Ухвала суду № 41943523, 12.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/66828/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012

у справі № 2а-5897/11/1070

за позовом Приватного підприємства «Дніпрорембуд-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Дніпрорембуд-Сервіс» (надалі - позивач, ПП «Дніпрорембуд-Сервіс») звернулося до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС), у якому просило суд визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення перевірки позивача.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2012 у задоволенні адміністративного позову ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 апеляційну скаргу ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» задоволено: постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2012 скасовано, адміністративний позов ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» задоволено, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо призначення та проведення перевірки ПП «Дніпрорембуд-Сервіс», за результатами якої складено акт від 06.06.2011 № 659/23-7/34881663 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2011 по 31.03.2011.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Письмових заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача до Вищого адміністративного суду України не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у червні 2011 року посадовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2011 по 31.03.2011.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 06.06.2011 № 659/23-7/34881663 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216. ст. 662, ст. 655 та ст.. 656Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що такі документи, як акт від 03.06.2011 № 3766/23-9/34827449 з питань перевірки юридичного та фактичного місцезнаходження ПП «Дніпрорембуд-Сервіс», акт № 3767/23-9/34827449 про надання документів щодо формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.03.2011 по 31.03.2011, повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки та копії наказу, витяг із спеціального журналу реєстрації актів свідчать про те, що податковим органом при проведенні перевірки дотримано процедуру проведення перевірки, а тому відповідач при призначенні та проведенні перевірки діяв у межах, на підставі та у спосіб передбачений законом.

Суд апеляційної інстанції не погодився із таким висновком суду першої інстанції та, скасовуючи його рішення і ухвалюючи нове про задоволення позову, виходив з того, що результати перевірки, викладені відповідачем в акті перевірки, встановлені без дослідження належних документів.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові та позапланові; виїзні та невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

При цьому, як правильно взяв до уваги суд апеляційної інстанції, згідно з п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України однією з обов'язкових умов проведення посадовими особами органу державної податкової служби документальної позапланової невиїзної перевірки є, зокрема, надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України).

Аналізуючи викладені норми, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом.

Разом з тим, як правильно зазначив апеляційний суд, відповідачем не виконано вимог ст.70 КАС України, оскільки не надано належних та допустимих доказів направлення позивачу наказу на проведення перевірки та повідомлення про час і місце проведення перевірки у спосіб, визначений чинним законодавством.

Не дотримавши вимог щодо направлення позивачу наказу на проведення перевірки та повідомлення про час і місце її проведення, податковий орган порушив вимоги п.4.1.4 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, а саме: не надіслав у триденний термін повідомлення про проведення перевірки на юридичну адресу ПП «Дніпрорембуд-Сервіс, у зв'язку з чим було порушено право останнього на надання первинних документів на запит відповідача та усунення порушень, якщо такі мали місце. При цьому під час проведення перевірки первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи позивача відповідачем досліджено не було. В акті зазначено лише, що такі документи до перевірки не надавались.

Також апеляційний суд правильно взяв до уваги те, що в актах та повідомленнях про проведення перевірки (акт з питань перевірки юридичного та фактичного місцезнаходження ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» від 03.06.2011 № 3766/23-9/34827449, акт про неможливість вручення запиту про надання документів щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.03.2011 по 31.03.2011, повідомлення від 03.06.2011 № 542/23-9, повідомлення про запрошення від 03.06.2011 № 542, запит «Про надання пояснень та їх документального підтвердження від 03.06.2011 № 7010/10/23-910) відповідачем зазначено адресу позивача: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 11, тоді як згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням позивача є: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, 11.

Зазначена обставина є доказом порушення відповідачем вимог п.79.2 ст. 79, п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України та права позивача бути належним чином повідомленим про дату початку та місце проведення перевірки щодо нього, предмету такої перевірки.

Окрім того, відповідачем не надано належних доказів отримання на дату проведення перевірки даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно місцезнаходження ПП «Дніпрорембуд-Сервіс». Під час перевірки податковим органом використовувалась інформація власних баз даних, без встановлення місцезнаходження позивача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Більш того, з змісту акта перевірки вбачається, що її висновки зроблені лише на підставі наявних в ДПІ у Печерському районі м. Києва даних інформаційних баз, податкових декларацій без врахування інших документів, обов'язкових для проведення такої перевірки.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що допущення відповідачем вказаних порушень чинного законодавства призвело до позбавлення позивача реальної можливості на спростування викладених в акті висновків.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи справу на підставі наявних в справі матеріалів, правильно встановив, що результати перевірки, викладені відповідачем в акті перевірки, встановлені без дослідження належних і необхідних документів, у зв'язку з чим, обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимог позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи повно і правильно встановив обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустив порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 у справі № 2а-5897/11/1070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна