Ухвала суду № 41943550, 04.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2014 р. м. Київ К/800/32840/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Голубєвої Г.К.

за участю секретаря судового засідання: Руденко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року

у справі № 2а-13715/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» (далі - ТОВ «Ферко»; позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0007562230 від 21 вересня 2012 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2013 року скасовано та прийнято нову - про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2013 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Негоциант-Агро», за результатами якої складено акт № 1314/22-30/31681342 від 07 вересня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007562230 від 21 вересня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 6 020 400,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Негоциант-Агро», з підстав нікчемності договору № 01/01/12/С від 04 січня 2012 року на поставку сільськогосподарської продукції та договору № 27АРМ від 24 лютого 2012 року на поставку арматури, укладених між позивачем та вказаним контрагентом.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на акт № 4360/22-5/34598776 від 02 серпня 2012 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Негоциант-Агро» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень - квітень 2012 року, в якому вказано про вчинення контрагентом позивача правочинів з постачальниками та покупцями, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та відмовляючи в їх задоволенні, суд апеляційної інстанції виходив з ненадання ТОВ «Ферко» на підтвердження товарного характеру проведених поставок товарно-транспортних накладних, що, на думку суду, обумовлює фіктивність укладених позивачем з ТОВ «Негоциант-Агро» правочинів.

Колегія суддів із зазначеними доводами суду апеляційної інстанції погодитись не може, виходячи з таких підстав.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як встановлено, зокрема, судом першої інстанції, на підтвердження фактичного виконання спірних поставок позивачем долучено до матеріалів справи належним чином оформлені первинні та розрахункові документи. Відповідачем, в свою чергу, не заперечується, що понесені товариством витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Доводи податкового органу про безтоварний характер проведених поставок з підстав ненадання ТОВ «Ферко» товарно-транспортних накладних, підтримані судом апеляційної інстанції, колегія суддів не може визнати обґрунтованими, позаяк за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податку товару, як у даній ситуації, ненадання транспортної документації не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що відповідною документацією має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

А відтак, враховуючи встановлені Окружним адміністративним судом м. Києва обставини щодо реального здійснення спірних господарських операцій, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок суду першої інстанції про відсутність у контролюючого органу в наведеному випадку правових підстав для прийняття оскаржуваного акту індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Згідно із статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Голубєва Г.К.