Ухвала суду № 41937309, 12.12.2014, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/11356/14-ц

Провадження № 4-с/461/100/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2014 Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Городецької Л.М.,

при секретарі Скочиляс І.М.,

з участю представників

скаржника ОСОБА_1,

заінтересованої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за скаргою ОСОБА_3 на постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.06.2014 року у виконавчому провадженні №41625038 та зобовязання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

скаржник звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, винесену 27 червня 2014 року державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_2 та зобовязати Франківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в особі його керівника, в порядку, передбаченому статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» подати до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування ОСОБА_3 коштів в сумі 172 436 грн. 90 коп. згідно виконавчого листа Галицького районного суду м. Львова від 19.07.2012 року по справі № 2-1037/11.

В обгрунтування скарги покликається на те, що боржник Науково-дослідний центр аерокосмічної інформації, і екологічного моніторингу при інституті кібернетики ім.В.М.Глушкова Національної академії наук України-Національного космічного агентства України є юридичною особою державної форми власності та входить до сфери управління Національної академії наук України, а тому виконання рішення суду повинно здійснюватись з врахуванням особливостей, встановлених статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Державний виконавець незаконно виніс постанову про повернення виконавчого документа не виконавши вимог статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

У судовому засіданні представник скаржника вимоги скарги підтримав, просить її задовольнити в повному обсязі.

Державний виконавець Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечила з тих підстав, що відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою КМУ від 03 вересня 2014 року № 440, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 0 серпня 2011 року № 845, стягувач самостійно повинен звертатися до органів державного казначейства для виконання рішення суду за рахунок коштів державного бюджету, а державний виконавець такими повноваженнями не наділений.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скаргу слід задоволити в частині визнання протиправною та скасування Постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, а в задоволенні решти скарги відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З матеріалів справи вбачається, що 19.07.2012 року Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист про стягнення з Науково-дослідного центру аерокосмічної інформації і екологічного моніторингу при інституті кібернетики ім.В.М.Глушкова Національної академії наук України - Національного космічного агентства України в користь ОСОБА_3 172 436,90 грн. заборгованості.

22.01.2014 року на підставі заяви стягувача та виконавчого документа Франківським ВДВС ЛМУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання даного виконавчого документа.

27.06.2014 року державним виконавцем Ігнатович А.К. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку з тим, що наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

У постанові про повернення виконавчого документа державний виконавець покликається на статтю 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а саме, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Повернення виконавчого документа стягувачеві з наведених підстав суд вважає незаконним.

Боржник у виконавчому провадженні - Науково-дослідний центр аерокосмічної інформації, і екологічного моніторингу при інституті кібернетики ім. В.М.Глушкова Національної академії наук України - Національного космічного агентства України не має статусу державного органу, а є юридичною особою державної форми власності. А тому особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства, установи, організації, визначаються не статтею 3, а статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Тому встановивши, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, старший державний виконавець не вправі був виносити постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а повинен був діяти згідно вимог статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а саме: подати до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомити в установленому порядку стягувача.

Частина 3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає, що протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Згідно ч. 6 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», перерахування коштів за рішенням суду здійснюється Державною казначейською службою України у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Твердження державного виконавця, що стягувач самостійно повинен предявити виконавчий документ для виконання в органи державної казначейської служби суперечать зазначеним вимогам статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яка покладає такий обовязок на виконавця.

Не відповідає вимогам законодавства також і обґрунтування оскаржуваної постанови державного виконавця п. 6 та п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. №845 ( із внесеними Постановами КМ змінами №868 від 19.09.2012р., №45 від 30.01.2013р. та №267 від 15.04.2013р.), згідно яких у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

- Оригінал виконавчого документа;

- Судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

- Оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Суд зазначає, що дані положення законодавства стосуються випадків виконання судових рішень про стягнення коштів з рахунків боржників, відкритих в органах казначейства, а не виконання рішень судів за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду, передбаченою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

При цьому, підпунктом 2 пункту 47 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. №845, в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваної постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих керівником органу державної виконавчої служби зазначених пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Відносно покликання державного виконавця на те, що порядок погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затверджений Постановою КМУ від 03.09.2014 року № 440, покладає виконання вказаних рішень на управління державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі,суд зазначає, що вказаний Порядок було затверджено після винесення оскаржуваної Постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві. На час винесення оскаржуваної постанови, виконавчий лист Галицького районного суду м.Львова від 19.07.2012 року по справі № 2-1037/11 підлягав виконанню в примусовому порядку Франківським ВДВС Львівського міського управління юстиції з урахуванням особливостей, встановлених статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Вказані факти встановлені також і Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02 вересня 2013 року по справі № 461/6402/13-ц за скаргою ОСОБА_3 на постанову старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 22.05.2013 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, яка була долучена до матеріалів виконавчого провадження.

Таким чином, державний виконавець повертаючи виконавчий документ стягувачеві, протиправно не виконав вимоги статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.06.2014 року підлягає скасуванню.

Враховуючи, що 03.09.2014 року Постановою КМУ № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, яким передбачено, що органом державної виконавчої служби, що здійснює виконання рішень судів, виконання яких гарантується державою є управління державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, скарга ОСОБА_3 в частині зобовязання Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в особі його керівника, в порядку, передбаченому статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» подати до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування ОСОБА_3 коштів в сумі 172 436 грн. 90 коп. до задоволення не підлягає. Стягувачу слід звернутися за вчиненням вказаних дій до відповідного органу державної виконавчої служби згідно цього Порядку.

Керуючись ст. ст. 383, 386, 387 ЦПК України, ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Порядком погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженим Постановою КМУ від 03.09.2014 року № 440, суд, -

ухвалив:

скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.06.2014 року у виконавчому провадженні № 41625038.

У задоволенні решти скарги відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Л.М.Городецька