Рішення № 41942547, 11.12.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/3486/2014 Головуючий в І інстанції: Зубов О.С.

Категорія 19 Доповідач: Приходько Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року грудня місяця 11 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Приходько Л.А.

суддів Борка А.Л.

Кузнєцової О.А.

при секретарі Павловської Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 30 вересня 2014 року у справі

за позовом

ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Кредобанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» про визнання кредитного договору, договору іпотеки припиненими та визнання договору факторингу (переуступки) недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Кредобанк», ТОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», ТОВ «Вердикт Фінанс» посилаючись на те, що 20.03.2006 між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №2р/ж відповідно до якого останньому був наданий кредит в сумі 170000доларів США на строк до 01.03.2011 року для ремонту бази відпочинку «Райский уголок» під 14,5% річних. В цей же день, в якості забезпечення зобов'язання за Кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого стало нерухоме майно: база відпочинку «Райский уголок». 29.11.2011року ПАТ «Кредобанк» на підставі договору факторингу відступив право вимоги за зазначеним вище кредитним договором ТОВ «Фінансова Компанія «Приватні інвестиції». 19.12.2012 року між ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та ОСОБА_2 укладений договір №68-118-08/Р/1-12 про порядок виконання грошових вимог та прощення боргу. Умовами вказаного договору сторони підтвердили, що станом на 19.12.2012 загальна сума заборгованості Боржника становить 714992.83грн, та встановили порядок виконання грошових вимог. Позивач взяв на себе обов'язок сплатити шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитора суму коштів у розмірі 600000грн. за наступним графіком: 360000грн. - протягом трьох банківських днів з дня укладення цього договору; 240000грн. - протягом 30 календарних днів після укладення цього договору. За умови повного виконання Боржником зазначеного обов'язку, кредитор звільняє Боржника від обов'язку сплатити залишок заборгованості в сумі 114992.83грн. У результаті чого зобов'язання Боржника за кредитним договором припиняються. Також припиняється право вимоги за договором факторингу та обтяження майна боржника.

На виконання умов договору позивач фактично сплатив 600012грн., у зв'язку із чим вважав договір виконаним, а зобов'язання по кредитному договору та договір обтяження майна іпотекою припиненими. Однак, в травні 2014 року дізнався, що між ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» та ТОВ «Вердикт фінанс» 28.04.2014 року укладений договір факторингу №104-2/рж/2014 та 29.04.201 року укладений договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки за умовами яких ТОВ «Вердикт фінанс» набув право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №2/рж від 20.03.2006 та договором іпотеки. Про вказані обставини позивач дізнався з заяви-вимоги ТОВ «Вердикт фінанс» від 16.05.2014року переданою йому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в якій відповідач вимагає сплатити в рахунок погашення заборгованості грошову суму в розмірі 162576грн. протягом 31 календарного дня з моменту отримання заяви-вимоги.

Посилаючись на виконання ним умов Договору про порядок виконання повернення грошей та прощення боргу, просив з підстав визначених ст.ст. 599, 604,605 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку» визнати зобов'язання за кредитним договором та договір іпотеки припиненими. Також просив визнати недійсними договір факторингу та договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, з підстав визначених ст.ст. 203, 215 ЦК України, посилаючись на те, що їх зміст суперечить ст.ст. 512-517,1077, 1078 ЦК України.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 30 вересня 2014 року позов задоволено. Визнано припиненими зобов'язання за кредитним договором №2/рж укладеним 20.03.2006 року між ПАТ «Кредобанк» і ОСОБА_2 та договір іпотеки, укладений 20.03.2006 року між ПАТ «Кредобанк» і ОСОБА_2, в забезпечення виконання кредитного договору №2/рж від 20.03.2006 року. Визнано недійсним договір факторингу №104-2\рж\2014 укладений 28.04.2014 між ТОВ «ФК Приватні інвестиції» та ТОВ «Вердикт Фінанс» про переуступку права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №2/рж від 20.03.2006 року.

В апеляційній скарзі ТОВ «Вердикт Фінанс», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Під час розгляду справи, представник ТОВ «Вердикт Фінанс» Гонтаренко А.К., апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі за обставинами викладеними у скарзі, просив рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Представник ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» Копитіна О.С. апеляційну скаргу визнала, зазначивши, що, на її думку, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заперечуючи проти апеляційної скарги адвокат ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_2, зазначив, що на його думку, рішення суду є законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з виконанням позивачем своїх зобов'язань за договором про порядок виконання грошових вимог та прощення боргу, а також у зв'язку з прощенням боргу в сумі 114992.83грн, його зобов'язання по кредитному договору, відповідно до вимог ст.ст. 604,605 ЦК України припинено. Внаслідок припинення основного зобов'язання, відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» припинено і договір іпотеки. Оскільки зобов'язання за кредитним договором були виконані і припинені до укладення договору факторингу №104-2/рж/2014 від 29.04.2014 року, останній суперечить положенням ст.ст. 512-517,1077, 1078 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень ст. 629 ЦК України, укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зі змісту ч.1 ст. 604 ЦК України, вбачається, що зобов'язання може бути припинено за домовленістю сторін.

Також зобов'язання припиняється, згідно ст. 605 ЦК України, внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Підставою припинення іпотеки, відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» є , зокрема, припинення основного зобов'язання.

Як вбачається зі змісту позовних вимог позивач просить визнати припиненими його зобов'язання за кредитним договором з підстав виконання ним належним чином умов договору №68-118-08/Р/1-12 про порядок виконання грошових вимог та прощення боргу від 19 грудня 2012 року. А також визнати припиненою іпотеку у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.

Судом встановлено, що 20 березня 2006 року, між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №2/рж відповідно до якого позивачу був наданий кредит в сумі 170000 доларів США на строк до 01.03.2011 року для ремонту бази відпочинку «Райский уголок» під 14,5% річних.

В цей же день, в якості забезпечення зобов'язання за Кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого стало нерухоме майно: база відпочинку «Райский уголок».

29 листопада 2011 року ПАТ «Кредобанк» відповідно до договору факторингу відступив право вимоги всіх грошових зобов'язань за Кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», на підставі вказаного договору було внесені відповідні зміни в Державний реєстр обтяжень нерухомого майна.

19 грудня 2012 року, між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір №68-118-08/Р/1-12 про порядок виконання грошових вимог та прощення боргу.

Відповідно до умов зазначеного договору, сторони підтвердили, що станом на 19грудня 2012 року загальна сума заборгованості Боржника перед Кредитором становить 714992.83грн. (п.3 Договору).

Відповідно до п.4 Договору, ОСОБА_2, в рахунок погашення існуючої заборгованості, взяв на себе обов'язок сплатити шляхом безготівково переказу на банківський рахунок Кредитора суму коштів в розмірі 600000грн. за наступним графіком: 360 000,00 грн. - протягом трьох банківських днів з дня укладення цього договору; 240 000,00 грн. - протягом 30 календарних днів після укладення цього договору.

Згідно п.5 Договору, за умови повного виконання ОСОБА_2 обов'язку, встановленого п.4 цього Договору, Кредитор на підставі ст.605 ЦК України звільняє Боржника від обов'язку сплатити залишок заборгованості, передбаченої п.3 цього Договору, в сумі, що становить 114992,83 грн. (сума прощення боргу). У результаті прощення боргу, як це передбачено цим пунктом, грошові зобов'язання Боржника за Кредитним Договором припиняються, а також припиняється право вимоги Кредитора до Боржника за Договором факторингу та обтяження майна Боржника та його поручителів, що виникли за заборгованістю.

Пунктом 7 цього Договору визначено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання Боржником обов'язку, встановленого п.4 цього договору, Боржник зобов'язується протягом трьох банківських днів, з моменту порушення цього обов'язку, сплатити на користь Кредитора штраф у розмірі 10% від суми встановленої у п. 3 цього Договору та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожний день прострочення.

Вказаний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє моменту повного виконання Сторонами умов Договору з урахуванням п.п.7,10 цього Договору (п.9 Договору).

Пунктом 10 Договору передбачено, що у випадку невиконання Боржником зобов'язання, встановленого п. 4 цього Договору, у погоджені у цьому Договорі строки, цей договір припиняє свою дію зі спливом 10 календарних днів з моменту порушення Боржником обов'язку, встановленого п. 4 цього договору та не створює будь-яких наслідків для сторін, окрім обов'язку боржника, що встановлений пунктом 7 цього договору.

На виконання умов п.4 Договору №68-118-08/Р/1-12 про порядок виконання грошових вимог та прощення боргу від 19 грудня 2012 року, ОСОБА_2 сплатив шляхом безготівково переказу на банківський рахунок ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» протягом трьох банківських днів 363312грн. (19.12.2012 року - 134000 грн. 20.12.2012 року - 24112 грн., 24.12.2012 року - 128 000грн., 24.12.2012 року - 37000 грн., року - 42200 грн.)

Залишок суми заборгованості в розмірі 236700грн був сплачений ОСОБА_2 з порушенням строку встановленого умовами п.4 Договору. Так, відповідно до умов Договору (п.4), Боржник зобов'язався сплатити залишок заборгованості (240000грн) протягом 30 календарних днів після укладення договору, тобто останнім днем строку виконання договору є 18 січня 2013 року. Проте, відповідно до квитанцій, наданих позивачем на підтвердження здійснення платежів, вбачається, що платежі здійсненні лише 21.01.2013 року в сумі 159000 грн. та 22.01.2013 року в сумі 77700 грн.

У зв'язку з простроченням виконання Боржником обов'язку, встановленого п.4 Договору, ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» на підставі п.7 Договору нараховані штраф та пеня в загальному розмірі 47583.99грн., які в порушення вимог п. 7 Договору не були сплачені боржником протягом трьох банківських днів, з моменту допущеного порушення.

Оскільки позивачем не були виконані зобов'язання у строки погоджені договором, Договір №68-118-08/Р/1-12 про порядок виконання грошових вимог та прощення боргу укладений між ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» та ОСОБА_2 , відповідно до умов п. 10 Договору припинив свою дію 28 січня 2013 року.

Аналіз п.10 Договору у сукупності з іншими положеннями цього договору, зокрема п.п.4,5,7 Договору, дає можливість зробити однозначний висновок, про те, що у разі невиконання Боржником у строки визначені п.4 договору обов'язку сплатити заборгованість договір припиняє свою дію та не створює будь-яких наслідків для сторін(крім передбачених п.7 Договору), в тому числі і прощення частини боргу в розмірі 114992,83 грн. та припинення грошових зобов'язань Боржника за Кредитним договором.

Положення договору№68-118-08/Р/1-12 про порядок виконання грошових вимог та прощення боргу, у їх сукупності, будь-яких сумнівів щодо порядку та строків виконання зазначеного договору, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов'язань за договором, не викликають.

10 календарних днів з моменту порушення Боржником обов'язку, встановленого п. 4 цього Договору зі спливом яких Договір припиняє свою дію (п.10) лише визначають час припинення дії договору, та не надає можливості Боржнику виконати протягом цього строку зобов'язання за договором з наступним прощенням боргу.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що формулювання п.10 Договору про порядок виконання грошових вимог та прощення боргу надає підстави його тлумачення так, що у перебіг 10 днів після 19 січня 2013 року умови договору про прощення боргу діють.

Отже, суд першої інстанції помилково застосував до відносин, що виникли між сторонами положення п.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Посилаючись на подальші дії ПАТ «Кредобанк» по звітуванню в податкову службу про факт прощення боргу, як на свідчення того, що кредитором прийнято виконання договору та прощено борг, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» дохід ОСОБА_2, який був відображений в звітних даних за 1 квартал 2013 року з ознакою доходу - 126 (дохід, отриманий платником податку як додаткове благо) у розмірі 114992,83грн було вилучено з попередньо наданої звітності, як помилковий, про що в квітні 2014 року повідомлено відповідні органи Міндоходів України, та направлений на їх адресу виправлений податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за І квартал 2013 року.

Крім того, у строки визначені умовами договору ОСОБА_2 не сплатив нараховані штрафні санкції за несвоєчасне виконання умов договору.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 виконав взяті на себе зобов'язання належним чином в повному обсязі, а тому позовні вимоги щодо визнання припиненими зобов'язань позивача за Кредитним договором є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що зобов'язання позивача за основним договором не припинені, відсутні і підстави, визначені ч.1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», для припинення іпотеки.

Також колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо недійсності договору факторингу.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу, відповідно до ч.1 ст. 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За правилами ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Судом встановлено, що 28 квітня 2014 року між ТОВ «ФК Приватні інвестиції» та ТОВ «Вердикт фінанс» було укладено договір Факторингу №104-2\рж\2014 року, за умовами якого ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» відступив ТОВ «Вердикт фінанс» права вимоги до ОСОБА_2, які виникли відповідно до умов Кредитного договору № 2/рж, укладеного 20 березня 2006 року з урахуванням договору №68-118-08/Р/1-12 про порядок виконання грошових вимог та прощення боргу від 19 грудня 2012 року на суму 162567.82грн (заборгованість за кредитом 114992.83грн., заборгованість за штрафними санкціями 47583.99грн).

29 квітня 2014 року між ТОВ «ФК Приватні інвестиції» та ТОВ «Вердикт фінанс» було укладено нотаріально посвідчений Договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просив визнати зазначені договори недійсними, як такі, що суперечать вимогам закону, а саме ст.ст. 512-517,1077,1078 ЦК України, посилаючись на те, що зобов'язання Боржника, як за кредитним договором так і за договором іпотеки на час укладення вказаних договорів були припинені.

Проте, як зазначено вище, зобов'язання ОСОБА_2 як за кредитним договором так і за договором іпотеки, не припинені, договори не суперечать вимогам ст.ст. 512-517,1077,1078 ЦК України, а будь-яких інших підстав для визнання договорів недійсними позивачем не зазначено. А отже, підстави, визначені законом, для визнання недійсними договору факторингу та договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки відсутні.

Зважаючи на викладене колегія судів вважає, що рішення суду, з підстав передбачених ст. 309 ЦПК України слід скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 30 вересня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Кредобанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» про визнання кредитного договору, договору іпотеки припиненими та визнання договору факторингу (переуступки) недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: