Ухвала суду № 41943535, 12.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/67799/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012

у справі № 2а-1334/12/2670

за позовом Приватного підприємства «Ліммбуд»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Ліммбуд» (надалі - позивач, ПП «Ліммбуд») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.01.2012 № 0000322311 та № 0000332311.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2012 у задоволенні адміністративного позову ПП «Ліммбуд» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 апеляційну скаргу ПП «Ліммбуд» задоволено: скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2012 та ухвалено нову, якою адміністративний позов ПП «Ліммбуд» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.01.2012 № 0000322311 та № 0000332311.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Куценко Є.І. 02.11.2011 винесено постанову по кримінальній справі № 49-3296 (постанова № 49-3296) щодо проведення документальної позапланової перевірки ПП «Ліммбуд» з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «ЧОСО» за період 30.10.2008 по 01.01.2011.

На підставі вищезазначеної постанови № 49-3296, ДПІ видано наказ від 14.12.2011 № 4604, згідно з яким проведено документальну позапланову перевірку ПП «Ліммбуд» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ЧОСО» в період з 30.10.2008 по 01.01.2011.

За результатами перевірки, ДПІ складено акт № 16844/23-11/34879628 від 27.12.2011, яким встановлено порушення позивачем приписів: п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфін України від 24.05.1995 № 88, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 16 282,20 грн.; п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфін України від 24.05.1995 № 88, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на за загальну суму 20 353,00 грн.

На підставі акта перевірки № 16844/23-11/34879628, ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 18.01.2012: № 0000322311, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 25 441,00 грн., з яких 20 353,00 грн. - основний платіж, 5 088,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000332311, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20 353,00 грн., з яких 16 282,00 грн. - основний платіж, 4 071,00 грн. - штрафні санкції.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачу докази передачі отриманої від ТОВ «ЧОСО» продукції для виконання договірних зобов'язань з Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут» не є належними, оскільки вони підтверджують реальність правовідносин позивача не з ТОВ «ЧОСО», а з НТУУ «КПІ», а тому дійшов висновку, що відповідач правильно встановив порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Суд апеляційної інстанції не погодився із таким висновком суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив, виходячи з того, що оскільки, станом на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідне судове рішення по кримінальній справі, яке б набрало законної сили, не було прийняте, у ДПІ не було передбачених Податковим кодексом України підстав для їх прийняття.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 86.9 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Оскільки, станом на день прийняття спірних податкових повідомлень-рішень судового рішення у кримінальній справі № 49-3296, яке б набрало законної сили, не було, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, яким визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.01.2012 № 0000322311 та № 0000332311.

Таким чином, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи повно і правильно встановив обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустив порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 у справі № 2а-1334/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна