Ухвала суду № 41943035, 17.12.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/3932/14 Провадження № 22-ц/795/2449/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції -Скалозуб О. М. Доповідач - Онищенко О. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м.ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОнищенко О.І.,суддів:Острянського В.І., Скрипки А.А.,при секретарі:Сахаровій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ТОВ «Укрпериклаз» просить змінити рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2014 року в частині стягнення з ТОВ «Укрпериклаз» на користь ОСОБА_5 заборгованості по заробітній платі за травень, червень, липень 2014 року в розмірі 8435 грн. 25 коп. (без утримань обов'язкових платежів в бюджет), 2445,00 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (без відрахування обов'язкових платежів в бюджет), стягнувши з ТОВ «Укрпериклаз» на користь ОСОБА_5 заборгованість по заробітній платі за травень, червень, липень 2014 року в розмірі 6 911 грн. 85 коп., посилаючись на його необґрунтованість, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ТОВ «Укрпериклаз» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Укрпериклаз» на користь ОСОБА_5 заборгованість по заробітній платі за травень, червень, липень 2014 року в розмірі 8435 грн. 25 коп. (без утримань обов'язкових платежів в бюджет), 2445,00 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (без відрахування обов'язкових платежів в бюджет) та 500,00 грн. моральної (немайнової) шкоди, а всього 11380 грн. 25 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Укрпериклаз» на користь держави 487 грн. 20 коп. судового збору.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що позивачем обраховано суму позову з урахуванням обов'язкових платежів до бюджету. При нарахуванні та виплаті працівнику заборгованості із заробітної плати на підставі рішення суду, підприємство, як податковий агент, зобов'язане буде утримати із суми такої заборгованості податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15% ( та/або 17%) та сплатити його до бюджету. Товариством з обмеженою відповідальністю « Укрпериклаз» вже здійснено нарахування ЄСВ на заробітну плату ОСОБА_5 у відповідних періодах ( травень, червень, липень 2014 року), коли було нараховано заробітну плату та подано відповідні декларації до податкової, що є підтвердженням взяття на себе обов'язку сплати обов'язкових платежів із заробітної плати позивачки.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам відповідає рішення суду першої інстанції.

По справі встановлено, що ОСОБА_5 працювала на посаді начальника лабораторії з 01.12.2014 року, а 30.07.2014 року звільнена з ТОВ «Укрпериклаз» у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, що підтверджується копією наказу про звільнення згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України від 30.07.2014 року № 30-07-2014-к та записами у трудовій книжці (а.с.3, 27).

При звільненні позивачу не було виплачено заборгованість із заробітної плати в розмірі 8435 грн. 25 коп. До суду ОСОБА_5 звернулася з позовом у вересні 2014 року. Середньоденна заробітна плата позивачки становить 122 грн. 25 копійок.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що після звільнення позивача, заборгованість із заробітної плати відповідачем не погашена, тому підлягає стягненню невиплачена сума заробітної плати та у відповідності до ст.117 КЗпП України відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що законні права позивача порушено, а відтак наявні правові підстави покладення на ТОВ «Укрпериклаз» обов'язку відшкодувати позивачу моральну шкоду виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості.

Такий висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку і не суперечать нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. Отже посилання суду на ст. ст.47,115,116,117, 237-1 КЗпП України, Постанову Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» та Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 слід визнати правильним.

Згідно статті 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд першої інстанції вірно визначив розмір середнього заробітку, який необхідно стягнути на користь ОСОБА_5, за час затримки розрахунку по заробітній платі.

Виходячи із вимог розумності та справедливості та враховуючи положення матеріального права, апеляційний суд погоджується з визначеною судом першої інстанції оцінкою немайнової шкоди, заподіяної ОСОБА_5 в розмірі 500 гривень.

У відповідності до роз'яснень даних в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» - суд задовольняючи вимоги про оплату праці, має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив привизначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому доводи апеляційної скарги ТОВ « Укрпериклаз» щодо невірного зазначення судом першої інстанції в рішенні суми заборгованості по заробітній платі позивача без урахування обов'язкових платежів до бюджету не заслуговують на увагу.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз», відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: