Ухвала суду № 41939143, 17.12.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/3183/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Таратін В. О. Доповідач в апеляційній інстанції Демченко В. А. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоДемченка В. А.суддівПодороги В. М. , Бородійчука В. Г. при секретарі Волвенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ПАТ КБ "Надра" на заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 жовтня 2014 року у справі за позовом ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором ,

в с т а н о в и л а :

Позивач ПАТ КБ "Надра" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6, 20.03.2007 року було укладено кредитний договір №08/2007/840к129, за яким банк надав позичальнику кредит в сумі 25000,000 дол. США під 12,49% річних строком до 20.03.2023 року. Повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється позивальником до 20 числа щомісячно, у сумі мінімально-необхідного платежу, розмір якого становить 304,66 доларів США. Цільовим використанням даного кредиту є проведення розрахунків про договору купівлі-продажу № 990 від 20.03.2007 року, згідно якого позичальник придбає у власність трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

В якості забезпечення виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань передбачено: 1) позичальник передає в іпотеку банку вищезгадану квартиру; 2) порука ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

20.03.2007 року між банком та позичальником укладено іпотечний договір №08/2007/840з129, відповідно до якого в іпотеку банку передано квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 - предмет іпотеки. На момент укладення договору іпотеки визначена сторонами вартість предмета іпотеки складала 142000,00 грн.

03.09.2007 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №08/2007/840к129 від 20.03.2007 року, якою передбачено, що починаючи з 03.09.2007 року відсотки за користування кредитом розраховуються на підставі відсоткової ставки у розмірі 11,20 % річних, всі інші умови залишаються незмінними.

22.04.2010 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору №08/2007/840к129 від 20.03.2007 року якою кредитний договір викладено у новій редакції та передбачено, що 1) повернення кредиту здійснюється із поступовим зниженням платежу; 2) дата платежу визначалася графіком; 3) на період 20.05.2010 року по 20.10.2010 року позичальника звільнено від сплати заборгованості по кредиту; 4) додатковим забезпеченням кредитних зобов'язань позичальника є порука ОСОБА_9.

Умови щодо суми кредиту, відсотків, строку повернення кредиту залишилися незмінними.

04.11.2010 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 1 до додаткової угоди № 2 від 22.04.2010 року до кредитного договору №08/2007/840к129 від 20.03.2007 року, якою на період з 20.11.2010 року по 20.05.2011 року позивальника звільнено від сплати заборгованості по кредиту, а 05.03.2011 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до додаткової угоди № 2 від 22.04.2010 року до кредитного договору №08/2007/840к129 від 20.03.2007 року, якою було внесено зміни до порядку повернення кредиту.

20.03.2007 року між банком та ОСОБА_7 укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання поручилася перед банком за належне виконання позичальником взятих зобов'язань, що витікають із кредитного договору.

Крім того, 20.03.2007 року між банком та ОСОБА_8 укладено окремий договір поруки, відповідно до умов якого останній також поручився перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають із кредитного договору.

22.04.2010 року баком було переукладено з поручителем ОСОБА_10 та ОСОБА_8 договори поруки, що вказує на те, що їх порука не припинила свою дію при зміні умов основного зобов'язання.

Також, 22.04.2014 року між банком та ОСОБА_9 укладено самостійний договір поруки, відповідно до умов якого останній також поручився перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають із кредитного договору.

Відповідно до укладених договорів поруки поручителі та позичальник відповідають перед банком, як солідарні боржники (п. п. 1.2), а банк набуває право вимагати від поручителів виконання зобов'язань, що витікає із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителям повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника.

Банком своє договірне зобов'язання перед позичальником щодо надання кредитних коштів виконано в повному обсязі, що підтверджується заявою про видачу готівки № 570 від 20.03.2007 року.

Позичальник порушує взяті на себе кредитні зобов'язання щодо дотримання графіку та умови повернення кредиту, що має наслідком виникнення заборгованості перед банком, як станом на 15.07.2014 року становить 21864,24 доларів США (еквівалент 255968,58 грн.).

Пунктом 4.1 додаткової угоди №2 передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов'язань щодо строків та повноти сплати кредиту та процентів, відповідно до умов цього договору, останній сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє період прострочення.

Відповідно до п. п. 3.2.3. додаткової угоди №2 банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, нарахованих процентів, комісій та можливих штрафних санкцій у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць.

Заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 жовтня 2014 року позов задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідн. НОМЕР_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідн. НОМЕР_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідн. НОМЕР_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідн. НОМЕР_4 , на користь ПАТ КБ «Надра», ідентифікаційний код 20025456, заборгованість за кредитним договором №08/2007/840к129 від 20.03.2007 року розраховану станом на 15.07.2014 року, а саме: заборгованість по кредиту в розмірі 20159,81 доларів США, заборгованість по процентам в розмірі 1058,00 доларів США, а всього 21217,81 доларів США, стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідн. НОМЕР_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідн. НОМЕР_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідн. НОМЕР_3, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідн. НОМЕР_4, на користь ПАТ КБ «Надра», ідентифікаційний код 20025456, заборгованість за кредитним договором №08/2007/840к129 від 20.03.2007 року розраховану станом на 15.07.2014 року заборгованість по сплаті неустойки, а саме: заборгованість по сплаті пені в розмірі 115,94 грн., заборгованість по сплаті штрафу в розмірі 7452,02 грн., а всього 7567,96 грн., стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідн. НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «Надра», ідентифікаційний код 20025456, понесені судові витрати в розмірі 2559,68 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ "Надра" подано апеляційну скаргу на дане рішення, в якій просить змінити рішення суду, оскільки вважає його ухваленим із порушенням норм матеріального права, зазначивши в резолютивній частині рішення про право ПАТ КБ "Надра" при втраті чинності закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року знову заявляти в суді позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта по справі, інші сторони будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду в засідання не з'явились, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, за матеріалами справи та колегією суддів встановлено, що відповідно до кредитного договору №08/2007/840к129 від 20.03.2007 року відповідачу ОСОБА_6 було надано кредит в сумі 25000,000 доларів США строком до 20.03.2023 року ( а. с. 11 - 14).

Відповідно до розрахунку заборгованість за кредитним договором відповідача перед ПАТ КБ "Надра" становить: 21864,24 доларів США, що у гривневому еквіваленті 255 968,58 грн.) ( а. с. 52- 55).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням) то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.. 1048 цього кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму ВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК України.

За змістом ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку" та згідно умов договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014року, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; 2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); 3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Зважаючи на те, що згідно з умовами кредитного договору № 08/2007/840к129 від 20.03.2007 року кредитні кошти надавались в іноземній валюті на придбання квартири АДРЕСА_1, з урахуванням положень наведеного вище Закону не може бути примусово стягнуте майно (квартира), яке є предметом іпотеки.

А тому, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки є вірними та відповідають положенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року.

У своїй апеляційній скарзі апелянт - ПАТ «КБ «Надра», не оскаржує рішення суду першої інстанції, а тільки просить внести зміни до резолютивної частини судового рішення, зазначивши в ній про право ПАТ «КБ «Надра», після втрати чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року, знову заявляти в суді позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте, дані доводи апеляційної скарги не підлягають до задоволення, оскільки розглядаючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, та ухвалив правильне по суті рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Окрім того, ч.3 та ч.4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року визначено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості. Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Тобто, законодавцем визначено період дії даного Закону та підстави його припинення, що не потребує будь-яких додаткових умов на вказання у судовому рішенні, а також, колегія суддів звертає увагу і на те, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо тлумачення вимог законодавства і діє тільки в межах повноважень визначених положеннями ЦПК України.

З врахуванням викладеного, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, і як наслідок ухвалив рішення по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає до залишення без змін, а апеляційна скарга до відхилення як не обгрунтована.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, ст. 304. ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ "Надра" - відхилити.

Заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 жовтня 2014 року у справі за позовом ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :