Ухвала суду № 41943459, 12.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/800/49353/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:Байди В.В.,відповідача:Української Т.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013

у справі № 2а-5995/12/1470

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013, частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (надалі - позивач, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС): скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012 № 0000440260 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 15 626 655,70 грн. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 352 179,96 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 23.04.2012 по 14.06.2012 посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 13.07.2012 № 76/26/05410263.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012 № 0000440260, яким ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15 989 926,41 грн., з яких: за основним платежем - 15 637 574,78 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 352 351,63 грн.

Підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ у вказаній сумі став висновок податкового органу про порушення вимог п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Так, зі змісту акта перевірки від 13.07.2012 № 76/26/05410263 вбачаться, що податковим органом, зокрема, було встановлено розбіжності між податковими накладними, віднесеними позивачем до складу податкового кредиту за перевірений період, та податковими накладними, зареєстрованими його контрагентом ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 3 892 017 грн. (9 податкових накладних: від 31.03.2011 № 1161, від 30.04.2011 № 950, від 31.05.2011 № 668, від 31.05.2011 № 666, від 30.06.2011 № 1081, 1082, 1083, від 31.07.2011 № 944, 345.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 201.1, 201.10 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками ПДВ - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума ПДВ в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

При цьому, відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та, у відповідних випадках, покупця товарів/послуг.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем включено до податкового кредиту за перевірений період суми ПДВ, зокрема, за наступними податковими накладними: від 31.03.2011 № 1161 (ПДВ - 2 636 892,99 грн.), від 30.04.2011 № 950 (ПДВ - 953 980,71 грн.), від 31.05.2011 № 668 (ПДВ - 89 565,75 грн.), від 31.05.2011 № 666 (ПДВ - 1 025 875,34 грн.), від 30.06.2011 № 1081 (ПДВ - 583 049,02 грн.), від 30.06.2011 № 1082 (ПДВ - 358,03 грн.), від 30.06.2011 № 1083 (ПДВ - 65 474,77 грн.), від 31.07.2011 № 944 (ПДВ - 542 809,39 грн.), від 31.07.2011 № 345 (ПДВ - 70 622,91 грн.). Зазначені податкові накладні відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а суми ПДВ відповідають даним податкових декларацій ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», що не заперечується відповідачем.

Також, з матеріалів справи вбачається, що податкові накладні від 31.03.2011 № 1161, від 30.04.2011 № 950 , від 31.05.2011 № 668, від 31.05.2011 № 666, від 30.06.2011 № 1081, від 30.06.2011 № 1083, від 31.07.2011 № 944, від 31.07.2011 № 345 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідним витягом № 9135258 від 09.01.2013. При цьому, суди наголосили, що будь-які розбіжності між податковими накладними, віднесеними позивачем до складу податкового кредиту, та податковими накладними, зареєстрованими контрагентом ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», у Єдиному реєстрі податкових накладних відсутні.

Крім того, сума ПДВ по податковій накладній від 30.06.2011 № 1082 (ПДВ - 358,03 грн.), на яку, в тому числі, посилається податковий орган, є меншою 10 тис. грн., а тому, згідно вимог п.11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, зазначена податкова накладна не підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що, відповідно, виключає наявність будь-яких розбіжностей даних зазначеної накладної з даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 10 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1002, у розділі II реєстру виданих та отриманих податкових накладних відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, а також інші документи, на підставі яких здійснюється облік операцій з придбання товарів/послуг. Такими документами є товарні чеки або інші розрахункові документи, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг.

У відповідності до зазначеного, позивачем до реєстру податкових накладних було внесено відповідну суму оплати на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» за поставлений природний газ виключно для подальшої реалізації населенню та природний газ для подальшої реалізації установам та організаціям, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, що підтверджується платіжними документами та банківськими виписками по рахунку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що встановлені під час проведення перевірки порушення позивачем, зокрема, вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з наявністю розбіжностей між податковими накладними, віднесеними позивачем до складу податкового кредиту, та податковими накладними, зареєстрованими його контрагентом ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 3 892 017 грн., не знайшли свого підтвердження і спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Також, як вбачається зі змісту акта перевірки від 13.07.2012 № 76/26/05410263, податковий орган, зокрема, виходив з того, що у березні-квітні 2011 року позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 6 960 559 грн. та 3 190 961 грн. по податковим накладним, які не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, дійшовши таких висновків, податковим органом не було враховано, що вимогами ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у березні-квітні 2011 року, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, звертався до податкового органу з відповідними заявами щодо відмови продавця товарів - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» надати податкові накладні на суми ПДВ 6 960 559 грн. та 3 190 961 грн. Зі змісту вказаних заяв вбачається, що позивач повідомив податковий орган саме про ненадання продавцем товарів - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» податкових накладних на момент подачі податкових декларацій, а не про порушення ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, як зазначено відповідачем в спірному акті.

Крім того, до зазначених заяв позивачем до податкового органу були також надані акти взаємних розрахунків між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів у ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України».

Суди попередніх інстанцій доречно зазначили, що позивачем до складу податкового кредиту по взаємовідносинах із ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» було віднесено суми податку із застосуванням касового методу, із сум коштів, які були списані з банківського рахунку в оплату придбаних товарів/послуг, що підтверджується платіжними документами та банківськими виписками по рахунку.

Так, згідно норм Податкового кодексу України, за касовим методом здійснюються операції, перелічені у п. 187.10 ст. 187 цього Кодексу, а саме: платники податку, які постачають газ природний (крім скрапленого), фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також: житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості (далі - ЖЕКи), датою виникнення податкових зобов'язань є дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку, а датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунка в оплату придбаних товарів/послуг. Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов'язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

Відповідно до пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, касовий метод для цілей оподаткування згідно розділу V цього Кодексу - це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Таким чином, беручи до уваги те, що ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» скористалось своїм правом, наданим п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, та звернулось до податкового органу із заявами про відмову постачальника надати податкові накладні за березень-квітень 2011 року, додавши до вказаних заяв акти взаємних розрахунків між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», які засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку, що позивач мав право включити до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 6 960 559 грн. та 3 190 961 грн.

Крім того, підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ стали господарські операції ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2009».

Так, встановлюючи порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідач в акті перевірки зазначив, що позивачем не надано до перевірки первинних документів, які б свідчили про транспортування, навантаження, розвантаження товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2009», а тому неможливо підтвердити проведення між позивачем і ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2009» господарських операцій та правильність декларування позивачем показників податкового обліку.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками акта перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з урахуванням наступного.

Так, 01.06.2010 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2009» було укладено Договір поставки нафтопродуктів (скрапленого газу пропан-бутан) № 01/06/03-10, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупця скраплений газ пропан-бутан, а покупець зобов'язується приймати вказаний товар і оплачувати його на умовах даного Договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного Договору позивачем надано: акти приймання-передачі, акти приймання за кількістю СВГ, що надійшли залізничним та автомобільним транспортом, акти щодо технічного стану цистерн, видаткові та податкові накладні, паспорти якості скрапленого газу пропан-бутан, товарно-транспортні та залізничні накладні, листи ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2009» щодо необхідності відвантаження скрапленого газу, довіреності на отримання товару та перепустки на відпуск ТМЦ, реєстри приходу-витрат скрапленого газу, акти звірки, а також виписки з банку.

Під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації, на підставі якої останнім був сформований податковий кредит по операціях з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2009», у податкового органу не виникло жодних претензій як до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, транспортування, навантаження, розвантаження товарно-матеріальних цінностей та отримання позивачем реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідних періодів за результатом проведення господарських операцій із вказаним контрагентом з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 27.07.2012 № 0000440260 в частині збільшення ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» суми грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 15 626 655,70 грн. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 352 179,96 грн.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 у справі № 2а-5995/12/1470 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна