Рішення № 41940401, 25.09.2014, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/17794/13-ц

Провадження № 2/520/1628/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2014 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

24.12.2013 року позивач звернулась до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1; усунути ОСОБА_1 перешкоди у праві користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_9

Свої вимоги мотивує тим, що судовими рішеннями було визнано право власності ОСОБА_1 на ? частину квартири за адресою: АДРЕСА_2, однак правовстановчого документу ОСОБА_1 не має та її право не визнається відповідачами.

Вищевказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 у судовому засіданні позов визнали, проти його задоволення не заперечували.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи сповіщався належним чином, 03.07.2014 року надав до суду заяву, в якій позов визнав в повному обсязі та просив розглядати справу в його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 в останнє судове засідання не з`явилась, про час та місце його проведення сповіщена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги позову підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 16 серпня 2002 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 набули права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3. «Продавцем» квартири виступала ОСОБА_7, якій квартира належала на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10 червня 2002 року. Договір купівлі-продажу було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8

У серпні 2002 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним розпорядження Управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради № 1252 від 10.06.2002 року про видачу ОСОБА_7 Свідоцтва про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4; визнання недійсним Свідоцтва про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_9 на ім'я ОСОБА_7, видане 10.06.2002р. Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради: визнання за ОСОБА_2 право власності на 14 частину квартири за адресою: АДРЕСА_4; витребування у ОСОБА_3 та ОСОБА_4, квартиру за адресою: АДРЕСА_4 шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення та вселення ОСОБА_2 у квартиру за адресою, АДРЕСА_4.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.07.2012 року в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.

Проте рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 16.01.2013 року рішення Київського районного суду м.Одеси від 13.07.2012 р. скасовано частково, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково:

Визнано незаконним розпорядження Управління житлово-комутального господарства Одеської міської ради № 1252 від 10.06.2002 року про видачу ОСОБА_7 Свідоцтва про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4; Визнано недійсним Свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 на ім'я ОСОБА_7, видане 10.06.2002 р. Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради; Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_4; Витребувано у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з чужого володіння квартиру за адресою :АДРЕСА_4 шляхом виселення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з квартири за адресою : АДРЕСА_5, без надання іншого житлового приміщення; Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у праві користування і розпорядження власністю - квартирою за адресою: АДРЕСА_5, шляхом вселення ОСОБА_2 у квартиру за адресою: АДРЕСА_1; В інший частині рішення залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.05.2013 року рішення апеляційного суду Одеської області від 16.01.2013 року залишено без змін.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що під час укладання договору купівлі - продажу ОСОБА_7 діяла незаконно, з порушенням прав ОСОБА_2

Крім того, цим же судовим рішенням встановлено, що власниками спірної квартири на 10 липня 2002 року, а саме на день видачі ОСОБА_12 свідоцтва про право власності на спірну квартиру, були ОСОБА_2 та ОСОБА_13 у рівних частках, тому свідоцтво про право власності ОСОБА_14 на квартиру ЖБК «Вимпел-3» №10890 від 10 червня 2002 року слід визнати недійсним з моменту видачі.

Також факт належності квартири АДРЕСА_6 на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_13 у рівних частках було встановлено рішенням Київського районного суду м.Одеси від 06 травня 2001 р. по справі №2-2251/2001, яке набрало законної сили 27 травня 2001 року, та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 лютого 2003 року по справі №22а- 280/2003.

Відповідно до ст.61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З порядку п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

У даному випадку судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 є власником ? частини квартири за адресою: АДРЕСА_7, однак правовстановчого документу позивач не має, що є підставою для визнання в судовому порядку права власності за позивачем на вищевказану частку квартиру, так як іншої можливості оформити своє право власності позивач не має.

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до чинного законодавства Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 16, 328, 392, ЦК України, ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 130, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_8.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у праві користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 в м.Одесі шляхом вселення її у вказану квартиру.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.