Ухвала суду № 41942517, 11.12.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/3370/14 Головуючий в І інстанції Яценко О.М.

Категорія 27 Доповідач: Ігнатенко П.Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року грудня місяця 11 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Стародубця М.П.Суддів:Воронцової Л.П. Ігнатенко П.Я.При секретарі:Калюжному О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, діючої в інтересах ОСОБА_6 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 03 жовтня 2014 року у справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит та зустрічним позовом ОСОБА_6 до Державної іпотечної установи про розірвання договору про іпотечний кредит,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року Державна іпотечна установа звернулася до суду із вказаним вище позовом, посилаючись на те, що 02 грудня 2005 року між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» та ОСОБА_6 були укладені договір про іпотечний кредит №29920502, додаткова угода від 20 квітня 2007 року №1 та додаткова угода №2 від 31 жовтня 2008 року до вказаного вище кредитного договору, за умовами яких банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 10000,00 доларів США, строком погашення не пізніше 19 квітня 2009 року включно зі сплатою 18,5% річних. 04 лютого 2011 року між Державною іпотечною установою та АКБ «Трансбанк» було укладено договір відступлення права вимоги №1, за яким банк передав Державній іпотечній установі всі права вимоги за вказаним договором про іпотечний кредит та іпотечним договором.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 28 жовтня 2013 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит №29920502 від 02.12.2005 року станом на 02 лютого 2011 року в розмірі 46513,36 грн. та судовий збір в розмірі 465,13 грн., а всього 46978,49 грн.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов зазначеного вище договору про іпотечний кредит за період з 20 вересня 2011 року по 28 жовтня 2013 року Державною іпотечною установою нарахована заборгованість за кредитом, з яких: нараховані відсотки - 13206,35 грн., пеня за прострочення сплати кредитних коштів - 16369,79 грн., які позивач просить стягнути на свою користь.

В ході розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_6 звернувся із зустрічним позовом про розірвання договору про іпотечний кредит №29920502 від 02 грудня 2005 року, укладений між ним та Акціонерним комерційним банком «Трансбанк». В обґрунтування своїх вимог зазначив, що з моменту укладення спірного договору майже вдвічі зріс курс долару, в зв'язку з чим, відбулась істотна зміна обставин, що є підставою для його розірвання у відповідності до положень ч.2.ст.652 ЦК України. Окрім того, банк під час укладення договору не надав всього обсягу інформації про умови кредитування, а саме: щодо методики кредитування, яка використовується для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентам за користування ним, що є порушенням його прав відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 03 жовтня 2014 року первісний позов Державної іпотечної установи - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит в загальному розмірі 19234,97 грн., яка складається з прострочених відсотків за користування кредитом в сумі 13206,35 грн. та пені за прострочення сплати кредитних коштів в сумі 6028,62 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Державної іпотечної установи витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 243,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до Державної іпотечної установи про розірвання договору про іпотечний кредит - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, діюча в інтересах ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову Державної іпотечної установи відмовити, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити у повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник Державної іпотечної установи просить не брати до уваги доводи викладені в ній та залишити рішення суду без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, банк посилався на наявні та невиконані умови кредитного договору і просив стягнути на свою користь визначену в позові суму.

ОСОБА_6, в свою чергу, посилається на те, що банк не повідомив його, як позичальника про валютні ризики, зобов'язання за кредитним договором визначені в іноземній валюті та внаслідок економічної ситуації, відбулось підвищення курсу долара США відносно національної валюти і як наслідок збільшився фактичний розмір щомісячного платежу по кредиту. На цій підставі, вважає наявними складові, передбачені ст.. 652 ЦК України та просить розірвати кредитний договір.

З матеріалів справи вбачається, що 02 грудня 2005 року між акціонерним комерційним банком «Трансбанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №29920502 від 02.12.2005 року, згідно якого позичальник отримав кредит у сумі 5000 доларів США для придбання нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зі сплатою 15,5% річних зі строком повернення по 01.12.2010 року (а.с.35-40). До договору додано графік погашення (а.с.41).

20 квітня 2007 року між сторонами договору кредиту від 02.12.2005 року укладено додаткову угоду №1 від 20 квітня 2007 року, згідно якої сторони дійшли згоди внести зміни в п. 1.1,2.1,3.1 Основного договору щодо суми договору : 10000 доларів США; щодо строку виконання зобов'язань : по 19 квітня 2008 року з можливістю подальшої пролонгації до 3 років; щодо розміру відсотків річних в розмірі 16,5% (а.с.42).

31 жовтня 2008 року між АКІБ «Трансбанк» та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №29920502 від 02.12.2005 року, згідно якої в п.2.1 розділу Основного договору внесено зміни і викладено в наступній редакції: 2.1.Кредит надається на строк до 19 квітня 2009 року включно. В п. 3.1 Основного договору уточнено відсоткову ставку річних: 18,5%. В п. 8.1.11 зазначено, що банк має можливість переглянути відсоткову ставку, як у разі підвищення вартості ресурсів на банківському ринку так і у випадку зменшення їх вартості. Сторонами обумовлено, що додаткова угода не є новацією. До додаткової угоди додано графік погашення капіталу та процентів (а.с.43-44).

04.02.2011 року АКІБ «Трансбанк» передав Державній іпотечній установі право вимоги по невиконаних зобовязаннях, в тому числі по боргових зобов'язаннях ОСОБА_6 за кредитним договором №29920502 із додатковими угодами №1 та №2 (а.с.45-49).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 9.2.9. оспорюваного договору позичальник зобов'язався нести усі витрати, пов'язані з підписанням і виконанням цього договору.

Таким чином, підписавши кредитний договір на узгоджених з банком умовах і визначивши на власний розсуд свої права та обов'язки у кредитному зобов'язанні, позивач погодився з усіма його умовами без застережень. Виходячи з обставин справи та наданих сторонами доказів, колегія суддів відзначає, що ОСОБА_6, на час підписання кредитного договору був дієздатною повнолітньою особою, яка вчиняючи юридично значимі дії мала діяти розсудливо, розумно і обачно, оцінюючи власні фінансові можливості, загальну економічну ситуацію у країні, коливання курсу української гривні по відношенню до іноземних валют та інші істотні для укладення договору обставини усвідомлюючи можливі фінансові ризики.

Під час укладення кредитного договору позивач мав можливість самостійно і без стороннього впливу приймати рішення про обрання валюти кредитування. З часу укладення договору він виконував, передбачені ним зобов'язання, претензій щодо його умов, зокрема і щодо валюти договору не заявляв.

Окрім того, оцінку договору кредиту із додатковими угодами дано чинним рішенням суду.

Так, рішенням апеляційного суду Херсонської області від 28 жовтня 2013 року змінено рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 16.08.2013 року та стягнуто з ОСОБА_6 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором №29920502 станом на 01.09.2011 року в сумі 46513,36 грн. (а.с.52-54).

За таких обставин, суд першої інстанції на підставі ст.ст. 526, 527,530, 611, 1052, 1054 ЦК України частково задовольнив позовні вимоги Державної іпотечної установи та стягнув з ОСОБА_6 суму заборгованості по відсотках з 20.09.2011 року по 28.10.2013 року в розмірі 13206,35 грн., а також по пені з 28.10.2012 року по 28.10.2013 року в межах річного строку в розмірі 6028,62 грн.

Судом першої інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Сукупність даних обставин, а також те, що позивачем не надано суду переконливих доказів, які б свідчили про порушення з боку банку та наявність сукупності обставин, передбачених ст.. 652 ЦК України переконує колегію суддів у правильності висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_6, а також в необґрунтованості його доводів, викладених в апеляційній скарзі.

За таких обставин, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Державної іпотечної установи та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 щодо розірвання договору.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані законом, доказами і, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Посилання апелянта на те, що банк не попередив про валютні ризики, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена. Укладаючи спірний договір в іноземній валюті сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування чи зміни, а відтак і для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, діючої в інтересах ОСОБА_6, - відхилити.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 03 жовтня 2014 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: