Рішення № 41940785, 10.12.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №1522/6617/12

Провадження №2/522/2386/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Єршової Л.С.

при секретарі - Ларіній Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Одеський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про виділення в натурі частки квартири, та нежитлового приміщення зі спільної часткової власності співвласників, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про поділ майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про поділ 4-кімнатної квартири разом з горищним приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, між співвласниками і виділення ОСОБА_1 в натурі у власність таку його частку - 647/2000 частки квартири та ? частки горищного приміщення із спільної часткової власності нерухомого майна.

В подальшому позивач подав до суду уточнення до позовної заяви (а.с. 97), в якому окрім вищевказаної, заявив вимогу про визнання за ним права на ? частку квартири АДРЕСА_2, що належить на праві спільної сумісної власності, та стягнути з ОСОБА_2 грошової компенсації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторонами у шлюбі було набуто наступне майно: 647/1000 частин квартири АДРЕСА_1, горищне приміщення, загальною площею 60,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1; квартира АДРЕСА_2. Між позивачем та відповідачем виник спір про порядок користування і володіння нерухомим майном, що і стало приводом для звернення до суду.

До участі у справі судом було залучено третіх осіб - Одеський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.

ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 (а.с. 65-67) про визнання особистою приватною власністю ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2, придбану на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21 грудня 2005 року державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори за номером в реєстрі №3-4636, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» за реєстраційним номером 11265104, номер запису 99, в книзі 589пр-4, визнання за ОСОБА_2 право власності на ? частину коштів на банківських рахунках в Публічному акціонерному товаристві «МАРФІН БАНК», Публічному акціонерному товаристві Акціонерний Банк «Південний», Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк», Публічному акціонерному товаристві «Імексбанк», відкритих на ім`я ОСОБА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира АДРЕСА_2, на думку позивачки ОСОБА_2 є її особистою власністю, оскільки придбана за її особисті кошти, отримані від продажу квартири, що була їй подарована, але відповідач це не визнає. Також в обґрунтування свого позову ОСОБА_2 зазначила, що відповідач має рахунки в банках, які є спільною сумісною власністю подружжя, тому вона просить суд визнати за нею право власності на ? частину цих рахунків.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили суд його задовольнити, у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Відповідачка у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила суд задовольнити зустрічний позов.

Представник Одеського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді підтримала зустрічний позов ОСОБА_2 та просила суд його задовольнити, у задоволенні позову ОСОБА_1 просила відмовити.

Представник Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 129).

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі 2/1522/8187/11 (набрало чинності 02.11.11 року, а.с. 17), розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який був зареєстрований 25.07.1997 року 1-им Малиновським відділом державної РАЦС Одеського міського управління юстиції, про що зроблено актовий запис в книзі реєстрації актів про одруження №384.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.06.1998 року (а.с. 36-37) ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купили в рівних частках кожний 647/1000 частин квартири АДРЕСА_1, що складається в цілому з чотирьох кімнат, загальною площею 92,9 кв.м., у тому числі житловою 63,9 кв.м. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №996. Право власності на вказану квартиру 24.06.1998 року зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 647/2000 часток за кожним.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 28.08.2001 року (а.с. 38-38а) ОСОБА_6, діючий від імені Одеської міської ради народних депутатів на підставі доручення, продав, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купили майно комунальної власності у вигляді горищного приміщення, загальною площею 60,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Продавець продав, а покупці купили об`єкт купівлі-продажу на підставі розпорядження Жовтневої адміністрації м. Одеси №803 від 17.08.2001 року. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за №6477. Право власності на вказану квартиру 24.06.1998 року зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Відповідно до листа КП «ОМБТІ та РОН» від 01.03.2012 року №333772.63.12 (а.с. 8) з 31.08.2001 року і станом на 01.03.2012 року в КП «ОМБТІ та РОН» ? частки горищного приміщення пл.. 60,1 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровані за ОСОБА_1.

Відповідно до договору дарування від 20 липня 2005 року (а.с. 68-69) ОСОБА_8 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар належну дарувальнику квартиру за АДРЕСА_10, яка складається у цілому з однієї житлової кімнати та підсобних приміщень, загальною площею - 34,6 кв.м., в тому числі житловою площею - 17,6 кв.м. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстровано в реєстрі за №4404.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.08.2005 року (а.с. 248) ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_10 купила квартиру під номером сімдесят сьомим у будинку під номером другим по АДРЕСА_10, яка в цілому складається з однієї кімнати, загальною площею 34,6 кв.м., в тому числі житловою - 17,6 кв.м. Продаж вчинено за 23700,00 грн. Зазначений договір посвідчено державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Сімаченко С.Л., зареєстровано в реєстрі за №5-1537.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21.12.2005 року (а.с. 177-178) ОСОБА_12 продала, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_2, яка в цілому складається з однієї жилої кімнати, жилою площею - 16,2 кв.м., загальною площею - 20,1 кв.м. Продаж здійснено за 107500 гривень, що еквівалентно 21500 доларів США. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстровано в реєстрі за №3-4636. Право власності на вказану квартиру 22.12.2005 року зареєстровано за ОСОБА_2, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 177).

Судом по справі призначалась будівельно-технічна експертиза. Відповідно до висновку експерта 31192 від 14.05.2014 року (а.с. 196-214) розділити нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (по ? частки кожному), у склад якої міг би увійти необхідний склад приміщень (жилих та підсобних), з забезпеченням самостійного входу (виходу) з додержанням будівельних норм та правил, технічно не уявляється можливим. Розділити нерухоме майно - горище, площею 60,1 кв.м. по АДРЕСА_1 в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (по ? частки кожному) з забезпеченням самостійного входу (виходу) з додержанням будівельних норм та правил, технічно не уявляється можливим. Ринкова вартість ? частки кожного з співвласників квартири АДРЕСА_1 становить в діапазоні 23211,00 доларів США, що за курсом НБУ на дату оцінки складає 269104,00 грн., ринкова вартість ? частки кожного з співвласників горищного приміщення в будинку № 57 по вул. Пушкінський у м. Одесі становить в діапазоні 11029,00 доларів США, що по курсу НБУ на дату оцінки складає 127868,00 грн., ринкова вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_2 складає в діапазоні 22150,00 доларів США, що за курсом НБУ на дату оцінки складає 256803,00 грн.

За правилами ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно з ст. 22 КпШС України, який діяв до 1 січня 2004 року, та був чинний на час купівлі-продажу сторонами квартири та горища по АДРЕСА_1, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Аналогічна норма міститься і в СК України, чинному з 1 січня 2004 року (ст. 60), відповідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до п. 22, 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України), ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором або законом.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 2 ст. 71 СК України).

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України).

Крім того, у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільні речі, суди мають застосовувати положення ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦПК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи викладене, з урахуванням обставин справи та беручи до уваги висновок експертизи, який виключає можливість реального поділу спірних квартир, та те, що згода на отримання грошової компенсації не надавалась, грошова компенсація відповідно до часток майна на депозит суду не вносилась, суд вважає, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, та горище за вказаною адресою, залишаються у спільній частковій власності сторін, а у вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ 4-кімнатної квартири разом з горищним приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, між співвласниками шляхом виділення ОСОБА_1 в натурі у власність таку його частку - 647/2000 частки квартири та ? частки горищного приміщення із спільної часткової власності нерухомого майна, слід відмовити. З цих же підстав слід відмовити і у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації за його частку в квартирі АДРЕСА_2.

Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права на ? частку квартири АДРЕСА_2, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, то вони підлягають задоволенню шляхом виділення у власність ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 20,1 кв.м, житловою площею 16,2 кв.м.; виділення у власність ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 20,1 кв.м, житловою площею 16,2 кв.м., оскільки зазначена квартира була придбана сторонами під час перебування у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя.

Щодо вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (а.с. 65-67) про визнання особистою приватною власністю ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2, придбану на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21 грудня 2005 року державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори за номером в реєстрі №3-4636, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» за реєстраційним номером 11265104, номер запису 99, в книзі 589пр-4, суд зазначає наступне.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, за кошти, які належали їй йому особисто (ч. 1 ст. 57 СК України).

Суд враховує, що квартира за АДРЕСА_10, подарована ОСОБА_2, була подальшому нею продана у серпні 2005 року за 23700 грн., а квартира АДРЕСА_2 була ОСОБА_2 придбана у грудні 2005 року за 107500,00 грн. Тобто з моменту продажу подарованої квартири пройшло чотири місяці, та нова квартира придбана за суму, що більш, ніж в чотири рази перевищує суму, отриману від продажу подарованої квартири.

Крім того, сам по собі продаж подарованої квартири не свідчить про те, що кошти від продажу було використано на купівлю іншої нерухомості в період шлюбу.

На підставі викладеного, суд критично відноситься до доводів ОСОБА_2 , що квартира АДРЕСА_2 була придбана за її особисті кошти, а тому вважає, що у задоволенні її вимог про визнання особистою приватною власністю квартири АДРЕСА_2 слід відмовити.

Також суд відмовляє у задоволенні вимог про визнання за ОСОБА_2 право власності на ? частину коштів на банківських рахунках в Публічному акціонерному товаристві «МАРФІН БАНК», Публічному акціонерному товаристві Акціонерний Банк «Південний», Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк», Публічному акціонерному товаристві «Імексбанк», відкритих на ім`я ОСОБА_1, за їх недоведеністю, оскільки інформація про наявність таких рахунків жодним доказом не підтверджена. При цьому, вказані банки, на виконання ухвали про витребування доказів, надали до суду інформацію, про відсутність рахунків відкритих на ім`я ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. ст.ст. 10, 11, 15,16, 60, 61, 209,212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Одеський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про виділення в натурі частки квартири, та нежитлового приміщення зі спільної часткової власності співвласників, - задовольнити частково.

Виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 20,1 кв.м, житловою площею 16,2 кв.м.

Виділити у власність ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 20,1 кв.м, житловою площею 16,2 кв.м.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо стягнення грошової компенсації - відмовити.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо поділу 4-кімнатної квартири разом з горищним приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, між співвласниками та виділу ОСОБА_1 у натурі у власність його частки: 647/2000 частки квартири, та ? частки приєднаного до квартири горищного приміщення із спільної часткової власності нерухомого майна, - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про поділ майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.С. Єршова

10.12.2014