Вирок № 41939285, 22.07.2014, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/1767/14-к

Провадження № 1-кп/727/118/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

при секретарі судових засідань Цатурян М.М.

за участю сторони обвинувачення:

- прокурора Романюка І.І.

- представника потерпілої сторони ОСОБА_2

за участю сторони захисту:

- адвоката обвинуваченої ОСОБА_3

- обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Чернівці приміщення суду обвинувальний акт в кримінальному провадженні за №120132700400002464 від 08.10. 2013р. відносно обвинуваченої: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, громадянки України, українки, не працюючої, раніше не судимої, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

18.07.2013 року обвинувачена ОСОБА_4 заздалегідь усвідомлюючи протиправність свого діяння, діючи умисно, знаючи, ще 08.06.1993 року Кам'янка-Бузьким відділом ДРАЦСу, що в м. Кам'янка-Бузька, Львівсько області на підставі актового запису №35 складеного відділом ДРАЦС РС Кам'янка-Бузького РУЮ Львівської області, шлюб, зареєстрований 16.06.1979 року в Забайкальську Читинської області за №31 між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 було розірвано, подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області власноручно написані нею відповідні заяви про призначення їй одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї померлого військовослужбовця та про виплату недоотриманої суми пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 чоловіка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року. Надалі, поетапно, а саме - 02.08.2013 року та 09.08.2013 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на банківській рахунок ОСОБА_4 в АТ «Ощадбанк» було перераховано 5253 грн. 06 коп. та 25008 грн. 40 коп. відповідно, а всього у загальній сумі - 30261 гривень 46 копійок, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_4 в АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2, після чого ОСОБА_4 отримавши кошти у вказаній сумі, розпорядилась ними на власний розсуд, чим завдала на означену суму матеріальної шкоди.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 своєї вини в інкремінуємого їй обвинуваченні не визнала. Будучи допитаною, в порядку вимог ст. 351 КПК України, обвинувачена ОСОБА_4 надала показання про те, що 16.06.1979 року вона вийшла заміж за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, із яким незважаючи на розірвання шлюбу за рішенням суду, продовжувала проживати до того періоду часу, коли її чоловік безвісно пропав. Пояснила, що свідоцтво про шлюб її чоловік з відділу РАЦС не забирав і вона увесь час користувалася при необхідності свідоцтвом про шлюб та при зверненні до органу Чернівецького РАЦС для одержання відповідних довідок, їй жодного разу не було відмовлено мотивацією, що шлюб між нею і ОСОБА_5 розірвано, а тому, при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області для одержання допомоги вона вважала правомірним і таким, що ці гроші являлися заощадженням сім»ї і були використані на лікування її сина, придбання йому одягу і продуктів харчування, а також частково на поховання сина, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5. Не вбачаючи умислу протиправності своїх дій, вчиненні шахрайства, просить її виправдати по суду і відмовити в задоволенні цивільного позову заявленого до неї Головним Управлінням Пенсійного фонду у Чернівецькій області на суму 30261.46 грн.

Не визнання обвинуваченою ОСОБА_4 своєї вини в пред»явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190 КК України, суд розцінює, як обрану останньою лінію захисту і бажання уникнути кримінального покарання за скоєне і таким, що спростовується доказами отриманими у передбаченому КПК України порядку, в судовому засіданні, зокрема, заявлені, відповідно, як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, а саме - показаннями представника потерпілого, свідків, іншими доказами по справі, за визначеним порядком згідно вимог ст. 349 КПК України.

Так, представник потерпілого - Головного управління пенсійного фонду у Чернівецькій області, за довіреністю ОСОБА_2, будучи допитаним в судовому засіданні надав покази про те, що факт незаконного отримання 26.09.2013 року ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 30.261,46 грн., що підлягають виплаті членам сім»ї забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, надавши до Управління… зазначивши неправдиві відомості в заяві на отримання пенсійних виплат, вказавши, що являється дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_5, в той час як згідно інформації витребуваної з відділу ДРАЦС РС Кам'янка-Бузького РУЮ Львівської області шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було розірвано; після чого Головним управлінням Пенсійного фонду у Чернівецькій області було подано до правоохоронних органів заяву про злочин. Просить, заявлені вимоги до обвинуваченої за цивільним позовом на суму 30261,46 грн. в рахунок відшкодування збитків завданих злочином задовольнити в повному обсязі; міру покарання останній призначити на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні надала показання про те, що 18.07.2013 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулась ОСОБА_4 із заявами про призначення їй одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї померлого військовослужбовця та про виплату недоотриманої суми пенсії померлого чоловіка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року. Крім заяв, встановленого зразку, обвинувачена надала оригінал паспорту, оригінал свідоцтва про шлюб, свідоцтво про смерть ОСОБА_5 та номер рахунку в банку. В подальшому на особистий рахунок ОСОБА_4 було перераховано грошові кошти в сумі 30261 гривень 46 копійок; однак, при перевірці ще раз документів наданих ОСОБА_4 та перевірки відомостей наданих останньою, на запит Управління.. з відділу ДРАЦСу м. Кам'янка-Бузька, Львівської області надійшла інформація про те, що 08.06.1993 року Кам'янка-Бузьким відділом ДРАЦСу, що в м. Кам'янка-Бузька Львівської області на підставі актового запису №35 складеного відділом ДРАЦС РС Кам'янка-Бузького РУЮ Львівської області, шлюб, зареєстрований 16.06.1979 року в Забайкальську Читинської області за №31 між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 було розірвано; у зв»язку з чим, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулося до ОСОБА_4 з претензією повернути отримані кошти, а оскільки обвинувачена не реагувала, керівництво Управління .. вимушено було звернутися в правоохоронні органи.

Аналогічні покази, будучи допитаною в якості свідка надала в засіданні і ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні надала покази про те, що 16.10.1998 року її син ОСОБА_5 поїхав в Італію на заробітки. До 2000 року син телефонував їй, однак у подальшому дзвінки від сина припинилися. Пояснила, що в розмові з ОСОБА_4 від останньої дізналася, що її син ОСОБА_5 залишив їй довіреність на отримання його пенсії та була здивована, так як знала від сина ще раніше, що він з ОСОБА_4 розлучився ще у 1993 році. Згодом їй стало відомо, що обвинувачена визнала її сина - ОСОБА_5 безвісно відсутнім, а згодом і померлим; крім цього, отримала в Головному Управлінні Пенсійного фонду в Чернівецькій області пенсію, грошові кошти, що підлягають виплаті як члену сім»ї військовослужбовця, на що фактично вона, як мати мала право, однак ОСОБА_4 обманула усіх надавши свідоцтво про шлюб. Аналогічним шляхом вона поступила і з спадщиною, що відкрилася після смерті сина.

Будучи допитаним в судовому засідання зі сторони захисту, свідок ОСОБА_10 суду надав показання про те, що за життя був знайомий з ОСОБА_5, достовірно знав, що останній виїзджав на заробітки до Італії, звідки і не повернувся. Будучи за кордоном, спілкувався з ОСОБА_5 в останнє така розмова відбулася влітку 2005 року, а згодом зі слів ОСОБА_4 дізнався що ОСОБА_5 у 2013 році помер. Пояснити про будь - які відомості щодо розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не зміг, так як йому про це нічого відомо не було.

Аналогічні покази надав в засіданні і свідок ОСОБА_11

З показів наданих в судовому засіданні свідка сторони захисту ОСОБА_12 вбачається, що вона являється рідною сестрою обвинуваченої ОСОБА_4; їй відомо про те, що ОСОБА_5 був військо службовцем і за період проживання з сестрою вони мешкали в м. Кам'янка-Бузька Львівської області, де у 1993 році зі слів сестри дізналася, що вона подала на розлучення з ОСОБА_5 до місцевого суду і їх шлюб було розірвано, однак згодом сестра з чоловіком ОСОБА_5 помирилися і продовжували проживати разом, повернувшись у 1994 році до м. Чернівців, звідки, у 1998 році ОСОБА_5 поїхав на заробітки за кордон до Італії, де працював, висилав кошти, як матері, так і її сестрі, як дружині, однак згодом він зник і ні з ким із рідних не підтримував зв»язок, внаслідок у 2013 році, за заявою її сестри ОСОБА_4 її чоловіка було визнано померлим.

Покази свідка ОСОБА_12 суд критично оцінює, як намагання останньої допомогти обвинуваченій ОСОБА_4, як рідній сестрі, уникнути кримінальної відповідальності.

Крім наведеного письмовими доказами по справі установлено, що згідно актового запису про розірвання шлюбу № 35 від 18 червня 1993 року, шлюб між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований 16.06.1979 року в Забайкальську Читинської області було розірвано на підставі рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 22.01. 1993 року. Відповідно до дослідженого вище документу - актового запису про розірвання шлюбу також видно, що ОСОБА_4 01.02. 1993 року сплативши мито, отримала свідоцтво про розірвання шлюбу, про що свідчить відповідно відмітка в актовому записі та підпис обвинуваченої, який нею був визнаний в засіданні (а.с. 20, 21). А, отже дослідженим доказом в сукупності з іншими доказами, спростовуються доводи обвинуваченої ОСОБА_4 про те, що вона ніякого свідоцтва про розірвання шлюбу не отримувала, а постійно користувалася свідоцтвом про шлюб, яке залишалося в її колишнього чоловіка ОСОБА_5 Аналогічно ці ж доводи спростовуються і дослідженим в засіданні витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу № 00013114807 від 29.11. 2013р. (а.с. 69). Крім цього, обвинувачення пред»явлене ОСОБА_4 є співмірним з доказами дослідженими в судовому засіданні, зокрема з повідомлень до доручення на одноразову виплату пенсії (допомоги) (а.с. 41 - 44) видно, що ОСОБА_4 поетапно отримала грошові кошти в сумі 30261,46 грн. Внесення обвинуваченою недостовірної інформації до заяви при її подачі Управління пенсійного фонду по забезпеченню військовослужбовців та інших категорій громадян на виплату одноразової грошової допомоги в частині її заміжжя та відсутності інформації про батьків ОСОБА_5 підтверджується дослідженою в засіданні заявою (а.с. 45, 74) та визнанням самої ОСОБА_4 у її написанні і подачі до пенсійного фонду, незважаючи на те, що Головним управлінням пенсійного фонду України в Чернівецькій області ОСОБА_4 неодноразово роз»яснювалося письмово про коло осіб, які мають право на отримання такого виду грошової допомоги і відповідно попереджалося про повернення в добровільному порядку незаконно отриманих грошових коштів (а.с. 64), внаслідок наданої недостовірної інформації (а.с. 47). Факт розірвання шлюбу, зареєстрованого 16.06.1979 року в Забайкальську Читинської області, між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, підтверджується і дослідженим рішенням народного суду Кам»янка - Бузького району Львівської області від 22.01. 1993 року (а.с. 96). Саме, як з достовірністю установлено в судовому засіданні, на виконання цього рішення суду, ОСОБА_4 сплативши 100 крб. отримала в органах РАЦС свідоцтво про розірвання шлюбу, при цьому судом звертається увага що остання при отриманні повторно 09.07. 1997 року паспорту НОМЕР_3 (а.с. 107) умисно не внесла до нього відповідних даних про розірвання шлюбу з ОСОБА_5 графи сімейних стан. Крім цього вина ОСОБА_4 на думку суду доведена і іншими доказами по справі, зокрема це рішенням Ленінського районного суду м. Чернівці від 28.09.2000 року; рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.05.2013 року та ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 25.06. 2014р., де з останнього чітко вбачається про особисте звернення ОСОБА_4 до Кам»янка - Бузького районного управління юстиції Львівської області з заявою про отримання свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_4 від 08.06. 1993 року, що фактично в засіданні було визнано самою ОСОБА_4 Отже, визнаним є розірвання шлюбу між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Таким чином, усі зібрані по справі докази в їх сукупності повністю підтверджують вину обвинуваченої ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном (грошовими коштами) шляхом обману; дії обвинуваченої ОСОБА_4 суд кваліфікує вірно за 190 ч.1 КК України.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер суспільної небезпечності вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченої, яка характеризується за місцем проживання позитивно, судом враховується і те, що ОСОБА_4 в інкремінуємому їй обвинуваченні не розкаялася, не визнала своєї вини в скоєному, завдані збитки не відшкодовано.

Обставин, що в силу вимог ст.ст. 66, 67 КК України, що пом"якшують і відповідно обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4, судом не встановлено.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини, а також відношення обвинуваченої до скоєного нею злочину, те, що раніше ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувалася, відповідно за місцем проживання характеризується позитивно, завдані збитки злочином потерпілій стороні не відшкодовано, у зв»язку з чим до ОСОБА_4 заявлено цивільний позов, позовні вимоги за яким обвинувачена не визнала, жодним чином не сприяла у розкритті злочину, не розкаялася в його вчиненні, а тому, суд приходить до висновку про можливість призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, в межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 190 КК України, а саме - громадських робіт.

Суд вважає, що саме таке призначене покарання обвинуваченій буде достатнім і необхідним для її виправлення, перевиховання і попередження вчинення нею нових злочинів.

Крім наведеного, суд із врахуванням усіх досліджених доказів по справі в їх сукупності, приходить до висновку, що цивільний позов, заявлений потерпілою стороною - Головним управлінням пенсійного фонду України в Чернівецькій області повністю підтриманий представником підлягає задоволенню виходячи з вимог ст. ст. 1167, 1177 ЦК України, якими відповідно передбачено умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом. В добровільному порядку завдана Головному управлінню пенсійного фонду України в Чернівецькій області майнова шкода в сумі 30261,46 грн. обвинуваченою не відшкодована; відшкодування якої повністю в судовому засіданні заперечується ОСОБА_4 незважаючи на те, що дана сума збитків фактично встановлена була як під час досудового розслідування, так і судового слідства, отримання яких підтверджується дослідженими доказами по справі і не заперечується самою обвинуваченою ОСОБА_4

Речові докази по справі, а також судові витрати відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження до ОСОБА_4 не застосовувалися.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368 - 371, 373, 374, 376 КПК України , суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити їй покарання у вигляді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.

Цивільний позов потерпілої сторони, цивільного позивача - Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином задовольнити.

Стягнути з засудженої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1 на користь Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області (юридична адреса - м. Чернівці вул.. Оренбурзька, 7А, код ЄДРПОУ 14258736) 30.261,46 грн. матеріальної шкоди завданої злочином.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 діб з дня його проголошення до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці (в порядку п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України).

Вирок суду підлягає негайному врученню в порядку ч. 6 ст. 376 КПК України прокурору, засудженому.

В порядку визначеному ч.7 ст. 376 КПК України судове рішення - вирок направити не пізніше наступного дня після ухвалення потерпілим, як учасникам кримінального судового провадження які відповідно, не були присутніми в судовому засіданні при проголошенні вироку.

Головуючий, суддя Слободян Г.М.