталь» до Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010 №0001592300/0.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2011 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Марсталь» 25.06.2011 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.08.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Марсталь» посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статей 216, 228 Цивільного кодексу України, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 11, 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в Новоазовському районі Донецької області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Марсталь» щодо підтвердження відомостей від особи, що мала правовідносини з платником податків Приватним підприємством «Талвар» за період з 01.04.2008 по 30.04.2008

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість звітного податкового періоду квітня 2008 року на 29872,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в Новоазовському районі Донецької області складено акт від 08.10.2010 №570/23/34940833 та прийнято податкове повідомлення-рішення 27.12.2010 №0001592300/0, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість 44808,00грн., у тому числі за основним платежем 29872,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14936,00грн.

Судами встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлення-рішення, став висновок податкового органу про нікчемність правочинів позивача з Приватним підприємством «Талвар».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено правомірність відображення в податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Марсталь» податкового кредиту, сформованого за господарськими операціями з Приватним підприємством «Талвар», з огляду на фактичне здійснення зазначених операцій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що перевіркою контрагента позивача встановлено, що продаж Приватним підприємством «Талвар» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність реальності здійснення господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Марсталь» з Приватним підприємством «Талвар».

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Марсталь» з Приватним підприємством «Талвар» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договором, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками, доказами використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Приватним підприємством «Талвар».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2010 №0001592300/0 є правильним.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 210, 221, 223, 226, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марсталь» задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2011 по справі №2а/0570/886/2011 скасувати, залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєва