Рішення № 41937253, 17.12.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2849/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Панасюк І. В.

Спори, що виникають із кредитних правовідносин Доповідач Потапенко В. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.12.2014 Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого-судді - Потапенка В.І.

Суддів - Чорнобривець О.С., Черненко В.В.

секретар - Кодрул Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01.10. 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення , - ВСТАНОВИЛА:

27.08. 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося у суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення . Посилалось на те, що між Банком та ОСОБА_3 29.07.2008 року укладено кредитний договір № МЛ-23/2008 , згідно якого остання отримала кредит у розмірі 50000,00 грн. , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік, з кінцевим терміном повернення 28.07.2010 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_2 30.07.2008 року укладено договір іпотеки. ОСОБА_3 неналежним чином виконувала прийняті на себе зобов'язання і борг за кредитом станом на 15.07.2014 року становить 192086,05 грн. Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01.10. 2014 року у задоволенні позову відмовлено. У апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить скасувати рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01.10. 2014 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені. Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду , обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог , з підстав , передбачених ст. 309 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції з посиланням на ст. 267 ЦК України дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності , про застосування якої стороною подано відповідну заяву. Про те , погодитися з висновком суду першої інстанції неможливо виходячи з наступного. Апеляційним судом встановлено , що 29 липня 2008 року між Приватбанком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № МЛ-23/2008 , згідно якого остання отримала кредит у розмірі 50000,00 грн. , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік, з кінцевим терміном повернення 28.07.2010 року. Додатком до договору визначено щомісячне виконання зобов'язань згідно графіку ( ас. 10-13) З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 30 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки та передано у іпотеку належну останньому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . ( ас 14-16) Згідно наданого Банком розрахунку заборгованість за кредитним договором на 15.07.2014 року становить 192086,05 грн. , яка складається з : 33799,21 грн. - заборгованість за кредитом, 86450,79 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 62451,00 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором , 250.00 грн. штраф ( фіксована частина) , 9135,05 грн. - штраф ( процентна складова) . ( ас. 5-6) 09.10.2013 року Банк направив ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повідомлення з вимогою повернення кредиту у повному обсязі та попередив про можливість звернення стягнення на передану у іпотеку квартиру з виселенням всіх проживаючих у ній осіб. ( ас. 7-9) Під час розгляду справи у суді першої інстанції представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подала заяву про застосування судом строку позовної давності. ( ас. 55-57) З встановлених обставин справи вбачається, що спірні правовідносини регулюються ст. 526, 530, 572, 574, 577, 589, 590, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,33,38-40 Закону України «Про іпотеку» , ст. 109 ЖК України . Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Як вбачається із наданого Банком розрахунку , ОСОБА_3 неналежним чином виконувала зобов'язання за кредитним договором , внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 192086,05 грн. , розрахована з дня отримання кредиту.( ас.5-6) Відповідно до п.6.8 кредитного договору , його сторони визначили , що строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором , встановлюється сторонами тривалістю 5 років. ( ас. 12) Пунктом 1.3 , укладеного між Банком та ОСОБА_3 кредитного договору від 29.07.2008 року визначено, що термін повернення кредиту, відсотків і винагороди відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди ( Додаток № 1 до даного Договору) , але не пізніше 28.07.2010 року ( ас. 10-12) При вирішенні питання щодо застосування строку позовної давності , колегія суддів виходить з наступного. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Пунктом 1.3 , укладеного між Банком та ОСОБА_3 кредитного договору від 29.07.2008 року визначено, що термін повернення кредиту, відсотків і винагороди відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди ( Додаток № 1 до даного Договору) , але не пізніше 28.07.2010 року ( ас. 10-12) Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як встановлено, сторони кредитного договору збільшили терміни позовної давності по всіх вимогах, що випливають із зазначеного договору , що відповідає вимогам ст. 259 ЦК України. Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

З наданої виписки по рахунку № 29097052933284 ОСОБА_3 за період з 29.07.2008 року по 24.11.2014 року вбачається , що протягом 2009 - 2013 року здійснювалися платежі на погашення заборгованості по кредиту . Зазначені обставини свідчать про визнання позичальником свого боргу та відповідно переривають перебіг позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України . Таким чином , колегія суддів дійшла висновку , що Банком правомірно та з дотриманням вимог діючого законодавства надано розрахунок боргу починаючи з дня укладення кредитного договору і до дня подання позову 27.08.2014 року. З наданого Банком розрахунку заборгованості за кредитним договором встановлено, що заборгованість по тілу кредиту становить 33799,21 грн. , а нарахована пеня 62451.00 грн. , тобто значно перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту. За таких обставин , відповідно до положень ч.3 ст. 551 ЦК України , колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення неустойки до розміру заборгованості по тілу кредиту , тобто з суми 62451.00 грн. до 33799,21 грн. Виходячи з вищенаведеного , загальна сума заборгованості по кредитному договору , для погашення якої необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки становить 163434,26 грн., яка складається з : 33799,21 грн. - заборгованість за кредитом ; 86450,79 грн. - заборгованість по процентам ; 33799,21 грн. - пеня ; 250.00 грн. - штраф (фіксована частина) ; 9135,05 грн. - штраф (процентна складова) . Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" визначено з настанням яких подій припиняється іпотека , але такі події по даній справі не настали. Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт закінчення строку дії кредитного договору за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником. Пунктом 30 договору іпотеки від 30 липня 2008 року сторони визначили термін дії договору - до повного виконання Позичальником та Іпотекодержателем зобов'язань за Кредитним договором та всім додатковим угодам до нього.( ас.14-16) Відповідно до ч.1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання , забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Як встановлено апеляційним судом позичальник ОСОБА_3 не виконує зобов'язання відповідно до умов кредитного договору , сума боргу становить 163434,26 грн., що дає правові підстави Банку вимагати задоволення своїх вимог за рахунок продажу предмету іпотеки за рішенням суду. Також підлягають задоволенню і вимоги щодо виселення всіх осіб з квартири - предмету іпотеки. Вимоги ст. 109 ЖК України та ст. 40 Закону України «Про іпотеку» Банком дотримано. Листом від 09.10.2013 року було повідомлено позичальника та іпотекодавця про наявність простроченої заборгованості по кредитному договору , запропоновано у тридцятиденний строк усунути це порушення , повідомлено про прийняте рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, що підтверджується також реєстром поштових відправлень. ( ас. 7-9) Враховуючи вищезазначене , колегія суддів дійшла переконання, , що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права , висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 526,549, 572, 590, 1049,1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 33, 35 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України , ст.ст. 88, 217, 303, п.2 ч.1 ст. 307, п.3, 4 ч.1 ст. 309,ст.ст. 313, 314, 316, 319 ЦПК України , колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити. Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01.10. 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МЛ-23/2008 від 29.07.2008 року в розмірі 163434,26 грн. ( 33799,21 грн. - заборгованість за кредитом ; 86450,79 грн. - заборгованість по процентам ; 33799,21 грн. - пеня ; 250.00 грн. - штраф (фіксована частина) ; 9135,05 грн. - штраф (процентна складова) звернути стягнення на квартиру загальною площею 71,83 м.кв. , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ( на підставі договору іпотеки № МЛ-23/2008 від 29.07.2008 року ) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» ( 49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги , 50 , код ЄДРПОУ 14360570 ) з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем , з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування , з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, за ціною продажу на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Виселити ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі ( предмет іпотеки) , розташованій за адресою АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» понесені судові витрати у сумі 3246,69 грн. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - суддя Судді :